Справа № 2-400/11 Головуючий у 1 інстанції:Гончарук О.Н.
Провадження № 22-ц/0390/937/2012 Категорія:45 Доповідач: Карпук А. К.
03 липня 2012 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Карпук А К
суддів - Стрільчука В.А., Бовчалюк З.А.
при секретарі Масляній С.В.,
з участю відповідача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом прокурора Камінь-Каширського району в інтересах територіальної громади Великообзирської сільської ради Камінь-Каширського району до Великообзирської сільської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_1 про визнання недійсними рішень ради, державних актів на право власності на земельну ділянку за апеляційними скаргами відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_1 на рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 11 квітня 2012 року,
Рішенням Камінь-Каширського районного суду від 11 квітня 2012 року позов задоволено.
Визнано недійсними рішення сесій Великообзирської сільської ради №47/8, №47/9 від 08 грудня 2009 року, №49/2, №49/3 від 09 березня 2010 року про надання дозволів на виготовлення та затвердження проектів землеустрою щодо надання у власність відповідно ОСОБА_1 та ОСОБА_3 земельних ділянок, що в селі Стобихва Великообзирської сільської ради Камінь-Каширського району Волинської області, орієнтовною площею по 2.00 га кожній для ведення особистого селянського господарства, видані 12 березня 2010 року Великообзирською сільською радою Камінь-Каширського району на підставі її рішень №49/2, №49/3 від 09 березня 2010 року державні акти на право приватної власності на земельні ділянки відповідно ОСОБА_1 серії ЯИ №582097, реєстраційний номер №011008500005, та ОСОБА_3 серії ЯИ №582098, реєстраційний номер 01100850004, площами по 2,00 га. кожній для ведення особистого селянського господарства, що в селі Стобихва Камінь-Каширського району Волинської області
Незаконно надані ОСОБА_1 та ОСОБА_3 земельні ділянки повернути у комунальну власність Великообзирської сільської ради Камінь-Каширського району.
Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в дохід держави по 260 (двісті шістдесят) гривень 48 копійок судового збору та по 120 (сто двадцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права просить скасувати це рішення, а справу направити на новий судовий розгляд.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати це рішення і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на неповноту з'ясування обставин, що мають істотне значення для справи, та порушення норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно рішень сесії Великообзирської сільської ради №47/8 та №47/9 від 08 грудня 2009 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було дано дозвіл на виготовлення проектів землеустрою для відведення земельних ділянок орієнтовними площами по 2 га кожній для ведення особистого селянського господарства в с.Стобихва Камінь-Каширського району (а. с. 4, 22).
Рішеннями сесії цієї ж сільради від 09 березня 2010 року №49/2 та №49/3 вказані проекти затверджено та надано ці земельні ділянки площами по 2 га кожної вказаним особам у власність, на підставі яких 12 березня 2012 року Великообзирською сільською радою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було видано державні акти про право власності на зазначені земельні ділянки серії ЯИ №582098 та №582097 (а. с. 5,6, 23,24).
Вироком Любешівського районного суду від 27 грудня 2011 року, що набрав законної сили, ОСОБА_4, як колишнього сільського голову Великообзирської сільської ради, визнано винним та засуджено за ч.1 ст.364, ч.1 ст.366 КК України за те, що він працюючи на посаді сільського голови Великообзирської сільради, зловживаючи своїм службовим становищем, всупереч інтересам служби, умисно, в порушення вимог ст.ст.26, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.118 ЗК України, діючи в інтересах третіх осіб з метою сприяння незаконному наданню дружині ОСОБА_1 та громадянці ОСОБА_3 земельних ділянок у приватну власність без прийняття відповідних рішень сесією Великообзирської сільської ради, 08 грудня 2009 року в приміщенні даної сільради виготовив, підписав та видав її рішення про затвердження матеріалів вибору земельних ділянок та надання дозволів на виготовлення проектів землеустрою для надання у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 та ОСОБА_3 орієнтовною площею по 2 га. кожній.
Крім того, ОСОБА_4 підписав виготовлений за його вказівкою секретарем сільради ОСОБА_5 протокол сесії Великообзирської сільради від 08 грудня 2009 року, в якому містилися завідомо неправдиві відомості про розгляд сесією вищевказаних питань та прийняття відповідних рішень, хоча в дійсності на сесії вказаної ради такі питання не розглядались, голосування по них не проводилось та рішення не приймались.
Також 09 березня 2010 року в с.Великий Обзир в приміщенні тієї ж сільради ОСОБА_4 виготовив, підписав та видав рішення №49/2 та №49/3 про затвердження проектів землеустрою для відведення зазначених земельних ділянок та надання їх у власність ОСОБА_1 і ОСОБА_3, підписав виготовлений за його вказівкою секретарем сільради ОСОБА_5 протокол сесії вказаної сільради від 09 березня 2010 року, в якому містилися завідомо неправдиві відомості про розгляд сесією вищевказаних питань та прийняття відповідних рішень, хоча в дійсності на сесії вказаної сільської ради такі питання не розглядались, голосування по них не проводилось та рішення не приймались. На підставі рішень сесії №49/2 та 49/3 від 09 березня 2010 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 отримали державні акти на право приватної власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства по 2 га кожній в с.Стобихва Камінь-Каширського району (а. с. 72-74).
Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідно до ч.4 ст. 61 ЦПК України вирок суду є преюдиціальним для цієї цивільної справи і факт незаконного одержання відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_1 земельних ділянок у приватну власність без прийняття відповідних рішень сесією Великообзирської сільської ради, доведенню не підлягає.
Згідно з ч. 1 ст. 116, ст.118 Земельного кодексу (далі - ЗК) України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
З огляду на зазначені правові норми з врахування того, що оспорювані рішення сесіями Великообзирської сільської ради не приймались, то ж видані на підставі цих рішень відповідачам державні акти є недійсними, а одержані за ними у власність спірні земельні ділянки підлягають поверненню у комунальну власність територіальної громади вказаної сільської ради.
Виходячи з викладеного, повно та об'єктивно дослідивши всі обставини справи і давши їм вірну правову оцінку, суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив позов, визнавши недійсними оспорювані рішення ради та державні акти на право приватної власності на земельні ділянки у відповідності з вимогами ст. ст. 152, 155 ЗК України.
Доводи апеляційних скарг відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 спростовуються вищенаведеними обставинами справи та дослідженими судом доказами.
Посилання апелянтів на те, що розгляд справи було здійснено без їх участі, що порушило їх право на захист, не заслуговують на увагу суду, оскільки як вбачається з розписок в матеріалах справи про вручення поштового повідомлення, вони були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, однак не з'явилися в судове засідання з невідомих суду причин (а. с. 66,67).
Крім того, згідно з чинним на даний час цивільним процесуальним законодавством сам по собі факт розгляду судом справи за відсутності осіб, які беруть в ній участь, не повідомлених належним чином про час і місце судового засідання, не є підставою для скасування правильного по суті судового рішення (ч. 2 ст. 308, ч. 3 ст. 309 ЦПК України).
Інші доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду і не містять підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, яке постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Оскільки при подачі апеляційної скарги відповідач ОСОБА_1 сплатила судовий збір не в повному розмірі, з неї підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 30 грн. 70 коп.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційні скарги відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 відхилити, а рішення Камінь-Каширського районного суду від 11 квітня 2012 року в даній справі залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 30 (тридцять) грн. 70 коп. недоплаченого судового збору при поданні апеляційної скарги.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий
Судді