Справа № 2270/8114/11
Головуючий у 1-й інстанції: Касап В.М.
Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.
27 червня 2012 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Смілянця Е. С.
суддів: Сторчака В. Ю. Ватаманюка Р.В.
при секретарі: Копійчук О.В.
за участю представників сторін:
апелянта - ОСОБА_1
відповідача - Назаренко В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Хмельницької обласної ради про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 19.04.2011 року до дня поновлення на роботі, -
У червні 2011 року ОСОБА_2 звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Хмельницької обласної ради про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 22.02.2012 року у задоволенні вказаного позову відмовив.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційних вимог скаржник наголошує, що її не було попереджено про звільнення з посади в зв'язку з реорганізацією структури виконавчого апарату Хмельницької обласної ради, а також не було запропоновано будь-якої іншої посади з врахуванням стажу та досвіду роботи на різних посадах, що не враховано судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови.
Апелянт також наголошувала на порушенні відповідачем ряду положень КЗпП України, оскільки з боку роботодавця не надійшло жодної пропозиції іншої роботи в обласній раді, хоча вільні посади були в наявності, оскільки структурні підрозділи відповідача фактично змінили лише свою назву, не змінюючи при цьому їхнього цільового призначення.
Скаржник також зауважувала, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення не взято до уваги факт порушення порядку розірвання трудового договору в зв'язку з відсутністю обов'язкової попередньої згоди профспілкового органу на таке розірвання, та не надано апелянту переважного права на залишення на роботі як працівнику з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
У судовому засіданні ОСОБА_2 вимоги апеляційної скарги підтримала у повному обсязі та просила суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги не визнав, окремо зауваживши, що при звільненні апелянта обласною радою дотримано всіх відповідних вимог КЗпП України.
Крім того, представник відповідача зауважив, що у зв'язку з відсутністю на час звільнення позивача вакантної посади провідного спеціаліста, чи будь-якої іншої посади у виконавчому апараті обласної ради, запропонувати перевести працівника з його згоди на іншу роботу у виконавчому апараті не було об'єктивної можливості, що вірно враховано судом першої інстанції при ухваленні спірної постанови від 22.02.2012 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 198 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Так, суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови виходив з недоведеності та безпідставності позовних вимог позивача, а відтак відсутності підстав для задоволення адміністративного позову.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, виходячи з наступного.
Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, розпорядженням голови Хмельницької обласної ради № 35-к від 19.04.2011 року апелянта звільнено з посади провідного спеціаліста відділу по забезпеченню діяльності керівництва обласної ради виконавчого апарату Хмельницької обласної ради на підставі ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штату працівників.
Як з'ясовано під час апеляційного розгляду, дане звільнення обумовлене фактичним проведенням у виконавчому апараті обласної ради скорочення чисельності та штату працівників відповідно до рішення другої сесії обласної ради від 29.12.2010 року № 15-2/2010 року "Про затвердження структури та чисельності виконавчого апарату Хмельницької обласної ради", внаслідок чого зменшено чисельність працівників виконавчого апарату обласної ради на сім чоловік.
Згодом, а саме 31.12.2010 року Хмельницькою обласною радою прийнято розпорядження № 58-к про попередження працівників виконавчого апарату обласної ради про їх наступне вивільнення у зв'язку з реорганізацією структури виконавчого апарату Хмельницької обласної ради.
Із даним розпорядженням скаржник ознайомлена 31.12.2010 року, що підтверджується її особистим підписом у списку ознайомлених осіб, копія якого знаходиться в матеріалах справи.
Крім того, як з'ясовано судом апеляційної інстанції, 19.04.2011 року о 16:00 год. відбулось засідання профспілкового комітету виконавчого апарату Хмельницької обласної ради, на якому вирішувалось питання щодо надання згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_2, при цьому апелянт була присутня на засіданні, що спростовує її твердження наведення в апеляційній скарзі.
За результатами проведеного засідання вирішено надати згоду на розірвання трудового договору - звільнення провідного спеціаліста відділу по забезпеченню діяльності керівництва обласної ради виконавчого комітету Хмельницької обласної ради ОСОБА_2 на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штату працівників.
Відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Статтею 43 КЗпП України встановлено, що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.
Як досліджено з протоколу засідання профспілкового комітету виконавчого апарату Хмельницької обласної ради від 19.04.2011 року, дане засідання відбувалось у зв'язку з надходженням подання голови Хмельницької обласної ради від 19.04.2011 року № 783/01-15 про надання згоди на розірвання трудового договору, тобто в межах строку, передбаченого статтею 43 КЗпП України.
Згідно ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.
Розпорядженням Хмельницької обласної ради № 35-к від 19.04.2011 року про звільнення ОСОБА_2 прийнято рішення про виплату останній грошової компенсації за невикористану частину відпустки за робочий період з 20.06.2010 року по 19.04.2011 року в кількості 24 календарних днів та вихідну допомогу у розмірі середньомісячного заробітку.
Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.
Аналізуючи наведене, судова колегія вважає, що Хмельницькою обласною радою дотримано законодавчо встановлена процедура звільнення апелянта із займаної посади, а відтак посилання останньої щодо порушення відповідачем вимог КЗпП України, судом апеляційної інстанції до уваги не беруться.
Крім того, судова колегія вважає безпідставними посилання апелянта щодо не запропонування їй будь-якої іншої посади з врахуванням стажу та досвіду роботи на різних посадах, з огляду на наступне.
Так, згідно з довідкою № 120/01-15 від 23.01.2012 року, наданою Хмельницькою обласною радою, станом на квітень 2011 року вакантна посада провідного спеціаліста у виконавчому апараті обласної ради відсутня.
Водночас, всупереч твердженням апелянта, при звільнені ОСОБА_2 не користувалась переважним правом залишення на роботі.
Матеріали адміністративної справи містять штатний розпис виконавчого апарату Хмельницької обласної ради на 2010 рік, відповідно до якого іншої роботи, яка б відповідала освітньо-кваліфікаційним навичкам апелянта штатний розпис не містить.
Судом апеляційної інстанції врахований освітній рівень апелянта, а саме базова вища освіта кваліфікаційного рівня бакалавр, проте слід зауважити, що її рівень не відповідає кваліфікаційним вимогам, передбаченим Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2004 року №336, відповідно до якого для усіх посад службових осіб, які передбачені штатним розписом виконавчого апарату обласної ради встановлені відповідні кваліфікаційні вимоги, зокрема вища освіта відповідного професійного спрямування за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра, спеціаліста.
Суд не приймає також до уваги доводи апелянта щодо відсутності попередньої згоди профспілкового органу на розірвання трудового договору, оскільки чинним законодавством, зокрема трудовим, не встановлено терміну "попередності", тобто не визначено конкретного проміжку часу від моменту надання профспілковим органом згоди до моменту прийняття розпорядження про розірвання трудового договору.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про необхідність стягнення податкової заборгованості з відповідача.
Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 06 липня 2012 року .
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Сторчак В. Ю.
Ватаманюк Р.В.