Справа № 2а/212/5314/2012
Головуючий у 1-й інстанції: Овсюк Є.М.
Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.
27 червня 2012 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Смілянця Е. С.
суддів: Сторчака В. Ю. Ватаманюка Р.В.
при секретарі: Копійчук О.В.
за участю представників сторін:
апелянта- ОСОБА_1, ОСОБА_2
третьої особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Ленінського районного суду м.Вінниці від 25 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Вінницької міської ради, третя особа - ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення Вінницької міської ради № 1327 від 05.07.2005 р. в частині передачі в спільну сумісну власність ОСОБА_5 та ОСОБА_3 земельної ділянки по АДРЕСА_1 , -
В провадженні Ленінського районного суду м.Вінниці перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_5 до Вінницької міської ради, за участю третьої особи ОСОБА_3 про визнання частково недійсним та скасування рішення Вінницької міської ради від 05.07.2005 року № 1327.
Ленінський районний суд м.Вінниці ухвалою від 25.04.2012 року у задоволенні клопотання ОСОБА_5 про поновлення строку звернення до суду відмовив, у зв'язку з чим його залишив без розгляду.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду.
В обґрунтування апеляційних вимог скаржник наголошує, що суд першої інстанції постановлюючи оскаржувану ухвалу не врахував факт того, що заявник ще у 2008 році намагався оскаржити спірне рішення Вінницької міської ради, проте у зв'язку із законодавчою невизначеністю підсудності вказаного спору, у порядку адміністративного судочинства заявник до суду звернувся лише 20.08.2009 року.
У судовому засіданні апелянт та його представник вимоги апеляційної скарги підтримали у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Третя особа та її представник у судовому засіданні проти тверджень апелянта заперечив, посилаючись на правомірність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача та думку учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 199 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, виходив з того, що позивачем пропущений встановлений ст. 99 КАС України строк на звернення до суду в редакції Закону від 06.07.2005 року і тому застосовано ст. 100 КАС України згідно якої адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Відповідно до ст. 99 КАС України в редакції Закону від 06.07.2005 року для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до вимог статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
З наведеної норми процесуального права вбачається, що адміністративний позов підлягає залишенню без розгляду лише в тому разі, коли суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку. Питання поновлення строку розглядається в судовому засіданні з викликом сторін.
Як свідчать матеріали справи, про існування рішення Вінницької міської ради від 05.07.2005 року № 1327 апелянт дізнався ще у квітні 2007 року, про що свідчить копія позовної заяви ОСОБА_3 з відповідним штампом суду від 23.04.2007 року, зі змістом якої апелянт був ознайомлений у квітні того ж року, що не заперечується останнім та спростовує його твердження про обізнаність із спірним рішенням у листопаді 2007 року.
Відтак, оскільки із позовом до суду ОСОБА_5 звернувся лише 01.10.2008 року, що між іншим не заперечується самим скаржником, колегія суддів вважає правомірним суду першої інстанції про пропущення позивачем річного строку звернення до суду передбаченого положеннями ст.99 КАС України в редакції Закону від 06.07.2005 року.
Відповідно до положень частини 2 статті 49 КАС України встановлено, що особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Таким чином, судова колегія не може взяти до уваги доводи апелянта про поважність причини пропуску строку оскарження рішення Вінницької міської ради від 05.07.2005 року № 1327, оскільки апелянтом не наведено жодного обгрунтованого доказу, що підтверджував би поважність пропуску строку звернення до суду із позовними вимогами щодо визнання частково недійсним та скасування рішення Вінницької міської ради від 05.07.2005 року № 1327.
Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу Ленінського районного суду м.Вінниці від 25 квітня 2012 року без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 06 липня 2012 року .
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Сторчак В. Ю.
Ватаманюк Р.В.