26.06.2012 року Справа № 9/5005/2194/2012
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді : Бахмат Р. М. (доповідача),
суддів: Лотоцької Л.О., Євстигнеєва О.С.
секретар судового засідання: Гаврилов О.М.
за участю представників сторін:
прокурора: Кутузової В.О. (посвідчення № 187)
від позивача: ОСОБА_1 (дов. № 01-17/2/81 вих. від 10.02.12 р.);
відповідач: ОСОБА_2 фізична особа-підприємець;
від відповідача: ОСОБА_3.( дов. б/н від 22.03.12 р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 м. Дніпродзержинськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2012 р. у справі № 9/5005/2194/2012
за позовом Прокурора м. Дніпродзержинська в інтересах держави в особі Дніпродзержинської міської ради м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровської обл.
до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 м. Дніпродзержинськ
про повернення тимчасово зайнятої земельної ділянки
Рішенням господарського суду Дніпропетровської обл. від 24.04.2012 р. у справі № 9/5005/2194/2012, яке підписано 26.04.2012 р. і оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України (суддя Подобєд І.М.), задоволено позов прокурора м. Дніпродзержинська, пред'явлений в інтересах держави в особі Дніпродзержинської міської ради м.Дніпродзержинськ до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 м.Дніпродзержинськ про зобов'язання відповідача повернути до земель Дніпродзержинської міської ради земельну ділянку (кадастровий номер 1210400000:03:013:0009), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, площею 0,0004 га, з приведенням її у придатний для використання стан, шляхом знесення об'єкту торгівлі (кіоску).
08.05.2012 р. на примусове виконання рішення видано накази № 9/5005/2194/2012.
Фізична особа -підприємець ОСОБА_2 не погодилася з вказаним рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Скаржник вважає, що рішення по даній справі прийнято без врахування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, з порушенням норм процесуального права, а саме статей 2, 38, 43, 84 ГПК України, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.
Скаржник зауважує, що при винесенні рішення, суд першої інстанції, в порушення вимог статті 43 ГПК України, в повній мірі не дослідив обставини, на яких ґрунтуються вимоги прокурора та Дніпродзержинської міської ради, а саме матеріали справи не містять жодного документу, який би підтверджував, що спірна земельна ділянка належить до комунальної власності і на час розгляду спору не перебувала у користуванні інших осіб на визначених законом підставах, не з'ясував правовий режим спірної земельної ділянки.
Скаржник вказує в апеляційній скарзі, що на час закінчення договору оренди земельної ділянки від 26.06.2003 р. згідно Додаткової угоди до договору, який сплинув 24.04.2009 р. на початку 2009 р. вона надсилала до Дніпродзержинської міської ради письмову заяву про продовження строку дії договору (але доказів направлення такої заяви не надала), що Дніпродзержинською міською радою не було вжито жодних заходів реагування на заяву.
Відповідач зазначає у скарзі, що у квітні 2011 р. міська рада дала дозвіл на виготовлення технічної документації по договору оренди і вона подала на ім'я директора ТОВ "Землеустрій" заяву про виконання розробки технічної документації із землеустрою за адресою: вул. Цимлянська, в районі міні-ринку "Сонячний") і що фахівцями ТОВ "Землеустрій" було складено акт встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі та план земельної ділянки, підписаний представниками міської ради.
ФОП ОСОБА_2 повідомляє, що 03.06.2011 р. здійснила оплату трьома квитанціями на загальну суму 2 037 грн. 51 коп., згідно виставлених ТОВ "Землеустрій" рахунків (надала копії квитанцій). 21.02 2012 р. отримала в Управлінні Держкомзему довідку № 1069 про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки, необхідну для визначення ціни у договорі оренди.
На думку скаржника ці обставини виключають самовільне зайняття земельної ділянки, оскільки таке зайняття фактично відбулося із санкції органів місцевого самоврядування.
Скаржник також звертає увагу на те, що у червні 2011 р. отримала Паспорт закріплення території, щодо утримання її у належному санітарному стані. Зазначений паспорт був узгоджений Дніпродзержинським міським Головою (ксерокопію паспорта долучено до апеляційної скарги).
Особа, яка подала скаргу зауважує, що суд першої інстанції неповно дослідив та не надав належної оцінки Акту обстеження стану та дотримання умов використання земельної ділянки від 11.01.2011 р. Акт обстеження був складений без присутності відповідача, при обстеженні не були присутні свідки, план-схема в Акті відсутня, що не дає змоги пересвідчитися у правильності висновків, викладених у акті.
Скаржник вважає, що ні прокурор ні Дніпродзержинська міська рада не довели належними доказами факту самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки, що відповідно до вимог ст. 104 ГПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
У відзиві на апеляційну скаргу Дніпродзержинська міська рада просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, так як вважає його прийнятим у відповідності до норм чинного законодавства, виходячи з наступного.
