26.06.2012 року Справа № 36/5005/2172/2012
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Лотоцької Л.О.- доповідача,
суддів: Бахмат Р.М., Євстигнеєва О.С.
при секретарі: Гаврилові О.М.
за участю представників:
прокурора: Кутузової В.О., посвідчення НОМЕР_1;
позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність № 01-17/2/81вих.
від 10.02.2012 року;
відповідача: ОСОБА_2., паспорт серії НОМЕР_2, виданий Заводським РВ
ДМУ МВС України в Дніпропетровській області 30.05.1997 року,
ОСОБА_3, представник, довіреність № б/н від 22.03.2012 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.05.2012 року у справі № 36/5005/2172/2012
за позовом: Прокурора м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпродзержинської міської ради Дніпропетрвоської області (м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області)
до: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області)
про: повернення тимчасово зайнятої земельної ділянки з приведенням її у придатний для використання стан,
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.05.2012 року (суддя Соловйова А.Є.) у справі № 36/5005/2172/2012 позов задоволено в повному обсязі. Фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 (надалі ФОП ОСОБА_2.) зобов'язано повернути до земель Дніпродзержинської міської ради земельну ділянку (кадастровий номер 1210400000:03:009:0007), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 (район трамвайної зупинки вул. Алтайська), площею 0,0004 га, з приведенням її у придатний для використання стан шляхом знесення об'єкта торгівлі (кіоску).
Не погодившись з оскаржуваним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.05.2012 року у справі № 36/5005/2172/2012 та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позову.
Скаржник вважає, що вказане рішення прийнято судом без врахування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, з порушенням норм процесуального права, а саме: ст.ст. 2, 38, 43, 84 Господарського процесуального кодексу України, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, у зв'язку з чим рішення підлягає скасуванню.
В обґрунтування своєї позиції скаржник посилається на те, що матеріали справи не містять жодного документу, який би підтверджував, що спірна земельна ділянка належить до комунальної власності і на час розгляду спору не перебувала у користуванні інших осіб на визначених законом підставах.
Скаржник зауважує на тому, що зайняття земельної ділянки відбулося з санкції органів місцевого самоврядування, що виключає факт самовільного її зайняття.
Крім того, наданий позивачем акт обстеження від 11.01.2011 року був складений без присутності землекористувача, а обстеження було проведено без присутності свідків.
Скаржник також вважає, що суд не мав законних підстав для розгляду позову прокурора м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області, оскільки Дніпродзержинська міська рада у відносинах з ФОП ОСОБА_2 щодо оренди та повернення земельної ділянки виступає як сторона господарського договору і не виконує будь-яких функцій органів виконавчої влади.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.06.2012 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд справи було призначено на 26.06.2012 року.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ФОП ОСОБА_2 задоволенню не підлягає з таких підстав.
11.01.2011 року головним спеціалістом відділу самоврядного контролю управління земельних відносин Дніпродзержинської міської ради проведено обстеження стану та дотримання умов використання земельної ділянки, про що складено відповідний акт.
У результаті обстеження встановлено, що згідно рішення Дніпродзержинської міської ради від 13.06.2003 року № 172-06/XXIV укладено договір оренди земельної ділянки від 03.07.2003 року № 0881 за адресою: м. Дніпродзержинськ, перехрестя АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 (район трамвайної зупинки вул. Алтайська), площею 0,0004 га, для розміщення торговельного кіоску з реалізації поліграфічної продукції. Відповідно до рішення Дніпродзержинської міської ради від 23.04.2008 року № 360-21/V укладено додаткову угоду № 1122 від 23.05.2008 року, згідно якої строк дії договору закінчився 23.04.2009 року. При обстеження фактично встановлено, що на зазначеній земельній ділянці на площі 0,0004 га розміщено кіоск з реалізації поліграфічної продукції. Документи на право користування земельною ділянкою відсутні, що не відповідає вимогам ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.
