"05" червня 2012 р. м. Київ К/9991/29378/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Ситникова О.Ф.,
Весельської Т.Ф.,
Малиніна В.В.
провівши попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у місті Луганську ради про визнання дій незаконними, зобов'язання виконати перерахунок та виплату недоотриманих сум за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у місті Луганську ради на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року, -
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року скасовано постанову Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 17 грудня 2010 року та прийнято нову, якою адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у місті Луганську ради звернулось з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року і ухвалити нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів, в межах ст. 220 КАС України, дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до довідки відповідача позивачу призначена одноразова компенсація сім'ї, яка втратила годувальника з сила осіб, віднесених до учасників на ЧАЕС згідно статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі, встановленому постановою КМ України № 649 від 20 квітня 2007 року. Вказану компенсацію було сплачено позивачу в грудні 2009 року в розмірі 7586 грн.
Проте, позивач відповідачем позивачу неправомірно не виплачена одноразова компенсація за втрату годувальника в розмірі, передбаченому статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для виплати одноразової компенсації за втрату годувальника, так як виплата одноразової компенсації сім'ям, які втратили годувальника з числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС повинна була здійснюватися в порядку, встановленому статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі 60 мінімальних заробітних плат.
З таким висновкам суду апеляційної інстанції повністю погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України, на підставі наступного.
Відповідно до абзацу шостого частини першої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується, зокрема, інвалідам I групи - 60 мінімальних заробітних плат.
Частиною третьою статті 48 Закону встановлено, що виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності чи втрати годувальника.
Відповідно до частини шостої та сьомої статті 48 Закону виплати, зазначені в цій статті, проводяться протягом одного місяці з дня встановлення інвалідності чи смерті потерпілого. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Законом України від 28.12.2007, № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»текст статті 48 Закону України №796 було викладено в такій редакції «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».
Однак, в подальшому, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008, вказані зміни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Таким чином, станом на дату виникнення спірних правовідносин чинною є редакція статті 48 Закону України №796, що діяла до внесення вказаних вище змін.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач має право на одержання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірах, визначеними ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Проте, всупереч ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»позивачу одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою нараховано відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562.
Постановою КМ України від 12.07.2005 № 562 не роз'яснено порядок застосування Закону України №796, як це передбачено статтею 62 цього Закону, а фактично встановлено нові розміри соціальних виплат, які є меншими в порівнянні з розмірами, визначеними Законом.
З огляду на те, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України відповідачем неправомірно виплачено вказану допомогу в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 48 зазначеного Закону.
За конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачу застосуванню підлягають положення статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, вважає, що постанова постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року, ґрунтуються на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду, тому підстави для скасування або зміни рішення відсутні.
Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст.220, 220-1, 223, 224, 231 КАС України, -
Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у місті Луганську ради залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
Судді
Суддя О.Ф. Ситников