Орендована земельна ділянка знаходиться в межах території міста, розпорядження якою здійснює орган місцевого самоврядування -Дніпродзержинська міська рада, в межах компетенції, зокрема відповідно до п. 12 Розділу Х Земельного кодексу України.
З приводу питання перебування спірної земельної ділянки у користуванні іншої особи під час розгляду даної справи, міською радою долучений до матеріалів справи Акт обстеження стану та дотримання умов використання земельної ділянки, складений спеціалістами відділу самоврядного контролю управління земельних відносин міської ради 11 січня 2011 р.
В результаті проведеного обстеження спірної земельної ділянки встановлено фактичне розміщення об'єкту торгівлі площею 0,0004 га, в якому фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 здійснюється реалізація поліграфічної продукції. Договір оренди земельної ділянки на момент проведення обстежень не оформлений, що не відповідає вимогам ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.
В результаті виявленого порушення земельного законодавства відповідачем, міською радою на адресу ФОП ОСОБА_2 направлений лист-попередження про усунення зазначених порушень від 17.01.2011 р. № 01-12 вих/4/36 зв.)
13.01.2011 р. відповідачем надані пояснення з приводу оформлення документів на землекористування, де зазначено про виготовлення технічної документації із землеустрою на спірну земельну ділянку, яке буде надано в строк до 01.04.2011 р., що відповідачем не здійснено до цього часу.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, які були присутні у судовому засіданні, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила, що на підставі рішення Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області від 13.06.2003р. № 172-06/ХХІV між Дніпродзержинською міською радою Дніпропетровської області (орендодавцем) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки від 26.06.2003 р.(державна реєстрація проведена 03.07.2003р. за № 0881), за яким відповідач прийняв у строкове платне володіння та користування земельну ділянку площею 0,0004 га (кадастровий номер: 1210400000:03:013:0009), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, для розміщення торговельного кіоску.
Вказаний договір укладався сторонами на строк до 13.06.2006р. (п. 2.1), і був продовжений сторонами до 24.11.2007р. шляхом укладання додаткової угоди до договору оренди (державна реєстрація додаткової угоди проведена 26.02.2007р. № 497), востаннє -до 23.04.2009р. згідно додаткової угоди (державна реєстрація додаткової угоди проведена 23.05.2008р. № 1122).
Згідно ч.1 ст. 31 Закону України „Про оренду землі ", договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.
У п. 4.1. умов договору оренди сторони визначили, що після закінчення строку дії цього договору в разі його не продовження протягом 15 днів орендар зобов'язаний повернути земельну ділянку орендодавцю. У разі припинення або розірвання договору оренди земельної ділянки орендар зобов'язаний повернути орендодавцю земельну ділянку у стані, який відповідає вимогам законодавства та умовам цього договору (п.4.2.).
Доказів продовження договору оренди на новий строк сторони суду не надали, акт про повернення зазначеної земельної ділянки не склали.
Копія акта направлена землекористувачу поштою, про що є відмітка на акті.
Предметом спору у даній справі є вимоги прокурора м. Дніпродзержинська про зобов'язання ФОП ОСОБА_2 повернути до земель Дніпродзержинської міської ради земельну ділянку (кадастровий номер 1210400000:03:013:0009), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, для розміщення торговельного кіоску, площею 0,0004 га, з приведенням її у придатний для використання стан шляхом знесення об'єкта торгівлі (кіоску).
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення Дніпродзержинської міської ради № 172-06/XXIV від 13.06.2003 року між ФОП ОСОБА_2 -орендар та Дніпродзержинською міською радою -орендодавець 26.06.2003 року був укладений договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельні ділянки площею 0,0004 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та площею 0,0004 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (кадастрові номери: 1210400000:03:013:0009 та 1210400000:03:009:0007) (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 2.1 договору він укладений на термін до 13.06.2006 року.
Згідно з п. 7.2 договору він втрачає чинність у разі його припинення або розірвання.
Відповідно до п. 7.3 договору підставою припинення договору оренди є:
- закінчення його строку;
- придбання орендарем земельної ділянки у власність;
- примусовий викуп (вилучення) земельної ділянки у разі суспільної необхідності;
- неможливість використання земельної ділянки внаслідок обставин, що не залежать від орендаря та орендодавця (у разі зміни умов господарювання внаслідок змін у чинному законодавстві України).
Пунктом 7.7 договору визначено, що у разі припинення або розірвання договору,
орендар має забезпечити виконання умов повернення земельної ділянки відповідно цього договору.
Державна реєстрація договору оренди земельної ділянки здійснена 03.07.2003 року за № 0881.
26.02.2007 року між Дніпродзержинською міською радою та ФОП ОСОБА_2 на підставі рішення Дніпродзержинської міської ради № 70-06/V від 24.11.2007 року була укладена додаткова угода до договору оренди земельної ділянки від 26.06.2003 року, якою внесені зміни, поміж іншим, до п. 2.1 договору, виклавши його в наступній редакції:
«Договір укладається на термін до 24.11.2007 року. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк.».
