Справа №2-7832/11
9 серпня 2011 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Трещова В.В.
при секретарі -Замковій Я.В.
за участю представника позивача та представника відповідача розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Жовтневої районної ради у м.Дніпропетровську, виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів, треті особи -Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», Перша Дніпропетровська державна нотаріальна контора про встановлення юридичного факту прийняття спадщини та визнання права власності,
Позивач звернулась до суду з позовом до відповідачів про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності на самовільні прибудови в порядку спадкування, де вказала, що її спадкодавці самовільно побудували домоволодіння в 1966 році, а потім, також самовільно добудували його приблизно в 1990 році. Оскільки спадкодавці померли, позивач вважає , що за нею необхідно визнати право власності на самовільно побудоване домоволодіння, а також встановити факт прийняття нею спірного домоволодіння у якості спадкового майна.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити. Пояснила суду, що питання про надання земельної ділянки під спірні споруди до цього часу не вирішено, надати докази здійснення саме спадкодавцями позивача , або за їх кошти будівництва та реконструкції вона не може в силу їх відсутності. При цьому до жодних установ та організацій з приводу отримання дозволу на вказані добудови та переобладнання позивач не зверталася. Пояснила також, що до відповідача Виконкому Жовтневої районної у місті Дніпропетровську ради, та до Дніпропетровської міської ради з приводу отримання свідоцтва про право власності позивач не зверталася. Жодних комісій щодо прийняття в експлуатацію вказаних прибудов не створювалося і з приводу їх створення вона до жодних органів та установ не зверталась
Представник відповідача - Виконкому Жовтневої районної у місті Дніпропетровську ради, у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, та пояснила, що на її думку позов не підлягає задоволенню, оскільки спірне за позовом майно не було прийнято до експлуатації, на нього не було оформлено правовстанавлюючих документів, тому і підстави для спадкування майна , якого юридично не існує відсутні.
Представник відповідача виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, тому суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника даного відповідача.
Представники третіх осіб - Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»та першої Дніпропетровської державної нотаріальної контори у судове засідання не з'явилися, про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили, тому суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників третіх осіб.
Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, приходить до наступного.
Судом встановлено, що згідно наявної в матеріалах справи копії технічного паспорту від 9.01.1990 року за адресою АДРЕСА_1 в 1966 році було побудовано літню кухню, в 1970 році було побудовано житловий будинок та господарські споруди і в 1989 році до будинку було прибудовано тамбур, який використовується для проживання в якості частини будинку.
У відповідності до вимог ст. 331 ЦК України, право власності на ново строєне нерухоме майно (житлові будинки, споруди, будівлі, тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом встановлено прийняття нерухомого майна в експлуатацію, право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 року № 923 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів»прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється комісією і полягає у підтвердженні нею готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, комунікацій та споруд інженерної і транспортної інфраструктури, їх інженерно - технічного оснащення та забезпечення, пускових комплексів, черг будівництва( далі - закінчені будівництвом об'єкти) відповідно до погодженої та затвердженої в установленому порядку проектної документації.
Приймальна комісія утворюється інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт на підставі письмової заяви замовника об'єкта будівництва, форма якої затверджується в установленому порядку Мінрегіонбудом. Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата видачі зареєстрованого інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю свідоцтва.
Відповідно до п. 1.6 Тимчасового Положення про порядок державної реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 0.18.02.2002 року за № 157/6445 (із змінами та доповненнями) «Реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти».
Також оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна проводиться з видачею свідоцтва про право власності органами місцевого самоврядування, фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети за наявності акта комісії про прийняття об'єкта та введення його в експлуатацію.
Відповідно до ст. 30-1 Закону України «Про планування і забудову територій», ст. 18 Закону України «Про основи містобудування» будівництво об'єктів містобудування незалежно від форм власності здійснюється з дозволу відповідних рад, які можуть делегувати це право відповідним виконавчим органам; закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, як визначено ч.2 п.1 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою КМУ від 22 вересня 2004 року № 1243, полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд, транспортним магістралей, окремих черг пускових комплексів, їх інженерно - технічного оснащення відповідно до затвердженої у встановленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.
Земельна ділянка, на якій самовільно збудовано спірні споруди ні позивачу ні її спадкодавцям не надавалася, що підтверджується поясненнями представників сторін у судовому засіданні.
Позивач до Дніпропетровської міськради та Жовтневої районної у м.Дніпропетровську ради з проханням оформити право власності та про видачу свідоцтва про право власності на самовільно збудоване та перебудоване нерухоме майно не зверталась.
Суд критично ставиться до посилань позивача на наявність акту прийомки індивідуального домоволодіння, як на підставу, яка на думку позивача, дає можливість не звертатися до інспекції ДАБК для отримання відповідного сертифікату, оскільки наявна в матеріалах справи (а.с. 19, 20) копія такого акту не має необхідних для такого документу реквізитів у тому числі підписів членів комісії, печатки, штампу, що не дозволяє суду використати дану копію в якості належного доказу в розумінні вимог ЦПК України.
Крім того з наданої позивачем копії технічного паспорту вбачається, що самовільні забудови збудовані до 1 січня 2004 року, тобто під час дії ЦК УРСР в редакції 1963 року.
Правідносини, які виникли між сторонами справи врегульовані нормами Цивільного Кодексу України ( в редакції 1963 року), оскільки вони виникли в 1966 році.
Згідно вимог ст.105 Цивільного Кодексу України ( в редакції 1963 року), громадянин, який збудував або будує жилий будинок, здійснив або здійснює його перебудову чи прибудову без встановленого дозволу, або без належно затвердженого проекту, або з істотними відхиленнями від проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, не вправі розпоряджатися цим будинком чи частиною його (продавати, дарувати, здавати в найом тощо). Господарські і побутові будівлі та споруди, зведені громадянином без встановленого дозволу або належно затвердженого проекту, чи з істотними відхиленнями від проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, за рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів зносяться громадянином, який провадив самовільне будівництво, або за його рахунок.
Нормами ЦК УРСР в редакції 1963 року питання визнання права власності на самочинне будівництво у судовому порядку не врегульовано.
Крім того, позивачем не надано належних та достатніх доказів того, що саме її спадкодавці здійснили самовільне будівництво спірного за позовом нерухомого майна.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Рішення вважається обґрунтованим, якщо воно ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні
Таким чином , оскільки особами, що будували вказані об'єкти нерухомості було порушено вимоги вищевказаних нормативних актів при здійсненні будівництва та реконструкції домоволодіння, а факт порушення відповідачами прав свобод чи інтересів позивача не знайшов свого підтвердження , жодних правових підстав для задоволення позову судом не встановлено , а позивачем не надано, тому суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Вирішуючи позовні вимоги позивача в частині встановлення факту прийняття спадщини суд приходить до висновку про безпідставність даних вимог, оскільки позивачем не надано належних та достатніх доказів даного факту, тому у задоволенні і даної позовної вимоги слід відмовити.
Згідно вимог ст.88 ЦПК України судові витрати при відмові в задоволенні позову повинні покладатися на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.215 ЦПК України, суд
В задоволенні позову - відмовити у повному обсязі.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя В.В.Трещов