25.04.2012 року головним спеціалістом відділу самоврядного контролю управління земельних відносин Дніпродзержинської міської ради проведене повторне обстеження стану та дотримання умов використання земельної ділянки, про що також складено відповідний акт.
Обстеженням встановлено, що на підставі рішення Дніпродзержинської міської ради від 13.06.2003 року № 172-06/XXIV укладено договір оренди земельної ділянки від 03.07.2003 року № 0881 за адресою: перехрестя АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 (район трамвайної зупинки вул. Алтайська), м. Дніпродзержинськ, площею 0,0004 га, для розміщення торговельного кіоску «Преса». На підставі рішення Дніпродзержинської міської ради від 23.04.2008 року № 360-21/V укладено додаткову угоду від 23.05.2008 року № 1122 щодо продовження строку дії договору оренди до 23.04.2009 року. Фактично на момент повторного обстеження за зазначеною адресою на земельній ділянці на площі 0,0004 га розміщено об'єкт торгівлі (кіоск), в якому здійснюється реалізація хлібобулочних виробів ТОВ «Хлібзавод № 11», м. Новомосковськ. Договір оренди земельної ділянки на момент обстеження не оформлено, що не відповідає вимогам ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.
Копія акта направлена землекористувачу поштою, про що є відмітка на акті.
Предметом спору у даній справі є вимоги прокурора м. Дніпродзержинська про зобов'язання ФОП ОСОБА_2 повернути до земель Дніпродзержинської міської ради земельну ділянку (кадастровий номер 1210400000:03:009:0007), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 (район трамвайної зупинки вул. Алтайська), площею 0,0004 га, з приведенням її у придатний для використання стан шляхом знесення об'єкта торгівлі (кіоску).
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення Дніпродзержинської міської ради № 172-06/XXIV від 13.06.2003 року між ФОП ОСОБА_2 -орендар та Дніпродзержинською міською радою -орендодавець 26.06.2003 року був укладений договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельні ділянки площею 0,0004 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (район міні-ринку «Сонячний») та площею 0,0004 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (район трамвайної зупинки вул. Алтайська) (кадастрові номери: 1210400000:03:013:0009 та 1210400000:03:009:0007) (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 2.1 договору він укладений на термін до 13.06.2006 року.
Згідно з п. 7.2 договору він втрачає чинність у разі його припинення або розірвання.
Відповідно до п. 7.3 договору підставою припинення договору оренди є:
- закінчення його строку;
- придбання орендарем земельної ділянки у власність;
- примусовий викуп (вилучення) земельної ділянки у разі суспільної необхідності;
- неможливість використання земельної ділянки внаслідок обставин, що не залежать від орендаря та орендодавця (у разі зміни умов господарювання внаслідок змін у чинному законодавстві України).
Пунктом 7.7 договору визначено, що у разі припинення або розірвання договору,
орендар має забезпечити виконання умов повернення земельної ділянки відповідно цього договору.
Державна реєстрація договору оренди земельної ділянки здійснена 03.07.2003 року за № 0881.
26.02.2007 року між Дніпродзержинською міською радою та ФОП ОСОБА_2 на підставі рішення Дніпродзержинської міської ради № 70-06/V від 24.11.2007 року була укладена додаткова угода до договору оренди земельної ділянки від 26.06.2003 року, якою внесені зміни, поміж іншим, до п. 2.1 договору, виклавши його в наступній редакції:
«Договір укладається на термін до 24.11.2007 року. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк.».
Державна реєстрація додаткової угоди здійснена 26.02.2007 року за № 497.
21.05.2008 року між тими ж сторонами була укладена додаткова угода до договору оренди земельної ділянки від 26.06.2003 року, якою, поміж іншим, строк дії договору оренди землі визначений до 23.04.2009 року.
Підставою для укладення додаткової угоди стало рішення Дніпродзержинської міської ради № 360-21/V від 23.04.2008 року.
