Справа № 2-4963/11
28 липня 2011 року Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Трещова В.В.
при секретарі - Горбатенко Д.К.
розглянувши за участю представників сторін та представника третьої особи у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ», третя особа: Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»про стягнення страхового відшкодування, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ», третя особа: Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»про стягнення страхового відшкодування, посилаючись у позові на те , що між нею та відповідачем було укладено договір страхування транспортного засобу, але при настанні страхового випадку відповідач не сплатив їй страхове відшкодування, що вона вважає неправомірним і тому просила стягнути з відповідача вказане відшкодування, витрати по справі та моральну шкоду спричинену невиплатою даного відшкодування.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позов підтримав з підстав у ньому викладених, просив позов задовольнити.
Представник відповідача Чернишов О.В. позов не визнав та пояснив, що позивачем не було належним чином виконано умови договору страхування в частині своєчасного повідомлення відповідача про страховий випадок, ненадання нею акту медичного обстеження водія на день настання страхового випадку та належним чином оформленої довідки про наявність стихійного лиха, падіння космічних тіл чи інших стихійних явищ.
Представник третьої особи Блінза Ю.В. пояснила, що на її думку позов не підлягає задоволенню, оскільки пошкоджений автомобіль було отримано за рахунок кредиту ПАТ КБ «ПриватБанк»який і є вигодонабувачем за відповідним договором страхування. В той же час представник третьої особи пояснила, що ПАТ КБ «ПриватБанк»не буде пред'являти позов про отримання ним як вигодонабувачем страхового відшкодування , оскільки простроченої заборгованості у позивача перед третьою особою по сплаті кредиту на автомобіль позивача не існує, позивач своєчасно, відповідно до умов кредитного договору сплачує банку всі належні платежі.
Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступного.
Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами ЦК України, ЗУ «Про страхування», умовами укладеного між сторонами договору.
Судом встановлено, що 2 квітня 2008 року між позивачем та АТСК «Інгосстрах»правонаступником якого є відповідач, було укладено договір страхування наземного транспорту № К4Н0АК00050206.
Страховим агентом та гарантом виконання зобов'язань по Договору виступло ЗАТ „ПриватБанк", правонаступником якого є третя особа -ПАТ КБ «ПриватБанк». Об'єктом страхування був автомобіль „Мітсубісі - Кольт", 2008 року випуску, д.н. НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2. Згідно з п. 6 Договору страхова сума становить 95 634гривні.
Відповідно до умов п. 4.2 Договору відповідач зобов'язався здійснювати позивачу страхові виплати за умови настання страхового випадку.
08 травня 2009 р. позивачка залишила свій автомобіль „Мітсубісі - Кольт", д.н. НОМЕР_1 на охоронюваній стоянці офісу „Авторевю Медіа", за адресою м. Київ, вул. Коноплянська, 18, що не оспорюється сторонами справи.
14 травня 2009 р. стався страховий випадок, а саме - близько 15 години від сильного пориву вітру на автомобіль позивачки впало дерево, що також, не оспорюється сторонами справи, та підтверджується дослідженою у судовому засіданні постановою ДІМ Оболонського РУ ГМВС в м.Києві ст. л-та міліції Бояркіна А.Г. «про відмову в порушенні кримінальної справи».
В зв'язку з перебуванням позивачки у відпустці за межами України, вона дізналася про пошкодження автомобіля 16 травня 2009 р., коли повернулася з відпустки. Факт перебування позивачки за межами України підтверджується даними паспорту громадянина України для виїзду за кордон, з відповідними відмітками про час вибуття та прибуття на територію України.
При огляді автомобіля Позивачка виявила його пошкодження і відразу зателефонувала до представників відповідача та третьої особи, що також не оспорюється сторонами.
В подальшому позивачка письмово звернулася до відповідача з заявою про виплату їй страхового відшкодування, що підтверджується копією вказаної заяви від 18.05.2009р., та не оспорюється сторонами справи. Відповідачем було відмовлено позивачу в виплаті страхового відшкодування, що підтверджується відповідним листом та не оспорюється сторонами справи.
Суд приходить до висновку, що відповідачем неправомірно було відмовлено позивачу в виплаті страхового відшкодування виходячи з наступного. 2 квітня 2008 року між позивачем та АТСК «Інгосстрах»правонаступником якого є відповідач, було укладено договір страхування наземного транспорту № К4Н0АК00050206. Відповідно до умов п. 4.2 Договору відповідач зобов'язався здійснювати позивачу страхові виплати за умови настання страхового випадку. Такий страховий випадок відбувся 14 травня 2009 р., що відповідно до умов договору повинно бути підставою для виплати страхового відшкодування.
