Справа № 2-а/1970/2414/12
"21" червня 2012 р. м. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Хрущ В. Л.,
за участю:
секретаря судового засідання Мушія А, Б.,
за відсутності представника позивача,
представника відповідача - ОСОБА_1 ( дор. №68 від 14.08.2006 року),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тернополі справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області до Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кременецькому районі Тернопільської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання прийняти до відшкодування та внести в акти щомісячної звірки суми виплаченої щомісячної державної адресної допомоги та суми витрат на її виплату і доставку у сумі 237324,99 грн., -
Управління Пенсійного Фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області звернулось до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кременецькому районі Тернопільської області. При цьому позивач просить визнати неправомірними дії відповідача щодо неприйняття до заліку суми витрат на щомісячну державну адресну допомогу та суми витрат на її виплату і доставку, а також -зобов'язати відповідача прийняти до відшкодування вказані вище витрати за період з листопада 2011 року по травень 2012 року - станом на 01.06.2012 року на загальну суму 237324,99 грн. та внести їх в акти щомісячної звірки.
Позовні вимоги обґрунтовуються наступним чином: позивач вважає, що відповідач, відмовляючись прийняти до заліку вищезазначені витрати, - діє всупереч вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а також Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному Фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого Постановою правління Пенсійного Фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 р. №5-4/4, а також Постанови КМУ від 26 березня 2008 року №265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян».
Позивач у судове засідання 21.06.2012 року -не з'явився, надіславши до суду заяву за вих.№3282/04 від 21.06.2012 року (вх. №13155 від 21.06.2012 року) про розгляд даної справи без участі його представника, при цьому в у вказаній заяві позивачем зазначено про підтримання ним позовних вимог в повному обсязі.
Таким чином, з огляду на вжиття судом всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення належним чином позивача про можливість реалізації ним права захисту у судовому порядку його прав та інтересів, - враховуючи подану ним заяву про розгляд даної справи без участі його представника, - суд, у відповідності до статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності позивача.
Представник відповідача у судовому засіданні 21.06.2012 року позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову. Надаючи пояснення по суті спору, підтримавши доводи, викладені в запереченнях проти позову, представник відповідача просив суд залишити заявлені управлінням Пенсійного Фонду України в Кременецькому районі позовні вимоги без задоволення.
Судом досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи, а саме: копії актів щомісячної звірки витрат по особовим справам потерпілих, яким виплачено пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсію у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з листопада 2011 року по травень 2012 року; копії таблиць розбіжностей до інформації про відшкодування ФССНВВ Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з листопада 2011 року по травень 2012 року; довідки про відшкодування ФССНВВ Пенсійному фонду України вищезазначених витрат за цей період.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника відповідача дослідивши надані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні - не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як вже було зазначено вище, у позові Управління Пенсійного Фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області ставить питання про зобов'язання зобов'язати відповідача прийняти станом на 01.06.2012 року до відшкодування та внести в акти щомісячної звірки суми витрат на виплату пенсіонерам щомісячної державної адресної допомоги та суми витрат на її виплату і доставку, понесені позивачем згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року №265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян»(далі -постанова №265) - за період з листопада 2011 року по травень 2012 року на загальну суму 237324,99 грн., які, як вбачається з матеріалів справи, відображені в актах щомісячної звірки витрат, таблицях розбіжностей до інформації про відшкодування ФССНВВ вказаних вище витрат, та довідках про відшкодування ФССНВВ Пенсійному фонду України цих витрат за цей період.
Разом з тим, розглядаючи дану справу, суд вважає за необхідне врахувати наступне.
Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року №16/98-ВР (далі-Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування -це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових Фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Відповідно до статті 4 Основ залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
За пенсійним страхуванням згідно зі статтею 25 Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів. Відповідно до пункту 4 цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Окрім цього, частиною 3 статті 25 Основ передбачено, що доповнення переліку матеріального забезпечення та соціальних послуг, які надаються особам за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, можуть здійснюватись законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 5 частини першої статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» №1105-XIV Фонд зобов'язано співпрацювати з Фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.
Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, передбачений статтею 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»№1105-XIV. Згідно з положеннями цієї статті у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, зокрема, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року №265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян»встановлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох -120 відсотків, на трьох і більше -150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів. У разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.
Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року №265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян»встановлено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.
Вирішуючи питання про те, чи здійснюються ці виплати за рахунок коштів Фонду, необхідно враховувати, що страхування від нещасного випадку - є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.
