Іменем України
26 червня 2012 року м. Чернівці Справа № 2а/2470/798/12
15год. 04 хв.
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Скакун О.П.
за участю
секретаря судового засідання Юзька Я.В.
представника позивача Зінчука П.Ф.
представника відповідача Державної податкової служби України в Чернівецькій області Агатія В.В.
представників відповідача Кіцманської міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області Булавки Т.М., Гудими В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Державного підприємства "Лужанський експериментальний завод" до Кіцманської міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області, Державної податкової служби України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Державне підприємство "Лужанський експериментальний завод" звернулося з адміністративним позовом до Кіцманської міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області, Державної податкової служби у Чернівецькій області про визнання незаконними дій Державної податкової служби у Чернівецькій області щодо повернення скарг без розгляду, скасування рішення про залишення первинних скарг без розгляду від 30.03.2012р. №1445/10/10-208, визнання незаконними дій Кіцманської міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області з проведення перевірки, прийняття за її наслідками податкових повідомлень - рішень та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 березня 2012 р. №000052300, №000101700, №000072300, №000062300, №000082300, №000092300.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що Державне підприємство "Лужанський експериментальний завод" з лютого місяця 2011 р. перебуває в процедурі припинення господарської діяльності. Позивач зазначає, що станом на 15 квітня 2011 р. Державне підприємство "Лужанський експериментальний завод" припинило ведення господарської діяльності з незалежних від нього причин - за рішенням органів державної виконавчої влади, яке зазвичай розцінюється як обставина непереборної сили, тобто є для заводу надзвичайною і невідворотною обставиною за даних умов здійснення господарської діяльності, про що достеменно було відомо відповідачам. Проте, як зазначає позивач, працівниками Кіцманської міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області призначено виїзну планову перевірку заводу, яку провели з порушенням строків і склали акт, до якого було включено деякі неправильні дані. В результаті проведення перевірки, відповідачем винесено шість податкових повідомлень-рішень, на підставі яких збільшено грошові зобов'язання по сплаті податків та застосування штрафних санкцій на загальну суму 89590.99 грн. Направлені скарги на податкові повідомлення-рішення Кіцманської міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області були повернуті відповідачем - Державною податковою службою у Чернівецькій області, разом з Рішенням про залишення первинних скарг без розгляду від 30.03.2012 р. №1445/10/10-208, з надуманих підстав -через нескріплення печаткою підпису представника заводу на скаргах. Також позивач зазначає, що рішення датовано 30.03.2012 р. фактично отримано 02.04.2012 р. На думку позивача, дії ДПС у Чернівецькій області вчинені необґрунтовано, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані дія і рішення, з використанням повноважень не з тою метою, з якою ці повноваження надані.
Позивач вважає дії Кіцманської МДПІ з накладення штрафу безпідставними та незаконними, оскільки в Єдиному державному реєстрі 24 лютого 2011 р. внесено запис про рішення уповноваженого органу щодо припинення юридичної особи, яке пов'язано з реорганізацією підприємства. Тому, позивач вважає, що відповідні дані щодо зміни особи, відповідальної за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку на заводі вчасно і в повному обсязі надійшли до Кіцманської МДПІ і немає підстав для застосування до заводу штрафних санкцій. Позивач також відмітив, що зазначення відповідачем про те, що неподання заводом у червні -липні 2011 р. декларації зі збору за радіочастотний ресурс є безпідставним та незаконним. Оскільки, хоча сума збору за червень -липень 2011 р. фактично сплачена заводом, а не подано лише розрахунок-декларацію, відповідачем вимагається ще раз оплатити суму 69.54 грн. Саме нарахування податків перевіряючими здійснено по кожному радіоелектронному засобу, а не по ширині смуги радіочастот, що використовується заводом, внаслідок чого суму збору завищено.
