21 червня 2012 року справа № 5020-398/2012
За позовом Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь"
(Південне шосе, буд. 72, м. Запоріжжя, 69008)
до відповідача -Приватного підприємства "КВВМПУ"
(вул. Репіна, буд. 15/2, м. Севастополь, 99045)
про визнання недійсною умови Специфікації до договору поставки
Суддя С. М. Альошина
Від позивача - ОСОБА_1 - юрисконсульт претензійного бюро юридичного відділу, довіреність № 20-176 від 11.04.2012 (копія довіреності у матеріалах справи);
Від відповідача -ОСОБА_2 -представник по довіреності № 1 від 10.01.2012 (довіреність у матеріалах справи).
Суть спору:
Відкрите акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Приватного підприємства "КВВМПУ" про визнання недійсною умови Специфікації № 15 від 22.07.2011 до договору № 20/2011/165 від 01.02.2011 щодо строку поставки «з 22 липня 2011 року до дати наступної зміни ціни».
Позовні вимоги ВАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" обґрунтовані тим, що у Специфікацію № 15 від 22.07.2011 сторонами було включено умову щодо строку поставки, який за своїм змістом виходить за межі строку, врегульованого сторонами в договорі № 20/2011/165.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 12.04.2012 порушено провадження у справі № 5020-398/2012 і позовну заяву прийнято до розгляду. Справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 14.05.2012.
У судовому засіданні, яке відбулось 14.05.2012, за усним клопотанням представника позивача, оголошувалась перерва до 06.06.2012.
Ухвалою суду від 06.06.2012, за клопотанням представника відповідача, на підставі статті 69 ГПК України, строк розгляду спору був продовжений на 15 днів -до 26.06.2012, а розгляд справи відкладений на 21.06.2012.
20.06.2012 представник відповідача передав через канцелярію суду пояснення № 435 від 19.06.2012 до заперечень позивача від 23.05.2012, з доданими до нього документами, в обґрунтування своїх пояснень у даній справі.
21.06.2012, до розгляду справи у судовому засіданні, представник позивача передав через канцелярію суду клопотання № 20/2047821(АЮ) від 15.06.2012 про зупинення провадження у справі № 5020-398/2012 до вирішення справи № 2/5009/8093/11, направленої до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою ВАТ «Запоріжсталь» № 20/2036867 (АЮ) від 08.05.2012.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав вищевказане клопотання позивача та просив суд, на підставі частини першої статті 79 ГПК України, зупинити провадження у справі.
Представник відповідача у засіданні суду усно заперечував проти задоволення клопотання позивача щодо зупинення провадження у справі, посилаючись на те, що не вбачає неможливість розгляду даної справи до перегляду Вищим господарським судом України рішення у справі № 2/5009/8093/11.
Суд, розглянувши клопотання позивача № 20/2047821(АЮ) від 15.06.2012 про зупинення провадження у справі, заслухавши пояснення представників сторін відносно цього клопотання, відмовив у його задоволенні, оскільки не вбачає неможливості розгляду даної справи до перегляду судового рішення у справі № 2/5009/8093/11 в касаційному порядку, у зв'язку з тим, що відсутні обставини, які б перешкоджали розглянути дану справу по суті.
Крім того, позивачем не надано суду ухвали, яка б свідчила про прийняття касаційної скарги до провадження.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав і просив суд визнати недійсною умову Специфікації № 15 від 22.07.2011 до договору № 20/2011/165 від 01.02.2011 щодо строку поставки «з 22 липня 2011 року до дати наступної зміни ціни», з підстав, вказаних у позові та запереченнях № 20/2041023 (АЮ) від 23.05.2012 на відзив ПП «КВВМПУ».
Зокрема, представник позивача підтримав доводи товариства щодо того, що при укладанні спірної Специфікації № 15 від 22.07.2011 жодна зі сторін не мала наміру продовжувати строк поставки липневого обсягу продукції, яка відбулась в межах встановленого строку, а для поставки продукції у серпні 2011 року необхідно було укладання нової Специфікації від 01.08.2011 (адже за звичаєм, що склався у відносинах між сторонами, поставка місячної партії продукції відбувалась на підставі специфікації, що укладалась на перше число поточного місяца), якої укладено не було.
