73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
"28" травня 2012 р. 15 год.30 хв.Справа № 2-а-4814/11/2170
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Дубровної В.А.,
при секретарі: Кусик Г.С.,
за участю представників:
позивача - Ісаєва В.Ю., Дурандіна О.В., Сичової О.В.,
відповідача - Аркаєвої Н.І., Свиридова А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Дім марочних коньяків "Таврія" до Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України про скасування рішення про застосування фінансових санкцій,
встановив:
Відкрите акціонерне товариство «Агропромислова фірма «Таврія» (далі - позивач,) звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України (далі - відповідач, Департамент САТ ДПА України), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог згідно заяви від 28.02.2012 року, просить скасувати рішення від 16 вересня 2011 року № 000550 про застосування фінансових санкцій у розмірі 4548855,92 грн.
В судовому засіданні від 02.03.2012 року, відповідно до статті 55 КАС України судом ухвалено на місці щодо процесуального правонаступництва шляхом допуску до судового розгляду Публічного акціонерного товариства «Дім марочних коньяків «Таврія» (далі - позивач, ПАТ «Дім марочних коньяків «Таврія»), яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Агропромислова фірма «Таврія».
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що оскаржуване рішення Департаменту САТ ДПА прийнято безпідставно, оскільки позивач не порушував вимоги Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», Закону України «Про виноград та виноградне вино» щодо не внесення у додаток до ліцензії на виробництво алкогольних напоїв колекційні коньяки «Дніпро», «Херсон», «Імперіал», як окрему групу - коньяки України колекційні, оскільки
- по-перше, здійснював свою виробничу діяльність на підставі отриманих ліцензій № 255 від 03.04.2006 року та №510 від 03.04.2011 року з додатками, в яких міститься перелік видів спиртів та алкогольних напоїв, які вправі виробляти суб'єкт господарювання, а також перелік знаків для товарів і послуг, які суб'єкт господарювання може використовувати у виробництві алкогольних напоїв на підставі права власності на знаки для товарів і послуг, зокрема, випуск марочних коньяків групи «КС»: «Дніпро», «Херсон», «Імперіал»;
- по-друге, відповідно до ДСТУ 4700:2006 «Коньяки України. Технічні умови», п. 2.3.3 «Основних правил виробництва і зберігання коньяків» КД У 00011050-15.91.10:2008 та п.1.1 «Технологічної інструкції на виробництво та розлив коньяків України» ТІ У 00011050-15.91.10-4:2008, колекційні коньяки України не виділяють в окремі групу від марочних коньяків, а тому відповідно не потребують окремого внесення в додаток до ліцензії на виробництво алкогольних напоїв;
- по-третє, штраф передбачений абзацом 3 ч.2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів», може бути застосовано лише до особи, яка здійснює виробництво алкогольних напоїв без наявності ліцензії на виробництво взагалі, і не може бути застосовано до особи, яка здійснює виробництво алкогольних напоїв за наявності ліцензії, проте виробляє такі алкогольні напої, що не внесені у додаток до відповідної ліцензії.
Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, зазначивши в письмових запереченнях, що не погоджується з фактами, викладеними у позовній заяві, оскільки в ході перевірки встановлено, що в період з 01.01.2010 року по 31.05.2011 року позивач виробляв та розливав у споживчу тару колекційні коньяки «Дніпро», «Херсон» та «Імперіал», не віднесені у додатки до ліцензії на виробництво алкогольних напоїв, як окрема група - коньяки України колекційні. Додаток до ліцензії, що містить перелік видів алкогольних напоїв, які вправі виробляти суб'єкт господарювання, є невід'ємною складовою самої ліцензії, а тому за встановлене порушення позивач несе відповідальність, передбачену ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», яка передбачає застосування фінансових санкцій за виробництво алкогольних напоїв без наявності ліцензії у розмірі 200 відсотків вартості виробленої продукції. Отже застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 4548855,92 грн. (2274427,96 грн.*200%) є правомірним.
В судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи і вимоги заперечень проти позову, просили суд відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом, з 20.06.2011 року по 29.06.2011 року, відповідно до наказу регіонального управління Департаменту САТ ДПА України у Херсонській області від 17.06.2011 року № 108-п, та на підставі направлення регіонального управління від 20.06.2011 року № 108, фахівцями РУ Департаменту САТ ДПА України здійснено фактичну перевірку з питань дотримання вимог чинного законодавства України, яке регулює виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та нормативної документації на ВАТ «АПФ «Таврія» за період з 01.06.2010 року по 31.05.2011 року.
За результатами вказаної перевірки було складено акт № 107/32/01/00413475 від 05.07.2011 року та довідку №2/32/00413475 від 04.07.2011 року, яка є невід'ємною частиною акту перевірки, серед декілька висновків яких встановлено порушення позивачем вимоги ч. 8 ст. 3 Закону України від 19.12.1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» (зі змінами та доповненнями), а саме не внесено у додаток до ліцензії на виробництво алкогольних напоїв колекційні коньяки «Дніпро», «Херсон», «Імперіал», як окрему групу - коньяки України колекційні в кількості 9278 пляшок та сувенірних бочок (677,62 дал) 271,44 дал б.с. на суму 3075324,60 грн.;
На підставі вказаного висновку акту перевірки Департаментом САТ ДПА України прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 16 вересня 2011 року №000550, згідно з яким до позивача застосовано штраф у сумі 4 548 855,92 грн. відповідно до абз. 3 ч.2 ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів».