Позивач запевняє, що під час перевірки до врахування взято не всі податкові накладні, що призвело до невірного висновку податкового органу та нарахування штрафних санкцій. Позивач переконаний, що відповідач не має підстав для визначення податкового зобов'язання та підстав застосування штрафних санкцій за неподання декларацій. З пояснень позивача, за перший квартал 2011 р. по бухгалтерським даним доходи заводу складають 11844369 грн., а за даними перевіряючих 11865464 грн. Доходи завищені за перший квартал на 21095 грн. тому, що перевіряючими двічі включено вартість реалізованого металобрухту ТОВ «Укрполімет»в сумі 21095 грн. За другій -третій квартал 2011 р. перевіряючі зменшили заводу суму валових витрат на суму 526335 грн., на думку відповідача прослідковується вагома невідповідність між фактичними даними та даними податкового органу. Завод свої дані обґрунтовує тим, що у зв'язку з реорганізацією Державного підприємства "Лужанський експериментальний завод" , хоча з 15 квітня 2011 р. продукцію виробляло Лужанське МПД ДП «Укрспирт», проте залишки продукції раніше виробленої заводом і не переданої правонаступнику фактично реалізовувала ліквідаційна комісія від імені позивача. Відповідно, на думку позивача, затрати повинні обліковуватися за ДП "Лужанський експериментальний завод" зокрема по 91, 92, 93 рахунках, по податках, амортизації та інших матеріалах в повному обсязі, а не частково, як зробили перевіряючі. На день перевірки залишків продукції по ДП "Лужанський експериментальний завод" немає, а тому донарахування податку на прибуток в сумі 62118 грн. через завищення витрат позивач вважає безпідставним.
Позивач не погоджується з визначенням податкових зобов'язань по платі за землю та податку з доходів фізичних осіб, стверджуючи про безпідставність податкових повідомлень -рішень.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю.
Представники відповідача проти позову заперечували. У письмових запереченнях відповідачі зазначають, що в період за який проводилась перевірка, відповідальними за фінансово-господарську діяльність були: директор ДП "Лужанський експериментальний завод" Федірко П.Л. та головний бухгалтер Чижук О.М. Проте в порушення податкового законодавства позивачем при реорганізації не подано відомостей щодо зміни посадових осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського та податкового обліку, а саме інформації щодо звільнення головного бухгалтера підприємства. Відповідачі стверджують, що позивачем занижено збір за користування радіочастотних ресурсів в сумі 69.54 грн. В порушення податкового законодавства позивачем не подано у строки визначені законодавством, податкові декларації по збору за користування радіочастотним ресурсом за червень та липень 2011 р. Відповідач зазначив, що позивачем в лютому та квітні 2011 р. включено до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 4648 грн. за придбані товарно-матеріальні цінності, які використані не в господарській діяльності.
Відповідач також стверджував, що підприємство не подало податкову декларацію за 2010 р. та не нарахувало земельний податок на землю, яка використовується під будівлею телятника площею 773 м.кв. на території Глинницької сільської ради. Перевіркою правильності нарахування податку з доходів фізичних осіб встановлено його неутримання в сумі 3199.79 грн. Підприємством також не включено до складу валового доходу вартість реалізованого металобрухту ТОВ «Укрполімет» та включено до загальних виробничих витрат, витрати на виробництво продукції, яка була передана на ДП «Укрспирт».
Відповідач також зазначив, що позивачем було віднесено до складу валових витрат послуги в сумі 4200 грн., надані ПП ОСОБА_9, послуги в сумі 5688 грн. від ТОВ «Будтранс-2009 »без наявності первинних документів. Крім того відповідач вважає, що укладені угоди з вищезазначеними суб'єктами є нікчемними у відповідності з законодавством.
ДПІ у Кіцманському районі Чернівецької області на підставі наказу від 10.01.2012 р. №20 та на підставі направлень №62, 63, 64, від 23.01.2012 р., №126,127,128 від 02.02.2012 р. проведено планову виїзну перевірку Державного підприємства "Лужанський експериментальний завод" дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2011 р. відповідно до затвердженого плану перевірки.
За результатами перевірки складено акт від 06 березня 2012 р. № 6/233/2300/00333380(а.с. 92-138).
Актом перевірки встановлено порушення:
п.4.1 ст.4 , пп. 5.2.5 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.135.4 , п.135.5 ст.135 , п.138.4 ст.138, п.п.139.1.1, 139.1.7 п. 139.1 ст.139 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі 70174 грн.
п. 198.4 п. 198.6 ст. 198 Податового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 9256 грн., у тому числі за лютий 2011 року - 5167 грн. та квітень 2011 року - 4089грн.