Державна реєстрація додаткової угоди здійснена 23.05.2008 року за № 1122.
Згідно із ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до ст.ст. 142 -145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.
Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин відповідно до закону.
Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України, до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.
Відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів -відповідні органи виконавчої влади.
Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Статтею 123 Земельного кодексу України визначено порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, та, зокрема, встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
В силу ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Частиною 5 ст. 126 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
Згідно із ст. 19 Закону України «Про оренду землі»строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.
В силу ст. 31 названого Закону дія договору оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Статтею 34 вказаного Закону унормовано, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.
В порушення наведених вимог законодавства відповідач після припинення договору оренди землі земельну орендодавцеві не повернув, що відповідачем не заперечується, та продовжує користуватися спірною земельною ділянкою.
Відповідно до ст. 189 Земельного кодексу України, ст. 20 Закону України «Про охорону земель»самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.
Порядок здійснення контрольних повноважень органами місцевого самоврядування визначається насамперед Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні». Зокрема, п. «б»ч. 1 ст. 33 Закону надає виконавчим органам рад повноваження щодо здійснення контролю за дотриманням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель.
На законодавчому рівні засади здійснення самоврядного контролю визначені лише в загальному вигляді.
Рішенням № 451-25/V від 27.08.2008 року Дніпродзержинської міської ради затверджено Положення про самоврядний контроль за використанням та охороною земель комунальної власності м. Дніпродзержинська (надалі Положення).
Положенням визначені основні завдання самоврядного контролю за використанням та охороною земель, зокрема, забезпечення додержання фізичними та юридичними особам земельного законодавства стосовно земель комунальної власності (п. 1.4).
Положенням визначено, що самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснює відділ самоврядного контролю управління земельних відносин міської ради (п. 1.5).
Рішенням виконкому Дніпродзержинської міської ради № 496 від 25.06.2008 року затверджено Положення про відділ самоврядного контролю управління земельних відносин Дніпродзержинської міської ради.
На підставі вищенаведених Положень і були здійснені обстеження стану земельної ділянки, що знаходиться на перехресті АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 (район трамвайної зупинки вул. Алтайська), про що складені вищенаведені акти.
Матеріалами справи підтверджується відсутність у відповідача правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
З огляду на викладене позовні вимоги підлягали задоволенню.
Наявність Паспорта закріплення території щодо утримання її у належному санітарному стані, на який посилається скаржник, не можу бути підставою для відмови в позові.
Пленум Вищого господарського суду України в постанові від 17.05.2011 року № 6 зазначив, що ордер та інші дозвільні документи на право торгівлі надають суб'єкту господарювання право на здійснення підприємницької діяльності, зокрема, на відповідній території, земельній ділянці або у приміщенні. При цьому такий документ не надає права на відповідну земельну ділянку як частину земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування та з визначеними щодо неї правами в розумінні ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України.
Посилання скаржника на відсутність підстав для розгляду справи за позовом прокурора в інтересах держави в особі міської ради є безпідставними, з огляду на наступне.
Згідно з положеннями ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Відповідно до ст. 20 Закону України «Про прокуратуру»при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.
Статтею 36-1 даного Закону визначено підстави представництва прокурором інтересів держави, а саме: наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
У відповідності до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Із врахування того, що «інтереси держави»є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (Постанова Верховного Суду України від 08.04.2007 року у справі № 05-5-46/8142).
Таким чином, виявивши порушення інтересів держави (в даному випадку -порушення прав держави як власника земельної ділянки) прокурор вправі звернутися до господарського суду із позовом про їх захист.
З урахуванням вищевикладеного колегія суддів не вбачає правових підстав для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.05.2012 року у справі № 36/5005/2172/2012 залишити без змін.
(постанову виготовлено в повному обсязі 27.06.2012 року)
Головуючий суддя: Л.О. Лотоцька
Судді: Р.М. Бахмат
О.С. Євстигнеєв