"07" червня 2012 р. справа № 2а/0470/10940/11
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.
суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю
за участю секретаря -Цьока І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року у справі №2а/0470/10940/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Роменський завод продовольчих товарів»до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Роменський завод продовольчих товарів»звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати незаконними та скасувати рішення від 26.05.2011р. №0000782306, яким до підприємства застосовано штрафні санкції за порушення вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою НБУ №637 від 15.12.2004р.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2011 року адміністративний позов задоволено. Постанова суду мотивована тим, що встановлені обставини справи не свідчать про порушення позивачем вимог законодавства, що регулює правовідносини у сфері обігу готівки.
Не погодившись з постановою суду, Державна податкова інспекція у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби), посилаючись на порушення норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги позивача залишити без задоволення. Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками, які зроблено в Акті перевірки та які, на думку ДПІ, свідчать про порушення позивачем Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою НБУ №637 від 15.12.2004р., в частині не оприбуткування готівки та перевищення ліміту залишку каси, що стало підставою для застосування спірних штрафних санкцій.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що повноважними особами ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська року проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Роменський завод продовольчих товарів», з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2010 року, за результатами вказаної перевірки складено акт №1409/23-2-17/2382416 від 16.05.2011 року.
В акті перевірки, зокрема, вказано на порушення абз. 23 п. 1.2, ч. 2 п. 2.2, 2.6, 3.5, п. 7.24 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою НБУ №637 від 15.12.2004, а саме:
- несвоєчасне оприбуткування готівки в Книзі обліку розрахункових операцій за 30.06.2010р. у сумі 52768, 83 грн. на підставі фіскального звітного чеку РРО, а саме відповідно Z-звіту №0487 сума виручки за 30.06.10 склала 52768,83грн., а в розділі 2 «Облік руху готівки та сум розрахунків»КОРО фіскальний №0462008893р/2 відсутній запис про оприбуткування готівки 30.06.2010р.;
- перевищення ліміту каси 13.04.10 на 705664,20грн.
На підставі акту перевірки ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська прийняте податкове повідомлення-рішення Форми «С»№ 0000782306 від 26.05.2011р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1675172, 55 грн. Правовою підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій зазначено ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»від 12.06.05р. №436/95.
Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення ДПІ є предметом спору, який передано на вирішення суду.
Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку про те, що податковим органом не наведено фактичних даних, які б свідчили про допущені позивачем порушення, які відображено в Акті перевірки.
З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.
Щодо доводів ДПІ про порушення позивачем порядку оприбуткування готівки суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно зі ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»від 12.06.05р. №436/95, у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами -громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представниками нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки -у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми.
Отже, визначальною ознакою застосування штрафних санкцій є неповне та/або несвоєчасне оприбуткування у касах підприємства готівки. Тобто, метою застосування таких штрафних санкцій є заходи впливу до суб'єктів підприємницької діяльності, які ухиляються від оприбуткування готівки.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що спірні штрафні санкції застосовані до позивача за не оприбуткування готівки. При цьому, висновки ДПІ про не оприбуткування готівки зроблено лише у зв'язку з відсутністю запису в КОРО про суми готівкових коштів, які мали бути зроблені позивачем на підставі фіскального звітного чеку (Z-звіту №0487 за 30.06.10), що знаходився в КОРО на час перевірки.
Таку позицію податкового органу суд апеляційної інстанції вважає формальною і такою, що не відповідає правовому призначенню відповідальності, яка передбачена ст..1 Указу Президента України від 12.06.05р. №436/95 та яка направлена саме на запобігання порушень у сфері обігу готівки у вигляді не оприбуткування готівки. Неоприбуткування готівки, що є підставою для застосування штрафних санкцій, які визначено Указом Президента України, може мати місце у випадку встановлення контролюючим органом факту відсутності проходження коштів через касу (РРО), тобто того факту, якого перевіркою встановлено не було.
Таким чином, з огляду на відсутність документально підтверджених не оприбуткованих сум готівки, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним застосування до позивача штрафних санкцій, які визначені ст..1 Указу Президента України від 12.06.05р. №436/95 та які мають розраховуватися саме виходячи із не оприбуткованих сум.
Вказані в Акті перевірки обставини, які полягають у нездійсненні запису в КОРО можуть свідчити про порушення позивачем порядку ведення Книги обліку розрахункових операцій, який затверджено наказом ДПА України від 01.12.2000р. №614, натомість ст..1 Указу Президента України №436/95 за таке порушення відповідальність не передбачена.