пп. 168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, п.п.19.2.а, п.19.2. ст.19, Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму податку з доходів фізичних осіб - 3199,79 грн
ст. 5, ст.7, ст.14 Закону України „Про плату за землю", ст.270, ст.274, ст.286 Податкового кодексу України, встановлено заниження земельного податку на 250,53 грн., в т.ч. за 2010 р. - 143,16 грн., за 9 міс. 2011 р. - 107,37 грн. та не подано декларації за 2010 - 2011 р.
п. 318.1 ст.318, ст..320, п.321.3 ст.321 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено збір за користування радіочастотним ресурсом в сумі 69,54 грн., в т.ч. за червень 2011 р. - 34,77 грн., за липень 2011 р.- 34,77 грн.
п.321.5 ст.321 Податкового кодексу України від 02.12.2010року, в результаті чого підприємством не подано у строки, визначені законодавством, податкові декларації по збору за користування радіочастотним ресурсом України за червень та липень 2011 року.
п.66.4 ст.66 Податкового Кодексу України, підприємством при реорганізації, шляхом приєднання до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт», не подано відомості щодо зміни посадових осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського та податкового обліку.
На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення № 000101700 від 16 березня 2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб за основним платежем 3199.79 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафними) -1599.90 грн., № 000072300 від 16 березня 2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання по платі за землю за основним платежем 250.53 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафними) -2076.79 грн., № 000082300 від 16 березня 2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання по збору за користування радіочастотним ресурсом за основним платежем 69.54 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафними) -2058.38 грн., № 000092300 від 16 березня 2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання по адміністративним штрафам та іншим санкціям в сумі 510 грн., № 0000623 від 16 березня 2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість по вітчизняних товарах за основним платежем 9256.79 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафними) -2 грн., № 000052300 від 16 березня 2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем 70174 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафними) -397 грн.
В судовому засіданні допитано у якості свідка ОСОБА_10 (бухгалтера Державного підприємства "Лужанський експериментальний завод"), яка підтвердила позицію позивача повністю та вважає винесені податкові повідомлення рішення незаконними та протиправними.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, встановивши фактичні обставини у справі, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи, в тому числі покази свідка, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Судом встановлено що в порушення зазначеної норми законодавства, позивачем не включено до складу валового доходу вартість реалізованого металобрухту ТОВ «Укрполімет»в сумі 21095 грн., що не вплинуло на базу оподаткування податком на додану вартість.
Згідно з пп. 5.2.5 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України "Про систему оподаткування" (крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, зборів (обов'язкових платежів), визначених зазначеним Законом), включаючи акцизний збір та рентні платежі, а також збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, за винятком податків, зборів (обов'язкових платежів), передбачених підпунктами 5.3.3, 5.3.4, та пені, штрафів, неустойок, передбачених підпунктом 5.3.5 цієї статті. Для платників податку, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, до складу валових витрат включається плата за землю, що не використовується в сільськогосподарському виробничому обороті.
Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Суд встановив, що позивачем в порушення зазначених норм зайво віднесено до валових витрат 892 грн, внаслідок завищення задекларованих позивачем показників у рядку 04.6 Декларацій «Сума податків, зборів, (обов'язкових платежів)». Також в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження послуги надані ПП ОСОБА_9 та ТОВ «Будтранс-2009 ». Позивачем не було надано первинних документів на підтвердження здійснених операцій, у зв'язку з чим суд вважає, що позивачем неправомірно віднесено до складу валових витрат послуги в сумі 4200 грн. (ПП ОСОБА_9 ) та 5688 грн. (ТОВ «Будтранс-2009»)
Відповідно до п.п.135.4.1 п. 135.4 , п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р., дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.
Інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.
Згідно з п.138.4 ст.138 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р., витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Суд погоджується з думкою відповідача та з актом перевірки стосовно того, що позивачем зайво віднесено до складу собівартості придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг) в 3 кварталі 2011 р. витрати в сумі 486646 грн. Крім того як вбачається з матеріалів проведеної перевірки Державного підприємства "Лужанський експериментальний завод", в даному періоді було реалізовано інші матеріали (матеріали, кварт. плата, продукція їдальні), собівартість яких складає 191243 грн. Загальна собівартість реалізованих товарів складає 2109195 грн. в рядку 05.1 поданої позивачем до податкового органу декларації зазначено -2595841 грн.