В обґрунтування відсутності наміру сторін продовжувати строк поставки представник позивача посилався на лист відповідача від 21.06.2011 № 21/06, яким постачальник повідомляв про припинення своєї діяльності на ринку металобрухту та пропонував укласти договір на поставку металів чорних вторинних з ТОВ «Мет Ресурс», та на Специфікацію № 1 від 20.07.2011, укладену з ТОВ «Мет Ресурс»на поставку металів чорних вторинних з 01.08.2011.
Представник відповідача у засіданні суду з позовними вимогами не погодився, з підстав, вказаних у відзиві № 336 від 11 травня 2012 року на позовну заяву, доповненнях № 405 від 05.06.2012 до відзиву № 336 від 11.05.2012 і поясненнях № 435 від 19.06.2012 до заперечень позивача від 23.05.2012, та просив суд у позові відмовити повністю.
Представник відповідача, зокрема, підтримав позицію відповідача, викладену у відзиві № 336 від 11.05.2012 на позовну заяву, та вказав на те, що частиною другою статті 267 Господарського кодексу України встановлено, що строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.
Сторони у пунктах 1.2. і 3.1. договору № 20/2011/165 від 01.02.2011 встановили, що поставка здійснюється щомісячно і місячний обсяг поставки оговорюється сторонами у специфікації не пізніше 27-го числа місяца, що передує місяцю поставки і є обов'язковим до виконання в обсязі узгодженому сторонами в Специфікації.
Сторони до цього уклали Специфікацію № 15 від 22.07.2011, в якій вказали, що місячний обсяг поставки складає 50 000 тон і строк поставки з 22.07.2011 до дати наступної зміни ціни.
За таких обставин, представник відповідача вказав на те, що вимоги позивача про визнання недійсною умови специфікації відносно строку поставки суперечать вимогам норм права.
Крім того, представник підприємства зазначив, що договір та спірна специфікація розроблені позивачем за типовими умовами та були направлені ПП «КВВМПУ»для підписання. Всі попередні чотирнадцять специфікацій за договором від 01.02.2011 містили аналогічні умови у визначенні строку поставки, що може свідчити про практику ділових відносин, яка склалась між сторонами за цим договором і раніше жодних спорів і питань у позивача не виникало, позивач не здійснював ніяких заходів по усуненню, за його думкою, припущеного порушення.
Представник відповідача також послався на те, що згідно рішення господарського суду Запорізької області від 12.03.2012 у справі № 2/5009/8093/11, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.05.2012, позовні вимоги ПП «КВВМПУ»відносно стягнення 72 292 111,61 грн. за договором № 20/2011/165 від 01.02.2011 були задоволені частково, та у ході розгляду вказаної справи господарським судом Запорізької області були розглянуті всі правовідносини сторін, які виникли за вищевказаним договором, а також правовідносини, які виникли з Специфікації № 15 від 22.07.2011 та було встановлено, що ПП «КВВМПУ»свої зобов'язання виконало, а ВАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" свої обов'язки виконало лише частково, у тому числі і за Специфікацією № 15 від 22.07.2011.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, дослідивши надані сторонами докази у справі, суд -
01 лютого 2011 року між Відкритим акціонерним товариством "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (покупцем) та Приватним підприємством "КВВМПУ" (постачальником) був укладений договір № 20/2011/165.
Пунктом 1.1. Розділу 1 цього договору («Предмет договору») сторони передбачили, що на умовах, викладених в розділах цього договору, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець -прийняти та оплатити метали чорні вторинні, що іменуються в подальшому «Продукція», орієнтовно в кількості 540 000 тон, вид та ціна якого вказані у Додатках (Специфікаціях) до даного договору, що є його невід'ємною частиною.
Відповідно до пункту 1.2. договору протягом строку дії договору поставка продукції здійснюється помісячно орієнтовно по 45 000 т. на місяць, з припустимим відхиленням ±5% від обсягу, погодженого сторонами у Додатках (Специфікаціях) та листах. Місячний обсяг поставки продукції оговорюється та затверджується сторонами у Специфікаціях не пізніше 27-го числа місяца, що передує місяцю поставки, і є обов'язковим до виконання. Покупець залишає за собою право корегування обсягу протягом місяца поставки з обов'язковим письмовим повідомленням постачальника.
