Справа № 2-а-105/12/2412
Головуючий у 1-й інстанції: Казюк О.О.
Суддя-доповідач: Біла Л.М.
14 червня 2012 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Білої Л.М.
суддів: Смілянця Е. С. Сторчака В. Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 18 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, військової частини А 0264 про зобов'язання перерахувати кошти як невиплачену грошову компенсацію замість неотриманого речового майна , -
В квітні 2012 року ОСОБА_2 звернувся до Сторожинецького районного суду Чернівецької області з позовом до Міністерства оборони України, Військової частини А 0264 про зобов'язання перерахувати кошти як невиплачену грошову компенсацію замість неотриманого речового майна.
Ухвалою Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 18 квітня 2012 року позов ОСОБА_2 залишено без розгляду на підставі ст. 100 КАС України, у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 18 квітня 2012 року з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та прийняти нове рішення про направлення позовної заяви на новий розгляд до суду першої інстанції.
В судове засідання сторони не з'явились, хоча про розгляд апеляційної скарги повідомленні завчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Таким чином, враховуючи вимоги п.4 ст.196 та пп.1 п.1 ст.197 КАС України колегія суддів приходить до висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Суд першої інстанції, залишаючи позов ОСОБА_2 без розгляду, мотивував своє рішення тим, що позивач, оскаржуючи бездіяльність відповідачів, яку вони допустили з приводу разових грошових виплат, пропустив при цьому строк звернення до адміністративного суду, встановлений статтею 99 КАС України, не зазначивши причини пропуску і не надавши суду будь-яких документів щодо причин пропуску. При цьому, зазначені позивачем в позові, строки визначені в положеннях ст.238 КЗпП України, на думку суду першої інстанції, до строків звернення до адміністративного суду відношення не мають, а мають значення при вирішенні позову по суті. До визнання поважності причин пропуску строку звернення до суду, як передбачено в ст.100 КАС України, не має відношення прохання позивача не вважати такі строки пропущеними, оскільки вчинення такої процесуальної дії не передбачено вимогами процесуальних законів.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з огляду на нижчевикладене.
Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Статтею 100 КАС України суду надано право залишити позов без розгляду після закінчення строків встановлених законом, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї документів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Позивач в позовній заяві не навів підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, а просив вважати його непропущеним. Проте, як вірно зазначив суд першої інстанції, до визнання поважності причин пропуску строку звернення до суду, як передбачено в ст.100 КАС України, не має відношення прохання позивача не вважати такі строки пропущеними, оскільки воно має бути належним чином обґрунтоване. Посилання позивача на ст. 238 Кодексу законів про працю України в даному випадку є хибним.
В свою чергу, суд першої інстанції, проаналізувавши матеріали позову, прийшов до висновку, що позивач, оскаржуючи бездіяльність відповідачів, пропустив встановлений ст. 99 КАС України строк звернення до суду, а відтак, наявні всі підстави для залишення позову ОСОБА_2 без розгляду.
Враховуючи викладене, судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення, а доводи апелянта не знайшли свого підтвердження.
Відповідно до статті 199 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, - залишити без задоволення, а ухвалу Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 18 квітня 2012 року, - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.
Головуючий /підпис/ Біла Л.М.
Судді /підпис/ Смілянець Е. С.
/підпис/ Сторчак В. Ю.
З оригіналом згідно:
секретар