Відповідно до п.п.139.1.1, 139.1.7 п. 139.1 ст.139 Податкового Кодексу України, не включаються до складу витрат - витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності та витрати на утримання органів управління об'єднань платників податку, включаючи утримання материнських компаній, які є окремими юридичними особами.
Суд вважає, що в порушення п.п.139.1.1, 139.1.7 п. 139.1 ст.139 Податкового Кодексу України позивачем включено до загально-виробничих витрат, витрати на виробництво продукції, яка була передана на ДП «Укрспирт» (Д-т 683 к-т 26 на суму 990120 грн.) в сумі 5434 грн., 22756 грн., 7482 грн., 4017 грн.
Згідно з п. 198.4 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р., якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Судом встановлено, що позивачем в лютому та квітні 2011 р. включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 4648 грн. за придбані ТМЦ, які використані не в господарській діяльності. А саме в лютому 2011 р. включено до податкового кредиту податкову накладну №2 від 02.02.2011 р. в сумі 3351 грн. в т.ч. ПДВ 558.5 грн., отриману від ТОВ «ВІЦ Місто»за видання книги «Лужанський експериментальний завод 1910-2010 р.р.» та в квітні 2011 р. включено до податкового кредиту податкову накладну №134 від 19.04.2011 р. в сумі 5891 грн. в т.ч. ПДВ 981.93 грн., отриману від ТОВ «Галс ЛТД»за мелясу бурякову, податкову накладну №494 від 21.04.2011р.в сумі 10000грн. в т.ч. ПДВ 1666,67грн., отриману від ТОВ „Тетан" за запасні частини до автомобіля, податкову накладну №0006 від 27.04.2011р.в сумі 2100,5грн. в т.ч. ПДВ 350,08грн., отриману від ПП ОСОБА_11 за паливно- мастильні матеріали, податкову накладну №932 від 30.04.2011 р.в сумі 6542,25грн. в т.ч. ПДВ 1090,37грн., отриману від КП „Чернівціводоканал" за водовідведення.
Суд вважає, що оскільки, ДП «Лужанський експериментальний завод»реорганізовується шляхом приєднання до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт», згідно акту приймання - передачі основних засобів №1 від 15.04.2011 р., комісія здійснила передачу основних засобів в сумі 19183478,04 грн. (первісна вартість) на баланс ДП „Укрспирт". Суд зауважує, що суми податку на додану вартість від вищевказаного придбання меляси, запасних частин, ПММ, водовідведення до складу податкового кредиту позивача не включаються.
Крім цього, судом встановлено, що позивачем в лютому 2011 р. двічі включено до податкового кредиту податкову накладну №16 від 03.02.2011 р. Отриману від ТОВ ТК Рондо»в сумі 27650 грн. в т.ч. ПДВ 4608.33 грн., за придбаний фосфорний амоній, в результаті чого виникла розбіжність в сумі 4608 грн.
Внаслідок здійснених порушень відповідачем вірно визначено, що позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 9256 грн., у тому числі за лютий 2011 року - 5167 грн. та квітень 2011 року - 4089грн.
Відповідно з пп. 168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р., податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Згідно з п.п.19.2.а, п.19.2. ст.19, Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.
Відповідно до п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.
Суд вважає, що перевіркою вірно встановлено неповне нарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 3199.79 грн., а саме при виплаті громадянам, які не зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності -фізичні особи, сум за придбані у них товари, надані ними послуги. Позивачем не надані документи, які б свідчили, що фізичні особи зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності.
Згідно з п. 318.1 ст.318 Податкового кодексу України, платниками збору є загальні користувачі радіочастотного ресурсу України, визначені законодавством про радіочастотний ресурс, які користуються радіочастотним ресурсом України в межах виділеної частини смуг радіочастот загального користування.
Відповідно до ст.320 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р., ставка радіозв'язку фіксованої, рухомої сухопутної та морської радіослужби складає 347.75 грн. за 1 МГц.
Згідно з п.321.3 ст.321 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р., платники збору обчислюють суму збору виходячи з виду радіозв'язку, розміру встановлених ставок та ширини смуги радіочастот по кожному регіону окремо.
Відповідно до п.321.5 ст.321 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р., розрахунки збору подаються платниками збору до органів державної податкової служби у строки, визначені для місячного податкового (звітного) періоду, за місцем податкової реєстрації.