Суд критично ставиться до пояснень представника відповідача в судовому засіданні в частині
того, що позивачем не було належним чином виконано умови договору страхування в частині своєчасного повідомлення відповідача про страховий випадок, ненадання нею акту медичного обстеження водія на день настання страхового випадку та належним чином оформленої довідки про наявність стихійного лиха, падіння космічних тіл чи інших стихійних явищ, виходячи з наступного. Як встановлено у судовому засіданні позивач звернулася до відповідача зателефонувавши йому безпосередньо після виявлення факту пошкодження автомобіля. Звернутися до відповідача саме в день пошкодження автомобіля позивач була позбавлена реальної можливості, оскільки перебувала поза межами України, що підтверджено даними її паспорту. Позивач також, з об'єктивних причин була позбавлені можливості отримати та надати відповідачу акт медичного обстеження водія на день настання страхового випадку, оскільки фактично вона дізналася, як про спричинення їй шкоди, так і про необхідність надання такого акту лише після повернення на територію України. Вимоги відповідача про необхідність оформленої довідки про наявність стихійного лиха, падіння космічних тіл чи інших стихійних явищ, також суд вважає необґрунтованими, оскільки , по перше позивач надала відповідну довідку з метеорологічної служби, а по друге, пошкодження автомобіля могло статися і без наявності стихійного лиха. Безпосередньо сам факт пошкодження автомобіля підтверджується дослідженою у судовому засіданні постановою ДІМ Оболонського РУ ГМВС в м.Києві ст. л-та міліції Бояркіна А.Г. «про відмову в порушенні кримінальної справи», в якій містяться дані про пошкодження автомобіля внаслідок падіння дерева.
Відповідачем не надано, а судом не встановлено належних та достатніх доказів правомірності відмови у виплаті страхового відшкодування, доводи відповідача не спростовують доказів наданих позивачем і полягають у переоцінці доказів за своїм суб'єктивним ставленням.
Оцінюючи пояснення третьої особи у даній справі в частині необхідності перерахування коштів належних до сплати за даним страховим випадком ПАТ КБ «ПриватБанк»на підставі п.15.19 договору страхування суд приходить до висновку про їх безпідставність. Так, пунктом 15.19 договору страхування наземного транспорту № К4Н0АК00050206 передбачено, що у разі прийняття страховиком рішення про виплату страхового відшкодування страховик здійснює виплату такого відшкодування вигодо- набувачеві, яка є третьою особою у даній справі. В даному випадку Страховиком не приймалося рішення про виплату страхового відшкодування, тому підстави для застосування даного пункту договору відсутні і відповідно, відсутнє право третьої особи на отримання даних коштів.
Згідно висновку спеціаліста № С-698 від 27.05.2009 року розмір матеріальної шкоди завданої автомобілю позивача становить 17802 гривні 96 копійок. Таким чином вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів в якості страхової виплати в зазначеному розмірі підлягають задоволенню.
Оцінюючи позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 210,75 грн. суд приходить до висновку про їх обгрунтованість, оскільки позивачем надано суду розрахунок даних вимог і вони ґрунтуються на умовах укладеного між сторонами справи договору.
Оцінюючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди суд приходить до висновку про їх необгрунтованість та недоведеність, оскільки позивачем не надано, а судом не встановлено жодних доказів наявності та розміру даної шкоди, тому у задоволенні даної позовної вимоги слід відмовити.
Оцінюючи позовні вимоги про стягнення витрат в розмірі 500 гривен в якості оплати за складання висновку спеціаліста № С-698 від 27.05.2009 року суд приходить до висновку про обгрунтованість даної вимоги, оскільки факт понесення вказаних витрат підтверджується копією квитанції про їх оплату.
Таким чином всього підлягає стягненню на користь позивача : 17802 гривні 96 копійок + 210 гривен 75 копійок + 500 гривень = 18513 гривень 71 копійка.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат , суд вважає необхідним покласти їх на відповідача прапорційно задоволеним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись ст. 213-215 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ», на користь ОСОБА_1 18513 гривень 71 копійку.
Стягнути з публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГОССТРАХ», на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі - 305 гривень 14 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя В.В. Трещов