Згідно пункту 1.3. договору загальний обсяг поставок за даним договором визначається Додатками (Специфікаціями).
Пунктом 3.1. договору передбачено, що поставка продукції здійснюється рівномірними партіями і в обсязі, узгодженому сторонами в Специфікації, протягом місяці відвантаження.
Відповідно до п. 4.1. договору покупець отримує металобрухт за узгодженою з постачальником ціною, яка встановлюється в національній валюті України за тону та враховує розмір провізної плати. Встановлення, зміна ціни може бути проведена як підписанням додаткових угод, специфікацій, додатків, так і листами покупця, які є невід'ємною частиною цього договору.
Цей договір вступає в силу з моменту його підписання та скріплюється печатками обох сторін і діє до 31 січня 2012 року або до його розірвання у встановленому порядку (пункт 8.2. договору).
Згідно з пунктом 8.3. договору всі Додатки (Специфікації) до даного договору складають його невід'ємну частину.
Сторони до договору поставки металобрухту № 20/2011/165 від 01.02.2011 також уклали Специфікації від 01.02.2011, 10.02.2011, 01.03.2011, 15.03.2011, 23.03.2011, 01.04.2011, 11.04.2011, 15.04.2011, 01.05.2011, 01.06.2011, 15.06.2011, 20.06.2011, 25.06.2011, 01.07.2011, 22.07.2011, якими погодили місячні обсяги поставки, вид металобрухту, процент допустимого засмічення, ціну та окремо збільшення ціни за кожну тону в разі перевищення місячного обсягу поставки понад встановлений сторонами тоннаж. Специфікації діють з дня їх підписання до дати наступної зміни ціни.
Специфікацією ж № 15 від 22.07.2011 сторони погодили вид металобрухту, що постачається, процент засмічення, місячний обсяг поставки та ціну, строк поставки встановлено з 22 липня 2011 року до дати наступної зміни ціни.
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсною умови Специфікації № 15 від 22.07.2011 до договору № 20/2011/165 від 01.02.2011 щодо строку поставки «з 22 липня 2011 року до дати наступної зміни ціни».
Суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Спірні правовідносини сторін врегульовані нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, що набрали чинність з 01.01.2004, тому норми цих кодексів підлягають застосуванню при вирішенні даного спору.
Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі статтею 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
З матеріалів справи вбачається, що при укладенні договору № 20/2011/165 від 01.02.2011 сторони домовились по всіх істотних умовах.
Як було зазначено вище, сторони в пунктах 1.1. і 1.2. договору погодили, що вид, ціна та обсяг продукції обговорюються та затверджуються сторонами у Специфікаціях, які є його невід'ємною частиною, та є обов'язковими до виконання.
Договір та всі п'ятнадцять специфікацій до нього підписані без зауважень та скріплені печатками обох сторін, що є вільним волевиявленням сторін.
Так, позивачем було додано до позовної заяви копію спірної Специфікації № 15 від 22.07.2011 до договору № 20/2011/165, якою узгоджено суттєві умови поставки, зокрема, місячній обсяг продукції, вид, ціна та строк поставки.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 12.03.2012 у справі № 2/5009/8093/11, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.05 2012, позовні вимоги Приватного підприємства «КВВМПУ»щодо стягнення 72 292 111,61 грн. були задоволені частково та з Відкритого акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" на користь Приватного підприємства "КВВМПУ" за договором поставки № 20/2011/165 від 01.02.2011 стягнуто 69 287 555,79 грн. основного боргу, 1% річних у розмірі 265 616,58 грн., 127 321,31 грн. інфляційних втрат, 2 058 527,98 грн. пені, а також 55 895,40 грн. витрат зі сплати судового збору. У задоволенні іншої частини позову судом було відмовлено.
Вищевказаним рішенням, яке набрало законної сили, встановлено, що Відкрите акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" обов'язки, передбачені вказаним договором та спірною Специфікацією, належним чином не виконало.