Судом встановлено, що ДП «Лужанський експериментальний завод»є платником збору радіочастотного ресурсу України, та в результаті проведеної перевірки підприємства вірно встановлено заниження збору за користування радіочастотного ресурсу в сумі 69.54 грн. Дане порушення виникло внаслідок неподання у строки, визначені законодавством, податкових декларацій по збору за користування радіочастотним ресурсом України за червень та липень 2011 р.
Суд підтримує визначення як порушення -неподання при реорганізації позивачем відомостей, щодо зміни посадових осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського та податкового обліку, яке передбачене п.66.4 ст.66 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р., що платники податків - юридичні особи та їх відокремлені підрозділи зобов'язані подати органу державної податкової служби відомості стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського та/або податкового обліку юридичної особи, її відокремлених підрозділів, у 10-денний строк з дня взяття на облік чи виникнення змін у облікових даних платників податків, шляхом подання заяви у порядку, визначеному центральним органом державної податкової служби. Відповідальність за неподання такої інформації визначається цим Кодексом.
Стосовно податкового повідомлення-рішення № 000072300 від 16 березня 2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання по платі за землю за основним платежем 250.53 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафними) -2076.79 грн., суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 286.2 ст.286 Податкового кодексу України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Таким чином суд вважає, що законодавством передбачено подачу однієї декларації органам податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки.
Відповідно до ст..25 та ст. 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
Судом встановлено, що документів передбачених ст. 126 Земельного кодексу України, у позивача немає, тому підстави зазначені відповідачем в акті перевірки спростовуються і не підтверджуються. Лист Глинницької сільської ради №29 від 28.02.2012 р. не є підставою для нарахування і декларування плати за землю позивачем. Тому суд вважає, що у податкового органу не було підстав для визначення податкового зобов'язання та застосування штрафних санкцій за неподання декларації.
Суд вважає, що дії Державної податкової служби у Чернівецькій області щодо повернення скарг без розгляду не суперечать законодавству. Правомірним є посилання відповідача на Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, відповідно до якого підпис представника юридичної особи повинен бути скріплений печаткою юридичної особи -платника податків. Оскільки зазначеним Положенням центральним органом державної податкової служби встановлено вимоги до оформлення скарги, як то передбачено п.56.20 ст. 56 Податкового кодексу України.
Згідно частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, суд дійшов висновку, що адміністративний позов Державного підприємства "Лужанський експериментальний завод" до Кіцманської міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області, Державної податкової служби у Чернівецькій області про визнання незаконними дій Державної податкової служби у Чернівецькій області щодо повернення скарг без розгляду, скасування рішення про залишення первинних скарг без розгляду від 30.03.2012р. №1445/10/10-208, визнання незаконними дій Кіцманської міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області з проведення перевірки, прийняття за її наслідками податкових повідомлень - рішень та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 березня 2012 р. №000052300, №000101700, №000072300, №000062300, №000082300, №000092300. підлягає задоволенню в частині позовних вимог. А саме в частині скасування податкового повідомлення - рішення від 16 березня 2012 р. №000072300, яким збільшено суму грошового зобов'язання по платі за землю в сумі 2327,32 грн.
Згідно ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Вищим адміністративним судом України у листі від 21.11.2011р. №2135/11/13-11 викладено позицію про порядок стягнення судових витрат з Державного бюджету України. У листі зазначено наступне.
Відповідно до п.п. 3 п. 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.
Водночас п. 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845 встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.
З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, орган Державної казначейської служби України зобов'язаний стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. В даному випадку стягнення судових витрат необхідно провести шляхом їх безспірного списання із рахунка Кіцманської міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Керуючись ст.ст.2,3,6-12,17,18,160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Скасувати податкове повідомлення-рішення № 000072300 від 16 березня 2012 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання по платі за землю в сумі 2327.32 грн.
3. В решті позовних вимог відмовити.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Лужанський експериментальний завод" судовий збір в сумі 23.30 грн.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У судовому засіданні 26 червня 2012р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. У зв'язку з тим, що день виготовлення постанови припадає на вихідний день, постанову виготовлено в повному обсязі 02 липня 2012 р. Сторони можуть отримати копію постанови безпосередньо в суді 03 липня 2012 р.
Суддя О.П. Скакун