Одним із основних принципів страхування від нещасного випадку є цільове використання коштів. Відповідно до статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»№1105-XIV кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не формуються за рахунок Державного бюджету України, не включаються до його складу та використовуються виключно за їх прямим призначенням.
Таким чином, зважаючи на особливості фінансування страхування від нещасного випадку, виключно цільове використання цих коштів та враховуючи те, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, - Фонд не може нести витрати на виплату державної адресної допомоги.
Отже, суд приходить до висновку, що дія Постанови КМУ №265 від 26 березня 2008 року - в частині відшкодування витрат з виплати адресної допомоги, - не розповсюджується на відповідача та на правовідносини між органами Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, оскільки такі додаткові державні гарантії громадянам передбачені лише Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Варто також зазначити, що механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному Фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»(крім осіб, зазначених у п. 2 ст. 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, - визначено «Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному Фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання», затвердженим постановою Правління Пенсійного Фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04 березня 2003 року №5-4/4 (далі Порядок №5-4/4), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 року №376/7697.
Відповідно до п. 4 Порядку №5-4/4, відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»та інших нормативно-правових актів, а саме:
- сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
- щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію;
- допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію;
- сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
При цьому, слід зазначити, що перелік сум, що встановлений п.4 зазначеного Порядку - є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає, і серед видів пенсійного забезпечення, що підлягають відшкодуванню відповідними відділеннями Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України,- відсутній такий вид пенсійного забезпечення як державна адресна допомога та витрати на її виплату та доставку, яка призначена і виплачена позивачем згідно Постанови № 265.
Більш того, суд зазначає що Законом України «Про пенсійне забезпечення»передбачено лише поняття «цільової грошової допомоги»(преамбула Закону та ст. 85 Закону). При цьому, Додаток №1 до Порядку, яким затверджено форму списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності, містить лише графу для вказівки розміру виплаченої щомісячної цільової грошової допомоги на прожиття,- і не містить рядка про включення до актів сум виплаченої щомісячної державної адресної допомоги.
Виходячи із пріоритетності норм Закону над підзаконними нормативно-правовими актами, беручи до уваги статус Фонду соціального страхування від нещасних випадків як некомерційної самоврядної організації, яка за рахунок своїх коштів здійснює страхові виплати у разі настання страхового випадку, суд приходить до висновку про те, що обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодовувати державну допомогу не встановлений законом.
Тобто, наведені вище норми чинного законодавства ще раз дають можливість зробити висновок про відсутність правових підстав та визначеного чинним законодавством порядку (механізму) відшкодування відповідними відділеннями Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України понесених Управліннями Пенсійного фонду України витрат на виплату державної адресної допомоги та витрат на її виплату та доставку, здійснених відповідно до Постанови КМУ від 26.03.2008 року №265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян».
Крім того, при вирішенні даного спору, суд приходить до висновку, що обраний у цій справі спосіб захисту (відновлення) порушеного права - не відповідає змісту прав управління Пенсійного фонду України щодо відшкодування понесених ним витрат, з огляду на наступне.
Так, вищезазначений Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних із виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений спільною постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України №5-4/4 від 04.03.2003року, на який посилається позивач, - не врегульовує спірних відносин, які виникли у даному випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірок - розраховане на відсутність спору.
У разі незгоди на підписання актів чи включення та відшкодування сум грошових коштів (витрат) з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань України у судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції повинні вирішуватись вимоги про стягнення зазначених сум витрат, а не вимоги про стягнення мають вирішуватись у судовому порядку в судах адміністративної юрисдикції, а не вимоги про зобов'язання включення зазначених сум витрат до щомісячних актів звірок, підписання додаткових актів звірки чи зобов'язання прийняти до заліку відповідні витрати.
Разом з тим, внаслідок перевірки доводів позивача стосовно предмету позову судом під час дослідження доказів встановлено, що заявлені до стягнення суми витрат, які включені до актів щомісячної звірки витрат, - є необґрунтованими, з огляду на те, що позивачем лише перераховані особи, яким здійснено виплату та доставку щомісячної державної адресної допомоги, проте, жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували понесення управлінням Пенсійного фонду таких витрат за списком осіб, яким здійснено відповідні виплати, - позивачем не надано, що, в свою чергу, не дає можливості встановити, які види витрат включені позивачем до сум витрат на виплату та доставку щомісячної державної адресної допомоги, у якому розмірі такі виплати здійснені та з яких виплат складаються дані суми.
