Справа № 2-6820/11
29 вересня 2011 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Трещова В.В.
при секретарі - Горбатенко Д.К.
за участю представників позивача, відповідача та третьої особи
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про визнання договору дійсним та визнання права власності,-
ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору дійсним, визнання права власності на нерухоме майно, посилаючись у позовній заяві не те, що вони з відповідачем уклали між собою договір купівлі продажу квартири, але відповідач ухиляється від його нотаріального посвідчення, тому просила винести рішення про визнання його дійсним, та визнання права власності.
ОСОБА_3 у даній справі надав суду заяву про залучення його в якості третьої особи, оскільки в його інтересах виконавчою службою було накладено арешт на спірну за позовом квартиру. Дане клопотання було задоволено судом ОСОБА_4 було залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позові, пояснив, що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору. Пояснив, також, що оригінал договору він надати не може, оскільки він у нього відсутній.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_6 позовні вимоги невизнав та пояснив, що у відповідача відсутній оригінал спірного договору, тому пояснити, чи підписувала його відповідач він не може. Крім того, пояснив, що відповідач неухиляється від нотаріального посвідчення договору, оскільки позивач до відповідача не зверталася з цього приводу.
Представник третьої особи ОСОБА_7 пояснив, що на його думку позов не підлягає задоволенню у тому числі з причини ненадання позивачем оригіналу спірного договору.
Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що відповідачу на праві власності належить квартира АДРЕСА_1, що визнано сторонами справи.
24 листопада 2010 року державним виконавцем Дубровською Т.А. вказану квартиру було описано та на неї накладено арешт, що визнано сторонами справи та підтверджується актом опису й арешту (а.с.23).
Суд приходить до висновку, що факт укладання між позивачем та відповідачем договору купівлі продажу спірної квартири не знайшов свого підтвердження в ході судового розгляду, оскільки ні позивачем при поданні позову, ні представником позивача на вимогу суду в судовому засіданні оригінал спірного договору надано не було.
Аналізуючи фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини суд приходить до наступного. Відповідно до вимог ст. 657 ЦК України договір купівлі продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується, крім того він підлягає обов'язковій державній реєстрації.
Відповідно ч.2 статті 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Судом встановлено, що відповідач не ухилявся від нотаріального посвідчення спірного договору. Сторонами справи не надано належних та достатніх доказів факту ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору. Суд критично ставиться до пояснень представника позивача в цій частині, оскільки жодних доказів цього ні позивачем ні його представником надано не було.
Крім того, можливість укладення та нотаріального посвідчення спірного договору не втрачена і до цього часу. Якщо сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору вони мають можливість звернутися до відповідної нотаріальної контори з метою його укладення та нотаріального посвідчення. Намагання позивача замінити рішенням суду нотаріальне посвідчення договору є безпідставним та необґрунтованим.
У відповідності до ч.3 ст.10 та до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, і щодо яких у сторін виник спір. Згідно ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Таким чином, оцінивши надані та добуті докази суд приходить до висновку, що жодних прав позивача відповідачем не порушено, доказів наявності фактичних даних, які могли б бути підставою для задоволення позову по суті сторонами не надано, а судом не встановлено, тому у задоволенні позову необхідно відмовити.
Згідно вимог ст. 88 ЦПК України судові витрати при відмові в задоволенні позову повинні покладатися на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст..215 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя В.В. Трещов