В той же час, встановлені обставини справи, які не заперечувались відповідачем, свідчать про те, що на час перевірки позивачем надавалась Книга обліку розрахункових операцій з наявними в ній фіскальними звітними чеками (Z-звіт) реєстратора розрахункових операцій. Вказані звітні чеки свідчать про проходження готівкових коштів через РРО, а відтак свідчать і про відсутність у позивача умислу на вчинення правопорушення, яке полягає у неоприбуткуванні готівки. Крім цього, судом першої інстанції вірно вказано на те, що про оприбуткування вказаної суми, яка відображена у Z-звіту №0487, свідчать і прибуткові касові ордери на вказану суму, а також ті обставини, що 30.06.2010р. позивачем здавалася виручка до банку, що підтверджується видатковим касовим ордером та квитанцією №32.
Таким чином, суд першої інстанції правильно вказав на те, що висновки ДПІ про порушення підприємством порядку оприбуткування готівки є необґрунтованими.
Щодо висновку відповідача про перевищення позивачем ліміту залишку каси суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Висновків про перевищення позивачем встановленого ліміту каси податковий орган, з огляду на Акт перевірки, дійшов внаслідок наступного.
Наказом ТОВ «Роменського заводу продовольчих товарів»від 04.01.2010р. №2 на 2010 рік встановлено ліміт залишку готівкових коштів в касі підприємства у розмірі 63000грн. В ході вибіркової перевірки встановлено, що у видатковому касовому ордері від 13.04.10 №01046 на загальну суму 731946,99грн. відсутній підпис одержувача готівкових коштів Наєнко О.І. (видача готівкових коштів під звіт), що є порушенням п.3.5 Положення №637. Відповідно до п.7.24 Положення №637 у разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача, сума готівки за таким видатковим документом додається до залишку готівки в касі включно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи. Відповідно до записів в касовій книзі фактичний залишок готівкових коштів в касі на кінець робочого дня 13.04.10 склав 36717,21грн. Таким чином, ТОВ «Роменський завод продовольчих товарів»встановлено перевищення ліміту каси 13.04.10 на 705664,20грн. (731946,99грн + 36717,21грн. -63000,00грн.).
З такими висновками ДПІ суд апеляційної інстанції не може погодитись з наступних підстав.
Відповідно до п. 5.4 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою НБУ №637 від 15.12.2004р. кожне підприємство визначає ліміт каси з урахуванням режиму і специфіки його роботи, віддаленості від банку, обсягу касових оборотів (надходжень і видатків) за всіма рахунками, установлених строків здавання готівки, тривалості операційного часу банку, наявності домовленості підприємства з банком на інкасацію тощо, при цьому, для підприємств, які мають строк здавання готівкової виручки (готівки) в банк щодня (у день її надходження до каси) або наступного дня від дня її надходження до каси, - у розмірах, що потрібні для забезпечення їх роботи на початку робочого дня, але не більше розміру середньоденного надходження готівки до каси (за три будь-які місяці поспіль з останніх дванадцяти).
Встановлені обставини справи свідчать про те, що з метою реалізації п.5.4 Положення, ТОВ «Роменський завод продовольчих товарів»01.02.2010р. видано наказ №15, згідно з яким затверджено з 01.02.2010р. ліміт каси підприємства у сумі 956000,0грн.
Як в запереченнях на позовом так і в апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що такий наказ підприємством до перевірки не надавався.
Судом першої інстанції, з цього приводу, допитано у якості свідка Поліщука Є.В., який у спірному періоді був представником позивача та особисто до перевірки надавав вказаний наказ.
Відповідно до п.5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема:
чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;
у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.
З акту перевірки не вбачається, що перевіряючими особами були витребуванні пояснення у посадових осіб підприємства з приводу виявленого порушення. У зв'язку з чим суд не може прийняти до уваги твердження ДПІ про те, що підприємством не надавався наказ №15 від 01.02.2010р. про затвердження з 01.02.2010р. ліміту каси у сумі 956000,0грн.
У своїх запереченнях на Акт перевірки підприємство вказує про факт надання наказу до перевірки та долучає до заперечень його копію.
Суд апеляційної інстанції не може прийняти до уваги доводи відповідача, які викладено в апеляційній скарзі, про те що розрахунок ліміту каси підприємства (наказ №15 від 01.02.2010р.) не відповідає вимогам п.5.4 Положення №637, оскільки такі висновки не були зазначені в акті перевірки, а відтак не стали і підставою для визначення спірних штрафних санкцій, у тому числі їх розміру, у зв'язку з чим такі доводи відповідача виходять за предмет спору.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст..ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2011 у справі №2а/0470/10940/11 - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з часу її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України, в порядку передбаченому ст..212 КАС України.
(Ухвалу виготовлено у повному обсязі 11.06.2012р.).
Головуючий: Я.В. Семененко
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк