Справа № 0304/779/12 провадження № 22-ц/0390/1160/2012 Головуючий у 1 інстанції:Гамула Б.С.
Категорія: 27 Доповідач: Стрільчук В. А.
05.07.2012 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області:
головуючого - судді Стрільчука В. А.,
суддів - Здрилюк О.І., Бовчалюк З.А.,
при секретарі - Масляній С.В.,
з участю представника відповідача Павліка І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства Комерційний банк (далі -ПАТ КБ) «Надра», Камінь-Каширського відділення № 0212 ПАТ КБ «Надра»про стягнення процентів за договорами банківських вкладів за апеляційною скаргою відповідача ПАТ КБ «Надра»на рішення Камінь-Каширського районного суду від 23 травня 2012 року,
26 квітня 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 24 вересня 2008 року вона уклала з відповідачем договір № 624450 строкового банківського вкладу, за яким передала на вкладний рахунок 10000 грн. під 18,2 % річних строком на 6 місяців.
18 листопада 2008 року між сторонами був укладений аналогічний договір № 695456 на суму 10000 грн., але зі ставкою 19,1 % річних.
У січні 2009 року між сторонами укладено третій договір № 776641 банківського вкладу на суму 5000 грн. строком на 12 місяців під 20 % річних.
У зв'язку з порушенням банком умов договору звернулася до суду з відповідним позовом. Рішенням Камінь-Каширського районного суду від 05 червня 2009 року було постановлено розірвати договір строкового банківського вкладу (депозиту) № 776641 та стягнути з відповідача на її користь за цим договором 5391,78 грн., а за договором № 624450 -10363,16 грн. Рішенням цього ж суду від 30 вересня 2009 року було стягнуто з відповідача на її користь за договором депозиту № 695456 10706,05 грн.
Згідно з цими рішеннями лише 29 червня 2011 року їй було виплачено 27334 грн. 47 коп., недоплаченою залишилася сума 760 грн. 52 коп.
В цей же день між нею та банком по кожному з договорів банківського вкладу були укладені додаткові угоди про припинення зобов'язань з 29 червня 2011 року.
Рішенням Камінь-Каширського районного суду від 15 серпня 2011 року було частково задоволено її позов до банку і стягнуто на її користь у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішень попередніх судів 6125,86 грн. майнової шкоди, 1000 грн. моральної шкоди та судові витрати у справі, а всього 8186 грн. 53 коп.
Вважає, що з врахуванням додаткових угод відповідач зобов'язаний нарахувати та виплатити їй проценти по вкладах, починаючи з дня ухвалення рішень судом першої інстанції по день виплати боргу, що становить 9172,89 грн., які й просила стягнути на свою користь.
Рішенням Камінь-Каширського районного суду від 23 травня 2012 року позов задоволено.
Постановлено стягнути з ПАТ КБ «Надра»на користь ОСОБА_2 9172 грн. 89 коп. процентів за договорами банківських вкладів, 214 грн. 60 коп. судового збору та 320 грн. витрат на правову допомогу.
В апеляційній скарзі відповідач ПАТ КБ «Надра»просить скасувати це рішення і ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.
На підставі досліджених доказів судом першої інстанції встановлено, що 24 вересня 2008 року між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Надра»був укладений договір строкового банківського вкладу № 624450, за умовами якого позивач передала, а банк прийняв кошти в сумі 10000 грн. з процентною ставкою по вкладу 18,2 % річних строком на 6 місяців (а. с. 5). 18 листопада 2008 року між сторонами був укладений аналогічний договір № 695456 на суму 10000 грн. з процентною ставкою 19,1 % річних на 6 місяців (а. с. 6). 13 січня 2009 року сторонами укладений такий же договір № 776641 на суму 5000 грн. з процентною ставкою 20 % річних строком на 12 місяців (а. с. 4). У зв'язку з порушенням банком умов договорів, що виразилося у неповерненні вкладів та нарахованих по них відсотків, ОСОБА_2 звернулася до Камінь-Каширського районного суду з позовами про розірвання договорів банківських вкладів, повернення вкладів, стягнення матеріальної і моральної шкоди.
Рішенням Камінь-Каширського районного суду від 05 червня 2009 року постановлено розірвати договір строкового банківського вкладу (депозиту) № 776641, укладений 13 січня 2009 року між ВАТ КБ «Надра»та ОСОБА_2, стягнути з ВАТ КБ «Надра»на користь ОСОБА_2 за цим договором 5391,78 грн., за договором строкового банківського вкладу № 624450 від 24 вересня 2008 року -10363,16 грн. та 674 грн. судових витрат. Всього даним рішенням стягнуто 16428,94 грн. (а. с. 7-8). Дане рішення набрало законної сили 16 червня 2009 року.