Отже, питання пов'язані з умовами, які передбачені спірною Спеціфікацією № 15, вже були предметом судового розгляду у справі № 2/5009/8093/11. Приймаючі рішення у справі № 2/5009/8093/11 судом не виявлено підстав що у Специфікацію № 15 від 22.07.2011 сторонами було включено умову щодо строку поставки, який за своїм змістом виходить за межі строку, врегульованого сторонами в договорі № 20/2011/165.
Факт виконання договору та, зокрема, спірної Специфікації № 15 з боку позивача, підтверджується рішенням господарського суду Запорізької області від 12.03.2012 у справі № 2/5009/8093/11, яке набрало законної сили.
Відповідно до статті 610, частини третьої статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частинами першою, другою статті 67, частиною четвертою статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на свій розсуд, якщо це не суперечить чинному законодавству України.
Обставини, на які посилається позивач, не свідчать про наявність підстав і умов про визнання недійсною умови Специфікації № 15 від 22.07.2011 до договору № 20/2011/165 від 01.02.2011 щодо строку поставки.
Відповідно до статті 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Однак, позивач не звертався до відповідача з вимогою про розірвання спірної Специфікації № 15 від 22.07.2011 або про її зміну відносно оскаржуваної умови щодо строку поставки.
Посилання позивача на те, що поставка металів чорних вторинних у серпні 2011 року здійснювалась ТОВ «Мет Ресурс»за договором № 20/2011/797 від 20.07.2011, а не ПП «КВВМПУ»за Специфікацією № 15 від 22.07.2011 до договору № 20/2011/165 від 01.02.2011, судом до уваги не приймаються та відхиляються, оскільки вони були досліджені господарським судом Запорізької області та Донецьким апеляційним господарським судом у справі № 2/5009/8093/11 та відхилені.
Крім того, на час укладання позивачем вищевказаного договору з ТОВ «Мет Ресурс», між сторонами у даній справі діяв договір № 20/2011/165 від 01.02.2011 та 22.07.2011 була укладена спірна Специфікація, які у встановленому законодавством порядку не були змінені чи розірвані, або визнані недійсними.
Також, в обґрунтування позовних вимог ВАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" посилався на те, що сторони при укладенні спірної Специфікації не мали наміру на реальне настання правових наслідків, що обумовлені нею, що у свою чергу є однією з ознак чинності правочину у відповідності з частиною п'ятою статті 203 Цивільного кодексу України.
Наведені позивачем в обґрунтування позовних вимог обставини про відсутність у сторін під час укладення спірної Специфікації наміру на реальне настання її наслідків, є підставами визнання судом такої специфікації недійсною внаслідок її фіктивності.
Так, на підставі статті 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
З наведеної норми випливає, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють його лише для вигляду, заздалегідь знаючи, що він не буде виконаний. Iншими словами, при вчиненні фіктивного правочину відсутня головна ознака правочину - його спрямованість на виникнення, зміну або припинення цивільних правовідносин.
Проте, як було зазначено вище, факт виконання, зокрема, за спірною Специфікацією, підтверджений вищезазначеним рішенням господарського суду Запорізької області від 12.03.2012 у справі № 2/5009/8093/11, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.05 2012, свідчить про реальне виконання сторонами умов оспорюваної специфікації, у зв'язку з чим підстави вважати її фіктивною відсутні.
Даний висновок суду відповідає правовій позиції викладеній у постанові № 9 Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до пункту 24 якої для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину.
До того ж, позивач і не просить суд визнати специфікацію № 15 від 22.07.2011 недійсною на підставі статті 234 Цивільного кодексу України.
На підставі статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем не надано суду доказів недотримання передбаченої чиним законодавством процедури укладення спірної Специфікації.
З наведенного вбачається, що при укладенні спірної Специфікації № 15 від 22.07.2011 сторонами не було порушено ані вимог договору № 20/2011/165 від 01.02.2011, ані жодної, з вказаної позивачем, норми права. Умова даної Специфікації щодо строку поставки не суперечить вимогам чинного законодавства.
За таких обставин у позові повинно бути відмовлено повністю.
Судовий збір підлягає покладенню на позивача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно зі статтею 85 ГПК України, у засіданні суду були оголошені вступна та резолютивна частини рішення, з повідомленням представників сторін про складення повного рішення 25.06.2012.
На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У позові відмовити повністю.
Повне рішення складено 25.06.2012.
Суддя С. М. Альошина