"05" червня 2012 р. м. Київ К/9991/27982/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Ситникова О.Ф.,
Весельської Т.Ф.,
Малиніна В.В.
провівши попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Брянка Луганської області про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання провести перерахунок пенсії за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року, -
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року скасовано рішення суду першої інстанції та адміністративний позов ОСОБА_4 залишено без розгляду.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів, в межах ст. 220 КАС України, дійшла до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Залишаючи адміністративний позов без розгляду суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем пропущений строк звернення до суду.
З таким висновком суду апеляційної інстанцій погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з позовом до суду про здійснення перерахунку та виплати пенсії по інвалідності, як особі захворювання, якого пов'язане з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 27.12.2005 року № 1293.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та здійснення перерахунку та виплати пенсії, призначеної відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з підвищенням її розміру у 2,5 рази, згідно вимог постанови КМ України № 1293 від 27 грудня 2005 року.
Проте, скасовуючи рішення суду першої інстанції, Донецький апеляційний адміністративний суд виходив з того, що право позивача на отримання підвищення до основної та додаткової пенсії згідно вимог постанови КМ України № 1293 від 27 грудня 2005 року не порушено.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції повністю погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції на підставі наступного.
Право вибору пенсійних виплат пенсіонером передбачене статтею 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-ІV від 9 липня 2003 року і означає, що особі, яка має одночасне право на різні види пенсії: за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника, призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Пунктом 13 розділу XV вказаного закону встановлено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором.
Позивачу була призначена за його вибором пенсія по інвалідності, як особі що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2005 року № 1293 встановлений обов'язок Пенсійного Фонду України збільшити розмір пенсії, призначеної відповідно до статті 54 вищевказаного Закону: - у 3,5 рази - пенсію по інвалідності учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році та пенсію у зв'язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи членам їх сімей; - у 2,5 раза - пенсію по інвалідності учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 - 1990 роках, громадянам, евакуйованим у 1986 році із зони відчуження, та пенсію у зв'язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи членам їх сімей.
Збільшення розміру пенсії здійснюється без урахування передбачених законодавством надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, сум індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством.
Частиною 2 вказаної Постанови встановлено, що: 1) мінімальний розмір пенсії, передбачений частиною четвертою статті 54 Закону, не може бути нижчим: для інвалідів з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, I групи - 540 гривень, II групи - 500 гривень, III групи - 467 гривень; для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, I групи - 440 гривень, II групи - 400 гривень, III групи - 370 гривень.
Зазначена Постанова № 1293 від 27.12.2005 року набула чинності з 01.01.2006 року.
Отже, так як аналіз вказаного нормативно-правового акту свідчить про одноразовість його застосування, і ніяких вимог щодо системності або періодичності підвищення пенсій, призначених на підставі ст.54 Закону №796 Постанова №1293 не містить, то вимоги позивача про перерахунок державної та додаткової пенсії, відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із застосуванням вищевказаних положень Постанови Кабінету Міністрів України безпідставні.
Крім того, судом апеляційної інстанції обґрунтовано застосовані наслідки пропуску строку звернення до суду, так як позивач звернувся з вимогою поза межами шестимісячного строку, встановленого ст. 99 КАС України.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
В силу ч. 2 ст. 102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
Отже, з урахуванням відсутності поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом та відсутності клопотання про його поновлення, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що судом апеляційної інстанцій обґрунтовано застосовані наслідки визначені ч. 1 ст. 100 КАС України та не встановлені поважні причини пропуску цього строку.
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року, ґрунтуються на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанцій, тому підстави для скасування або зміни рішення відсутні.
Керуючись ст.ст.220, 220-1, 223, 224, 231 КАС України суд, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
Судді
Суддя О.Ф. Ситников