"22" червня 2012 р. м. Київ К/9991/49399/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого - судді суддів:Тракало В.В., Загороднього А.Ф., Іваненко Я.Л.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України Новоград-Волинському районі Житомирської області на постанову Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 2 березня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України Новоград-Волинському районі Житомирської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
У січні 2011 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача. Просив зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити підвищення до пенсії як дитині війни, починаючи з 1 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року та зобов'язати відповідача проводити нарахування та виплату такого підвищення в подальшому.
Ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 2 березня 2011 року позивачу відмовлено у поновленні пропущеного строку звернення до суду та позовні вимоги за період з 1 січня 2008 року по 24 липня 2010 року залишено без розгляду.
Постановою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 2 березня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2011 року, позов задоволено частково. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії з урахуванням її підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 25 липня 2010 року по 25 січня 2011 року. В решті позову відмовлено.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати вказані судові рішення та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач має право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка регулює питання державної соціальної підтримки дітей війни, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до вимог статті 7 вказаного Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Задовольняючи позов суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що з дня набрання рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10рп-2008 чинності, до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 6 зазначеного Закону.
Право на підвищення пенсії, що передбачене статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у 2008 році виникло з 22 травня 2008 року, тобто з дня визнання неконституційними положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»про зупинення дії статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»на відповідний рік.
У 2009 - 2011 роках станом на дату розгляду справи судом першої інстанції змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», які б встановлювали обмеження щодо зазначених виплат, не вносилось.
Вихідним критерієм обрахунку доплати до пенсії дітям війни визначено мінімальну пенсію за віком.
Мінімальний розмір пенсії за віком, згідно статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм вирахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає.
За таких обставин положення частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»щодо застосування розміру мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 цієї статті, тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами при розрахунку підвищення пенсії, яке передбачено статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», застосуванню підлягає мінімальний розмір пенсії за віком, який вираховується виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законами про Державний бюджет України на відповідний рік, а не розмір, що установлений постановами Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»від 28 травня 2008 року №530 та «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок державного бюджету»від 6 липня 2011 року № 745.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, з урахуванням положень статей 99, 100 КАС України правомірно задовольнив вимоги позивача за період з 25 липня 2010 року по 25 січня 2011 року.
Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та не ґрунтуються на законі. Оскаржувані судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України Новоград-Волинському районі Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 2 березня 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2011 року - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: Судді:В.В. Тракало А.Ф. Загородній Я.Л. Іваненко
Суддя В.В. Тракало