Справа № 2-5915/11
14 жовтня 2011 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Трещова В.В.
при секретарі - Горбатенко Д.К.
за участю представника позивача, відповідача та представників третіх осіб розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи -Відділ опіки та піклування виконавчого комітету Жовтневої районної в м.Дніпропетровську ради, Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири,-
ОСОБА_1 яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_3, треті особи -Відділ опіки та піклування виконавчого комітету Жовтневої районної в м.Дніпропетровську ради, Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, посилаючись у позовній заяві не те, що між ОСОБА_5 діючою від імені ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_2 з одного боку та ОСОБА_3 з іншого боку було укладено договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1, вважає,що даний договір було укладено з порушенням закону і обмеженням прав неповнолітньої ОСОБА_2 на 1/5 частку квартири. Просила визнати даний договір недійсним.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_7 позов підтримала з підстав у ньому викладених, пояснила також, що договір протирічить вимогам ст. 146 КпШС України, просила позовні вимоги задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав, подав заперечення на позов в яких просив у задоволенні позову відмовити та застосувати наслідки спливу строку позовної давності.
Третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 пояснила, що на її думку позов задоволенню не підлягає, оскільки при укладенні спірного договору порушень діючого законодавства допущено не було, надала суду письмові пояснення.
Представник третьої особи - відділу опіки та піклування виконавчого комітету Жовтневої районної в м.Дніпропетровську ради Яковенко А.Е. пояснила, що на її думку позов підлягає задоволенню, оскільки при укладенні спірного договору були порушення діючого законодавства.
Вислухавши сторони та представників сторін, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного.
Аналізуючи фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини суд приходить до висновку про те, що вони врегульовані нормами ЦК України 1963 року, нормами діючого на час виникнення правовідносин КпШС України (УРСР).
Судом встановлено, що 06.03.2002р. третьою особою приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 був посвідчений за реєстровим № 609 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_6, ОСОБА_1 та їх неповнолітній дитині ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно умов якого власники квартири в особі їх представника ОСОБА_5 продали, а ОСОБА_3 купив вказану квартиру, що підтверджується текстом договору, дослідженим у судовому засіданні. Представником продавців за договором була ОСОБА_5, яка для підтвердження своїх повноважень надала довіреність від імені ОСОБА_6, ОСОБА_1, що діє за себе та неповнолітню дочку ОСОБА_2 на своє ім'я на розпорядження майном, посвідчену приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_9 01.06.2000р. за р.№ 928; а також надала документи, необхідні для відчуження цієї квартири - а саме, документи, що підтверджують право власності на зазначену квартиру (свідоцтво про право власності на житло, видане Міністерством промисловості України 16.01.1995р., та свідоцтво про право на спадщину за заповітом, виданого в Першій дніпропетровській ДНК 11.01.2002р. за р. № 2-82), дозвіл Виконавчого комітету Жовтневої районної ради народних депутатів м.Дніпропетровська № 202-Р від 21.08.97р., наданий ОСОБА_1 на продаж належної її неповнолітній дочці ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 1/5 частини квартири АДРЕСА_1, довідку-характеристику № 027363, видану Дніпропетровським МБТІ 06.03.2002р. щодо цієї квартири.
Договір було посвідчено нотаріусом після встановлення осіб, що підписували договір, перевірки всіх документів, дії довіреності, яка була дійсна на момент посвідчення договору (№ перевірки А963376), перевірки відсутності заборони відчуження квартири (довідка № 368153-1412), про що свідчить запис в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій.
Суд критично ставиться до посилань позивача в позові на відсутність повноважень у ОСОБА_5 на вчинення правочину. Надані їй повноваження підтверджуються довіреністю, виданою ОСОБА_6, ОСОБА_1, що діяла за себе та неповнолітню дочку ОСОБА_2, що посвідчена приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_9 01.06.2000р. за р.№ 928 (дія довіреності перевірена під час посвідчення договору.
Суд, також, критично ставиться до посилань позивача в позові на відсутність дозволу органу опіки та піклування, оскільки третьою особою було надано суду витяг із розпорядження Виконавчого комітету Жовтневої районної ради народних депутатів м.Дніпропетров №202-Р від 21.08.97р. яким надано дозвіл ОСОБА_1 на продаж належної її неповнолітній дочці ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 1/5 частини квартири АДРЕСА_1.
Оцінюючи доводи позивача в частині укладення договору представником продавців у відношенні себе особисто, суд приходить до наступного. Представник за довіреністю ОСОБА_5 уклала угоду від імені довірителів з ОСОБА_3 Купівля майна законодавством того часу відбувалася без згоди подружжя, факт набуття квартири в спільну сумісну або роздільну власність подружжя за законодавством того періоду нотаріусом не перевірявся, отже, чи перебуває в шлюбі ОСОБА_3, нотаріусом правомірно не встановлювалось. Також не встановлювалось, чи перебуває в шлюбі ОСОБА_5, оскільки вона діяла представник продавців в цьому договорі, і її сімейний стан для визначення статусу відчужуваного майна не мав значення.
Оцінюючи доводи позивача в частині перебування квартири в спільній сумісній власності, суд приходить до наступного. Згідно свідоцтва про право власності на житло, квартира належала власникам на праві спільної сумісної власності, але це не має правового значення для вирішення спору, оскільки квартира відчужувалась в цілому, і підстави для визначення часток в праві власності були відсутні, оскільки відчужувалася не окрема частка, а весь об'єкт нерухомості.
Оцінюючи доводи позивача в частині фіктивності договору, суд приходить до наступного. Згідно пункту 3 спірного договору продаж квартири вчинено за 12305 гривень, які представник продавців отримала від покупця до підписання договору. Таким чином відсутні підстави вважати, що цей договір носив фіктивний характер і не був спрямований на реальне настання його наслідків.
Оцінюючи доводи представника позивача в частині порушення сторонами вимог ст.146 КПШС України при укладанні договору, суд приходить до наступного. Вказаною нормою було передбачено, що опікун і піклувальник, їх дружини і близькі родичі не вправі укладати угоди з підопічними, а також не вправі представляти осіб, які перебувають у них під опікою і піклуванням, при укладенні угод або веденні судових справ між підопічним і дружиною опікуна чи піклувальника та їх близькими родичами. Опікун і піклувальник не вправі здійснювати дарування від імені підопічного, а також зобов'язуватися від його імені порукою. Але сторони договору не були один до одного опікунами чи піклувальниками, тому застосування даної норми до спірних правовідносин є помилковим і безпідставним.
У відповідності до ч.3 ст.10 та до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, і щодо яких у сторін виник спір. Згідно ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Таким чином, оцінивши надані та добуті докази суд приходить до висновку, що жодних прав позивача відповідачем не порушено, доказів наявності фактичних даних, які могли б бути підставою для задоволення позову по суті сторонами не надано, а судом не встановлено, тому у задоволенні позову необхідно відмовити. Крім того, позивачем було пропущено при зверненні до суду з даним позовом строк позовної давності, що враховуючи наявність заяви відповідача про застосування наслідків пропуску вказаних строків , та відсутність належних та достатніх доказів поважності причин пропуску, є додатковою підставою для відмови у позові.
Згідно вимог ст. 88 ЦПК України судові витрати при відмові в задоволенні позову повинні покладатися на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.215 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя В.В. Трещов