Справа №2-8118/11
5 вересня 2011 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Трещова В.В., при секретарі -Горбатенко Д.К.
за участю представника позивача та представників відповідача розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства інституту «Дніпровніпіенергопром»про стягнення заборгованості, -
Позивач звернувся з даним позовом до суду в обґрунтування якого з врахуванням уточнень зазначив, що 30 квітня 2009 року між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна. У відповідності до п.1 договору купівлі-продажу, позивач продав та передав, а відповідач купив, сплатив повну вартість та прийняв у власність нежитлову будівлю, загальною площею 5287,4 кв. м., що знаходиться за адресою; АДРЕСА_1. 11 червня 2010 року позивач та відповідач уклали договір про внесення змін до договору купівлі-продажу. Пунктом 1 договору сторони узгодили збільшити ціну відчужуваного нерухомого майна на 3220000 гривень. Але відповідач не у повному обсязі виконав умови договору, тому позивач просив стягнути з нього заборгованість за договором, а саме: 594600 гривень основного боргу; 35 310,85 гривень суми інфляційного збільшення заборгованості; 12120,07 гривень у якості трьох відсотків річних, а разом 642030,92 гривень.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги з врахуванням уточнень підтримала, просила позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача Муха Р.А. в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що нерухоме майно , яке було придбано за договором має істотні недоліки, які в цей час встановлюються.
Представник відповідача Вдовін М.В. в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що нерухоме майно, яке було придбано за договором має істотні недоліки. Крім того, сторони договору ведуть перемовини щодо можливості зменшення вартості об'єкту нерухомості. Просив у задоволенні позову відмовити в зв'язку з тим, що позивачем не надано доказів того, що відповідач ухиляється від сплати боргу за договором.
Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного.
Правовідносини, що виникли між сторонами справи врегульовані нормами ЦК України, положеннями укладеного між сторонами договору з відповідними змінами та доповненнями.
Судом встановлено, що 30 квітня 2009 року між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Інститут «ДНІПРОВНІПІЕНЕРГОПРОМ»був укладений Договір купівлі-продажу нерухомого майна. У відповідності до п. 1 Договору купівлі-продажу, позивач продав та передав, а відповідач купив, сплатив повну вартість та прийняв у власність нежитлову будівлю, загальною площею 5287,4 кв. м., що знаходиться за адресою; АДРЕСА_1.
11 червня 2010 року позивач та відповідач уклали договір про внесення змін до договору купівлі-продажу. Пунктом 1 договору сторони узгодили збільшити ціну відчужуваного нерухомого майна на 3220000 гривень.
Вказані обставини підтверджуються копіями договорів, досліджених у судовому засіданні та не оспорюють ся сторонами.
Відповідно до умов підпункту 5 п.2 договору відповідач зобов'язується сплатити позивачу 2594600 гривень в строк до 31.12.2010року.
Проте, відповідач сплатив лише 2000000 гривень, а саме: 1000000 гривень 25.10.2010 року та 1000000 гривень 18.11.2010 року, що підтверджується наданою представником позивача у судовому засіданні випискою банка. Таким чином, суд приходить до висновку про неповне виконання відповідачем свого грошового зобов'язання за договором.
Згідно ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У відповідності до ст.629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.4 ст.538 Цивільного кодексу України, якщо зустрічне виконання обов 'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов 'язок.
Позивач виконав своє зобов'язання у повному обсязі, а саме своєчасно виконав всі умови договору по передачі нерухомого майна, а отже і відповідач повинен виконати своє грошове зобов'язання, проте ухиляється від його виконання.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов 'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, після всіх виплат заборгованість відповідача перед позивачем на час розгляду справи складає 594 600 гривень та підлягає стягненню з Відповідача.
Крім того, позивач має право на нарахування та стягнення з відповідача додатково трьох відсотків річних та суми інфляційного збільшення заборгованості в силу порушення останнім умов договору.
Відповідно до пп.5 п.2 Договору Відповідач повинен був сплатити кошти в строк до 31.12.2010 року. Однак, в порушення умов договору відповідач у вказані строки виконав свої зобов'язання лише частково.
У відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Позивачем було надано розрахунок суми інфляційного збільшення заборгованості, трьох відсотків річних, станом на 05.09.2011 року, визначено суму інфляційного збільшення заборгованості - 35310,85 грн., трьох відсотків річних -12120,07 гривен, який суд вважає обґрунтованим. Крім того, відповідачем не було надано суду жодних доказів в частині спростування даного розрахунку.
Таким чином, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача має бути стягнено: 594600 гривень основного боргу; 35310,85 гривень суми інфляційного збільшення заборгованості; 12120,07 гривень трьох відсотків річних, в всього 642 030,92 гривень.
Суд критично ставиться до посилань представника відповідача Вдовіна М.В. у судовому засіданні на ненадання позивачем доказів того, що відповідач ухиляється від сплати боргу за договором, оскільки умовами договору було передбачено конкретний строк сплати коштів відповідачем - 31.12.2010 року. Однак, в порушення умов договору відповідач у вказані строки виконав свої зобов'язання лише частково, що по суті визнано сторонами справи. Суд, також критично ставиться до пояснень представників відповідача в частині наявності недоліків переданого за договором нерухомого майна, оскільки ними не надано жодного доказу для підтвердження вказаної обставини.
У відповідності до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За викладених обставин суд вважає позовні вимоги в повному обсязі такими, що грунтуються на законі, і вважає за необхідне у їх задовольнити.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати у справі покладаються на сторону, проти якої постановлене рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.215 ЦПК України, суд -
Стягнути з відповідача - Відкритого акціонерного товариства інституту «Дніпровніпіенергопром» на користь позивача ОСОБА_1 642030 гривень 92 копійки за договором , та 1820 гривень у якості відшкодування судових витрат.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя В.В.Трещов