"05" червня 2012 р. м. Київ К/9991/27479/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Ситникова О.Ф.,
Весельської Т.Ф.,
Малиніна В.В.
провівши попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради про стягнення державної соціальної допомоги за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 30 листопада 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2011 року, -
Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2011 року залишено без змін постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 30 листопада 2010 року,я кою у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
Не погоджуючись з рішеннями суду попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 30 листопада 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2011 року і ухвалити нову про задоволення позову, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів, в межах касаційної скарги, дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 є особою, яка приймала безпосередню участь у випробуваннях ядерної зброї на Семипалатинському ядерному полігоні в період 1974 -1984 р.р.
03.12.2009 року позивачка звернулась до УПСЗН Орджонікідзевського району з приводу здійснення їй виплати на оздоровлення у відповідності зі ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Дане звернення містило зазначення, що протягом 2002 -2009 р.р. їй, як постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачувались кошти на оздоровлення у значно меншому розмірі, аніж у розмірі 4 мінімальних заробітних плат.
Суть спору полягає у можливості отримання позивачем щорічної допомоги на оздоровлення у розмірах визначеними ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій дійшли про відсутність підстав для задоволення позову, так як право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення мають тільки особи, яким встановлено зв'язок захворювання саме із аварією на Чорнобильській АЕС.
З таким висновком суду попередніх інстанцій погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" причинний зв'язок між захворюванням, пов'язаним з Чорнобильською катастрофою, частковою або повною втратою працездатності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, і Чорнобильською катастрофою визнається встановленим (незалежно від наявності дозиметричних показників чи їх відсутності), якщо його підтверджено під час стаціонарного обстеження постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, які мають ліцензію Міністерства охорони здоров'я України.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи висновку міської клінічної лікарні проф. захворювання від 22.03.1996 року №14612/80-3, у позивача захворювання, пов'язане з дією іонізуючого випромінювання із супутніми захворюваннями, такими як атеросклерозний кардіосклероз сахарний діабет легка форма, субкомпенсація, дифузна струма, автоімунний тіреоідіт з явищами гіпотиреозу.
Отже, так як судами попередніх інстанцій правильно встановлено відсутність причинного зв'язку між вищевказаними захворюванням позивачки з перебуванням її під час аварії на Чорнобильській АЕС, колегія суддів погоджується з тим, що у позивача відсутнє право, встановлене ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на отримання компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, щорічної допомоги на оздоровлення.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, повністю погоджується із висновками суду апеляційної інстанції та вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, тому вимоги касаційної скарги не підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 КАС України,-
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 30 листопада 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2011 рок -без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
Судді
Суддя О.Ф. Ситников