Державна реєстрація додаткової угоди здійснена 26.02.2007 року за № 497.
21.05.2008 року між тими ж сторонами була укладена додаткова угода до договору оренди земельної ділянки від 26.06.2003 року, якою, поміж іншим, строк дії договору оренди землі визначений до 23.04.2009 року.
Підставою для укладення додаткової угоди стало рішення Дніпродзержинської міської ради № 360-21/V від 23.04.2008 року.
Державна реєстрація додаткової угоди здійснена 23.05.2008 року за № 1122.
Згідно із ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до ст.ст. 142 -145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.
Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин відповідно до закону.
Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України, до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.
Відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів -відповідні органи виконавчої влади.
Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Статтею 123 Земельного кодексу України визначено порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, та, зокрема, встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
В силу ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Частиною 5 ст. 126 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
Згідно із ст. 19 Закону України «Про оренду землі»строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.
В силу ст. 31 названого Закону дія договору оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Статтею 34 вказаного Закону унормовано, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.
В порушення наведених вимог законодавства відповідач після припинення договору оренди землі земельну орендодавцеві не повернув, що відповідачем не заперечується, та продовжує користуватися спірною земельною ділянкою.
Відповідно до ст. 189 Земельного кодексу України, ст. 20 Закону України «Про охорону земель»самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.
Порядок здійснення контрольних повноважень органами місцевого самоврядування визначається насамперед Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні». Зокрема, п. «б»ч. 1 ст. 33 Закону надає виконавчим органам рад повноваження щодо здійснення контролю за дотриманням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель.
На законодавчому рівні засади здійснення самоврядного контролю визначені лише в загальному вигляді.
Рішенням № 451-25/V від 27.08.2008 року Дніпродзержинської міської ради затверджено Положення про самоврядний контроль за використанням та охороною земель комунальної власності м. Дніпродзержинська (надалі Положення).
Положенням визначені основні завдання самоврядного контролю за використанням та охороною земель, зокрема, забезпечення додержання фізичними та юридичними особам земельного законодавства стосовно земель комунальної власності (п. 1.4).
Положенням визначено, що самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснює відділ самоврядного контролю управління земельних відносин міської ради (п. 1.5).
Рішенням виконкому Дніпродзержинської міської ради № 496 від 25.06.2008 року затверджено Положення про відділ самоврядного контролю управління земельних відносин Дніпродзержинської міської ради.
На підставі вищенаведених Положень і були здійснені обстеження стану земельної ділянки, що знаходиться на вул. Цимлянська, (район міні-ринку "Сонячний"), про що складені вищенаведені акти.
Матеріалами справи підтверджується відсутність у відповідача правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
З огляду на викладене позовні вимоги підлягали задоволенню.
Наявність Паспорта закріплення території щодо утримання її у належному санітарному стані, на який посилається скаржник, не можу бути підставою для відмови в позові.
Пленум Вищого господарського суду України в постанові від 17.05.2011 року № 6 зазначив, що ордер та інші дозвільні документи на право торгівлі надають суб'єкту господарювання право на здійснення підприємницької діяльності, зокрема, на відповідній території, земельній ділянці або у приміщенні. При цьому такий документ не надає права на відповідну земельну ділянку як частину земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування та з визначеними щодо неї правами в розумінні ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України.
Посилання скаржника на відсутність підстав для розгляду справи за позовом прокурора в інтересах держави в особі міської ради є безпідставними, з огляду на наступне.
Згідно з положеннями ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Відповідно до ст. 20 Закону України «Про прокуратуру»при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.
Статтею 36-1 даного Закону визначено підстави представництва прокурором інтересів держави, а саме: наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
У відповідності до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Із врахування того, що «інтереси держави»є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (Постанова Верховного Суду України від 08.04.2007 року у справі № 05-5-46/8142).
Таким чином, виявивши порушення інтересів держави (в даному випадку -порушення прав держави як власника земельної ділянки) прокурор вправі звернутися до господарського суду із позовом про їх захист.
З урахуванням вищевикладеного колегія суддів не вбачає правових підстав для скасування судового рішення.
На підставі викладеного, керуючись статями 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 м. Дніпродзержинськ залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2012 р. у справі № 9/5005/2194/2012 змінити, виклавши частину 3 резолютивної частини рішення в наступній редакції:
Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 (51900, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України 1 073 грн. судового збору.
В інший частині рішення суду залишити без змін.
Головуючий Р.М. Бахмат
Судді: Л.О.Лотоцька
О.С.Євстигнеєв
Постанова виготовлена в повному обсязі 27.06.2012 р.
З оригіналом згідно:
Пом. судді І.Г.Логвиненко