Як зазначено у самому рішенні, підставою для його прийняття є порушення позивачем ст. 2 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", відповідно до якої виробництво алкогольних напоїв здійснюється суб'єктами господарювання незалежно від форм власності за умови одержання ліцензії, а саме виробництво алкогольних напоїв із знаками для товарів та послуг не внесеними у додаток до ліцензії на виробництво алкогольних напоїв.
Згідно п.3.19. Положення про Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 лютого 2007 року № 71 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 лютого 2007 року за № 116/13383 (далі Положення) до функцій Департаменту належить застосування у випадках, передбачених законодавством, фінансових санкцій до суб'єктів господарювання за порушення вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначені Законом України від 19.12.1995р. №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі Закон України №481).
Згідно ст. 2 ч. 3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", виробництво алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється суб'єктами господарювання незалежно від форм власності за умови одержання ліцензії.
Позивач надав суду копії ліцензій на виробництво алкогольних напоїв, а саме:
- ліцензія серії АБ №155794, реєстраційний № 255 від 03.04.2006 року (далі - ліцензія № 255), термін дії якої з 03.04.2006 р. до 03.04.2011 р.;
- ліцензія серії АГ №152931, реєстраційний № 510 від 04.04.2011 року (далі - ліцензія № 510), термін дії якої з 03.04.2011 р. до 03.04.2016 р.
Про наявність вказаних ліцензій у позивача вказує і відповідач в акті перевірки, тобто з приводу наявності у позивача ліцензії, спір між сторонами відсутній.
Абзацом 25 статті 1 Закону України №481 визначено, що ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.
Статтею 17 Закону України №481 встановлена відповідальність за порушення норм цього Закону. Наведений у зазначеній статті перелік підстав є вичерпним, а тому не підлягає довільному та розширеному тлумаченню й застосуванню.
Відповідно до абз.2 ч.2 статті 17 Закону України №481 до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів без наявності ліцензії - 200 відсотків вартості виробленої продукції (за оптово-відпускними цінами), але не менш 8500 гривень.
Як вбачається з наведеної норми, Закон пов'язує можливість застосування до суб'єкта господарювання фінансових санкцій за виробництво алкогольних напоїв лише з відсутністю у виробника такої продукції ліцензії. В даному випадку, відповідач підтверджує про наявність у позивача ліцензії.
Суд вважає, що відповідач незаконно привластив функцію тлумачення наведеної норми, оскільки у своєму рішенні про застосування фінансових санкцій доповнює законодавче формулювання підстав її застосування як "виробництво алкогольних напоїв із знаками для товарів та послуг не внесеними у додаток до ліцензії на виробництво алкогольних напоїв".
Враховуючи, що предметом спірної ситуації є підстави застосування юридичної відповідальності за порушення законодавства, то на переконання суду, норма права, яка встановлює вид та міру такої відповідальності, якою є ст. 17 ч. 2 абз. 2 Закону України №481, не підлягає розширеному тлумаченню і її зміст слід розуміти, виходячи із обмежених підстав застосування відповідальності, зокрема виключно за виробництво алкогольних напоїв за відсутності ліцензії.
Такий висновок суду підтверджується й аналізом п. 2.12. Положення про Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 10 лютого 2007 р. № 71, відповідно до якого до основних завдань відповідача відноситься застосування у випадках, передбачених законодавством, фінансових санкцій до суб'єктів господарювання за порушення вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, тобто відповідач має право застосовувати фінансові санкції лише у випадках, які прямо передбачені законодавством.
Частиною 8 ст. 3 Закону України № 481 передбачено, що одночасно з видачею ліцензії орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України, видає суб'єкту господарювання додаток до ліцензії, який містить перелік видів спиртів та алкогольних напоїв, які вправі виробляти суб'єкт господарювання, а також перелік знаків для товарів і послуг, які суб'єкт господарювання може використовувати у виробництві алкогольних напоїв на підставі прав власності на знаки для товарів і послуг, або на підставі рішень про прийняття заявок на реєстрацію знаків для товарів і послуг (на період до видачі свідоцтв на знаки для товарів і послуг), або на підставі дозволів інших власників знаків для товарів і послуг (якщо такі знаки зареєстровані після введення в дію цього Закону). Зміни або доповнення до додатка до ліцензії на виробництво алкогольних напоїв вносяться органом, який видав ліцензію, протягом трьох робочих днів відповідно до заяви суб'єкта господарювання або власника знака для товарів і послуг та визначеного цим Законом порядку.
З огляду на приписи вищевказаної норми Закону, суд вважає, що додаток до ліцензії виконує функцію документа, який закріплює перелік видів спиртів та алкогольних напоїв, які має право виробляти суб'єкт господарювання, та містить перелік знаків для товарів і послуг, які можуть використовуватись суб'єктом господарювання при маркуванні вироблених алкогольних напоїв.
