Справа № 2-7886/11
08 вересня 2011 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді -Трещова В.В.,
при секретарі -Горбатенко Д.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представника позивача Скворцової В.О., представника відповідача ОСОБА_2 цивільну справу за позовом Акціонерного банку «Діамант»до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про виселення з квартири та зняття з реєстраційного обліку, -
Позивач звернувся з даним позовом до суду в обґрунтування якого зазначив, що йому належить квартира АДРЕСА_1, але в ній проживають колишні власники, які втратили право власності, передавши квартиру у власність позивача, але до цього часу відповідачі не виселилися з цієї квартири та не знялися з реєстраційного обліку. Просив винести рішення про їх виселення та зняття з реєстраційного обліку.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав , просив їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні 28.07.2011 року позов не визнала, в наступні судові засідання не з'являлася, про причини неявки суд не повідомляла.
Представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_2 позов не визнав, та пояснив, що на його думку позивач неправомірно придбав право власності на квартиру, тому підстави для задоволення позову відсутні. Пояснив, що інші відповідачі не з'явилися в судове засідання, оскільки зайняті особистими справами.
Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 в судове засідання не зявилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили. За таких обставин суд вважає можливим розглянути справу за відсутності вказаних осіб.
Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 22.10.2010 року Комунальним підприємством «Дніпропетровське Міжміське бюро технічної інвентаризації»за Акціонерним банком «Діамант»було зареєстровано право власності на трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, яку було придбано позивачем у власність на підставі Договору іпотеки від 12.06.2008р., укладеного між позивачем та відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 12.06.2008р. за реєстровим номером № 2916, в забезпечення виконання зобов'язань за Договором про іпотечний кредит № 014ДІУ-ДН від 12.06.2008р., укладеного між позивачем та відповідачем-1. Вказані обставини підтверджуються копіями вказаних договорів та не оспорюють ся сторонами.
Таким чином, позивач, задовольнив свої вимоги за кредитним договором, звернувши стягнення на квартиру в позасудовому порядку шляхом реєстрації права власності на квартиру за собою на підставі договору іпотеки. Отже, позивач є законним власником квартири, право власності на яку останнім зареєстровано у встановленому законом порядку.
Відповідачі в добровільному порядку відмовляються виселитися з спірної квартири та скасувати реєстрацію місця проживання кожного з них в зазначеному приміщенні, що перешкоджає позивачу у реалізації права власності на квартиру, а саме права вільного користування та розпорядження нею.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Частиною 1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку»встановлено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.
Частиною 3 ст. 109 Житлового кодексу України передбачено, що звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають у ньому, зобов'язані на письмову вимогу кредитора або нового власника цього жилого приміщення добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
03.03.2011р. позивачем було направлено письмові вимоги № 123 від 01.03.2011р. відповідачу-1, №124 від 01.03.2011р. відповідачу-2, № 125 від 01.03.2011р. відповідачу-3 про звільнення квартири та речей, що в ній знаходяться, зняття з реєстрації всіх зареєстрованих у квартирі мешканців та передачі зазначеного приміщення позивачу у тридцятиденний строк з моменту отримання вимог. Згідно повідомлень про вручення, письмові вимоги № 123, № 124 та № 125, були отримані останніми 03 березня 2011р.
Отже, після отримання відповідачами письмових вимог про усунення порушень у реалізації здійснення позивачем права власності на квартиру у 30-денний строк, такі порушення відповідачами усунені не були.
Згідно ч.ч. 1 та 2 ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині виселення відповідачів.
Оцінюючи позовні вимоги в частині зняття відповідачів з реєстраційного обліку суд приходить до наступного. Зняття осіб з реєстраційного обліку здійснюється відповідними підрозділами міністерства внутрішніх справ, які в даному випадку є суб'єктами владних повноважень і спір з якими повинен вирішуватися в порядку адміністративного судочинства. Об'єднання в одне провадження вимог , які повинні розглядатися за правилами різних судочинств є неприпустимим. Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі в частині скасування місця проживання ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5.
Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України судові витрати покладаються на сторону проти якої постановлено рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.215 ЦПК України, суд -
Виселити ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1.
В порядку розподілу судових витрат стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь Акціонерного банку «Діамант» 45 гривен 50 копійок.
Провадження у справі в частині скасування місця проживання ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 -закрити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 223 ЦПК України.
Рішення може бути оскаржено протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська .
Суддя В.В. Трещов