В той же час, судом встановлено, що заявлена до стягнення сума витрат на щомісячну державну адресну допомогу та суми витрат на її виплату, які, в свою чергу відображені позивачем у таблиці розбіжностей за березень 2012 року (додаток №2 до довідки) до інформації про відшкодування ФССНВВ Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання,- включає в себе, окрім загальної суми витрат на виплату державної адресної допомоги, суму витрат на виплату допомоги у розмірі 1528,92 грн. - на поховання потерпілого, смерть якого не пов'язана із страховим випадком державного соціального страхування.
При цьому суд зазначає, що жодних вимог про відшкодування вказаних витрат у сумі 1528,92 грн. -позивачем не заявлено, та жодних належних доказів підставності здійснення ФССНВВ відшкодування Пенсійному фонду України вищезазначеної суми витрат на виплату допомоги на поховання потерпілого, смерть якого не пов'язана із страховим випадком державного соціального страхування, - матеріали справи не містять, з огляду на що суд приходить до висновку -про відсутність правових підстав у відділення ФССНВВ для прийняття вказаної суми витрат до заліку та відшкодування.
При цьому, розглядаючи дану справу, суд вважає за основне врахувати також наступні положення чинного законодавства.
Відповідно до вимог п. 4, 5 Порядку №5-4/4, управління Пенсійного Фонду України в районах та містах області та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у цих населених пунктах проводять звірку сум витрат, про що складають відповідний акт звірки, який подають Головному управлінню ПФУ та обласному управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування. Останні в свою чергу узгоджують суми що підлягають відшкодуванню і подають свою довідку відповідно до Пенсійного Фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Фонд соціального страхування на централізованому рівні до 25 числа, наступного за звітним, перераховує відповідні кошти Пенсійному Фонду України.
Отже, відповідно до вимог Порядку №5-4/4, Фонд соціального страхування від нещасних випадків перераховує кошти Пенсійному Фонду України на підставі даних, що зазначені в акті щомісячної звірки, тобто, порядок відшкодування Фондом сум виплачених пенсій передбачено лише на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України Пенсійному фонду України.
З огляду на викладене, суд вважає, що сторони у даній справі згідно з Порядком відшкодування витрат - позбавлені права на проведення розрахунків на своєму рівні.
Таким чином, робочі органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, враховуючи відсутність відповідних нормативно-правових актів, які б наділяли їх компетенцією на місцевому рівні вирішувати питання про відшкодування відповідних витрат та проведення взаєморозрахунків без попереднього узгодження сум та перерахування відповідних коштів Пенсійному Фонду України Фондом соціального страхування на централізованому рівні, - не мають законодавчо визначених підстав для здійснення будь-яких розрахунків із управліннями Пенсійного фонду та відшкодування їм на місцевому рівні відповідних витрат.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про неможливість задоволення вимог позивача про прийняття відповідачем до відшкодування неприйнятих до заліку, неузгоджених та не перерахованих на централізованому рівні сум відповідних витрат.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд, згідно статті 86 цього Кодексу, - оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.
Так, правова позиція, у справах цієї категорії, аналогічна викладеній у даному судовому рішенні, вже неодноразово була висловлена Верховним Судом України, зокрема, у постановах: від 20 червня 2011 року у справах №21-118а11 та №21-59а11, від 06 червня 2011 року у справі №21-57а11, від 05 грудня 2011 року у справі №21-334а11, від 14 листопада 2011 року у справах №21-343а11 та №21-346а11, від 19 грудня 2011 року у справі №21-128а11.
А тому, з огляду на положення частини 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, - суд першої інстанції зобов'язаний врахувати при прийнятті постанови у даній справі при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, висновки Верховного Суду України, викладені у вищезазначених рішеннях, прийнятих за результатами розгляду вказаних справ.
Таким чином, враховуючи все вищевикладене, перевіривши матеріали справи, розглянувши доводи, викладені в позові, а також надані відповідачем заперечення проти позову, надавши їм належну правову оцінку, проаналізувавши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, у їх сукупності, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази в повній мірі - не підтверджують заявлених позовних вимог, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги -не підлягають задоволенню, оскільки, правові підстави для зобов'язання Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кременецькому районі Тернопільської області вчинити відповідні дії щодо прийняття до заліку сум заявлених у позові витрат на загальну суму 237324,99 грн. та зобов'язання відповідача прийняти вказані вище витрати до відшкодування, -відсутні.
Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати зі сторін не підлягають стягненню.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні адміністративного позову управління Пенсійного фонду України в Кременецькому районі Тернопільської області -відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили за правилами статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
/Повний текст постанови виготовлений та підписаний 25 червня 2012 року./
Головуючий суддя (підпис) Хрущ В. Л.
Копія вірна:
Суддя Хрущ В. Л.