Відповідач в обґрунтування своїх заперечень вказує на те, що додаток до ліцензії є її невід'ємною частиною, а тому випуск позивачем продукції із знаками для товарів та послуг, не внесеними у додаток до ліцензії, є виробництвом продукції без наявності ліцензії.
Такий довід відповідача є хибним з огляду на наведені норми, адже, як відмічалось вище, ліцензія і додаток до неї виконують різні функції та є різними за своєю правовою природою документами: ліцензія засвідчує право на здійснення певного виду господарської діяльності - у даному випадку здійснювати виробництво алкогольної продукції, у той час як додаток до ліцензій визначає види алкогольних напоїв, які має право виробляти ліцензіат та закріплює перелік знаків для товарів і послуг, які можуть використовуватись при маркуванні продукції, тобто виконує посвідчувальну функцію, а тому ототожнювати ці документи, як це робить відповідач, немає підстав.
Щодо позиції відповідача про віднесення у додатки до ліцензії на виробництво алкогольних напоїв, як окремої групи коньяків - коньяки України колекційні, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Перевіркою ПАТ «Дім марочних коньяків «Таврія» встановлено, що в період з 01.01.2010 року по 31.05.2011 року позивач виробляв та розливав у споживчу тару коньяки «Дніпро», «Херсон» та «Імперіал».
В доповненнях до заперечень відповідач в обґрунтування своїх доводів надав копії етикеток на коньяки колекційні, які випускав позивач і які, на думку відповідача, відсутні у додатку до ліцензії, з яких вбачається, що позивач випускав:
- «Імперіал» коньяк України марочний групи «ДС» колекційний;
- «Дніпро» коньяк України марочний групи «КС» колекційний;
- «Херсон» коньяк України марочний групи «КС» колекційний.
Як вбачається з додатків до ліцензій №255 і №510 вказані види коньяків внесені як коньяки марочні групи КС («Херсон», «Дніпро») та коньяки марочні групи ДС («Імперіал»). Згідно з сертифікатом відповідності № UA1.040.Х010080-10, терміном дії з 31.05.2010 року до 27.05.2015 року, вищезазначені коньяки віднесені до групи «коньяк України марочний колекційний».
Згідно ДСТУ Коньяки України 4700:2006 коньяки залежно від термінів витримки поділяють на ординарні та марочні, які у свою чергу залежно від строку витримки та якості коньячних спиртів, що використовуються при їх виготовленні, поділяються на коньяки три зірочки, коньяки чотири зірочки, коньяки п'ять зірочок - ординарні коньяки та коньяки витримані КВ, коньяки витримані вищої якості КВВЯ, коньяки старі КС, коньяки дуже старі ДС, коньяки колекційні - марочні коньяки.
Отже відповідно до ДСТУ коньяки колекційні не є окремим видом коньяків, а належать до марочних коньяків, які пройшли післякупажний відпочинок та додатково витримані у дубовій тарі не менше 3-х років.
Водночас вказане ДСТУ не передбачає будь-яких вимог щодо коньяків колекційних та процедур їх обробки, всі наявні у ДСТУ вимоги, у тому числі фізико-хімічні та органоліптичні показники, стосуються лише ординарних та марочних коньяків, окрім наклеювання на колекційні коньяки додаткового ярлика із зазначенням, що такий марочний коньяк є колекційним та строку його додаткової витримки у колекції, а процедура додаткової витримки марочних коньяків для набуття ними ознак колекційності не передбачає здійснення щодо таких коньяків будь-яких додаткових дій і за своїм змістом полягає лише у відстрочці розливу коньяків у пляшки не менш як на три роки з моменту виготовлення таких марочних коньяків.
З наведеного слід зробити висновок, що колекційні коньяки не є окремим видом коньяків, а є марочними коньяками, що набули ознак колекційності через їх більш пізній строк витримки, порівняно з іншими марочними коньяками, тобто жодних технологічних процедур для перетворення марочних коньяків у колекційні ДСТУ Коньяки України 4700:2006 не передбачає і не вимагає.
Таким чином, суд приходить до висновку, що доводи відповідача про встановлення факту виробництва позивачем алкогольних напоїв, які позначені знаками для товарів та послуг, не внесеними у додаток до ліцензії, не знайшов свого підтвердження під час судового розгляду справи.
На думку суду, відповідач, приймаючи рішення про застосування фінансових санкцій, діяв всупереч ч. 3 ст. 2 КАС України, при цьому з урахуванням вимог ст. 71 ч. 2 КАС України, не довів правомірності свого рішення, у зв'язку із чим суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про скасування рішення від 16 вересня 2011 року № 000550 про застосування фінансових санкцій у розмірі 4 548 855,92 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Дім марочних коньяків "Таврія" до Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України про скасування рішення про застосування фінансових санкцій - задовольнити.
Скасувати рішення Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України від 16.09.2011 року № 000550 про застосування штрафних санкцій у розмірі 4548855,92 грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 01 червня 2012 р.
Суддя Дубровна В.А.
кат. 8.2.4