Рішення цього ж суду від 30 вересня 2009 року стягнуто з ВАТ КБ «Надра»на користь ОСОБА_2 за договором строкового банківського вкладу № 695456 від 18 листопада 2008 року 10706,05 грн. та судові витрати в сумі 960 грн., всього 11666,05 грн. (а. с. 8-9). Дане рішення набрало законної сили 12 жовтня 2009 року.
Повне виконання вказаних рішень було здійснено 29 червня 2011 року, що підтверджується заявою ОСОБА_2 від цього числа (а. с. 10), протоколами зустрічей (а. с. 11-13) та додатковими угодами сторін про припинення зобов'язань (а. с. 14-16).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що нарахування процентів у розмірах, передбачених договорами банківських вкладів, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, що ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника і незалежно від ухвалення рішення суду про присудження суми боргу, оскільки законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з ухваленням судового рішення, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань та не виключає відповідальність боржника за порушення строків розрахунків.
Однак такі висновки суду не відповідають обставинам справи і зроблені з порушенням норм матеріального права.
Відповідальність боржника за порушення строків виконання грошового зобов'язання передбачена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу (далі -ЦК) України, згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В даному випадку ОСОБА_2 пред'явила позов до ПАТ КБ «Надра»не на підставі наведеної правової норми, а про стягнення передбачених договорами банківського вкладу процентів після закінчення строку дії цих договорів.
Проте жодним нормативно-правовим актом така відповідальність боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання не встановлена.
Відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1060 та ч. 1 ст. 1061 цього Кодексу договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.
З матеріалів справи вбачається, що всі три укладені між сторонами договори банківського вкладу були строковими (а. с. 4-6). Згідно з пунктами 2.2 договорів строк їх дії закінчився відповідно 24 березня 2009 року, 18 травня 2008 року та 13 січня 2010 року. Сторони не продовжували дію договорів у часі, а договір від 13 січня 2009 року був на вимогу ОСОБА_2 достроково розірваний рішення суду від 05 червня 2009 року.
Пунктами 3.4.4, 4.2 усіх договорів передбачено, що банк зобов'язаний сплатити вкладникові проценти в останній день строку дії вкладу (незалежно від того, чи буде цей строк продовжено), а також у випадках дострокового розірвання договору. Проценти на вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу в банк, до дня, що передує його поверненню вкладникові. Якщо останній день строку вкладу не є передостаннім робочим днем місяця, то за цей місяць проценти нараховуються в останній день строку дії вкладу.
При цьому жоден з договорів не містить умову про те, що у випадку несвоєчасного повернення вкладу чи в будь-якому іншому випадку банк зобов'язаний нараховувати і виплачувати вкладникові встановлені договором проценти після закінчення строку дії договору чи після його розірвання. Натомість пунктами 5.1 усіх договорів передбачено, що за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Укладені сторонами 29 червня 2011 року додаткові угоди до всіх договорів строкового банківського вкладу про припинення зобов'язань, які виникли на підставі договорів (а. с. 14-16), правового значення для правильного вирішення даного спору не мають, оскільки в цих додаткових угодах відсутня вказівка про продовження строку дії основних договорів у частині нарахування та виплати процентів. Що стосується досягнення сторонами згоди про припинення зобов'язань з моменту підписання додаткових угод, то за їх змістом під зобов'язаннями маються на увазі ті, які були передбачені договорами банківських вкладів. Однак дані договори не містили зобов'язання банку щодо нарахування і виплати процентів після закінчення строку їх дії.
Таким чином, підстави для стягнення з банку на користь позивача встановлених договорами банківського вкладу процентів після закінчення строку дії цих договорів відсутні.
У зв'язку з допущеними судом першої інстанції порушеннями норм матеріального права та невідповідністю його висновків обставинам справи, що призвело до неправильного її вирішення, оскаржуване рішення слід скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в позові відповідно до вимог ст. 309 Цивільного процесуального кодексу (далі -ЦПК) України.
Згідно зі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Як вбачається з наданого банком платіжного доручення, за подання апеляційної скарги ним сплачено судовий збір в сумі 107,30 грн. (а. с. 44). Тому ці кошти підлягають стягнення з позивача ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра».
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу відповідача ПАТ КБ «Надра»задовольнити.
Рішення Камінь-Каширського районного суду від 23 травня 2012 року в даній справі скасувати і ухвалити нове рішення.
В позові ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра», Камінь-Каширського відділення № 0212 ПАТ КБ «Надра»про стягнення процентів за договорами банківських вкладів відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра»107 (сто сім) грн. 30 коп. витрат на оплату судового збору за подання апеляційної скарги.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: