33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"27" червня 2012 р. Справа № 5019/616/12
Господарський суд Рівненської області у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) до фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 (далі -ФОП ОСОБА_2) про стягнення заборгованості в сумі 13 727 грн. 50 коп.,
за участю:
позивача ОСОБА_1,
представника позивача: ОСОБА_3 за дов. від 24 травня 2012 року № 2245,
відповідача: не з'явився
У квітні 2012 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Рівненської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що на виконання умов договору купівлі-продажу товарів, укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_2 15 березня 2009 року, відповідачу було передано у власність хлібобулочні вироби на загальну суму 19 126 грн. 90 коп., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, підписаним між сторонами 28 липня 2009 року. Оскільки відповідач взяте на себе за вказаним договором зобов'язання по оплаті вартості переданого йому товару виконав лише частково, заборгувавши позивачу 10 890 грн. 40 коп., останній, посилаючись на статті 526, 625 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), просив суд стягнути з ФОП ОСОБА_2 вищезазначену суму боргу, а також три проценти річних у розмірі 838 грн. 71 коп. і 1 998 грн. 39 коп. інфляційних втрат, нарахованих у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.
Ухвалою господарського суду Рівненької області від 17 квітня 2012 року порушено провадження у справі № 5019/616/12, розгляд якої було призначено на 3 травня 2012 року.
Ухвалою суду від 3 травня 2012 року розгляд справи відкладено на 24 травня 2012 року.
Ухвалою від 24 травня 2012 року розгляд справи відкладено на 14 червня 2012 року.
Ухвалою суду від 14 червня 2012 року на підставі клопотання представника позивача строк розгляду даного спору продовжено на п'ятнадцять днів -до 2 липня 2012 року, розгляд справи відкладено на 27 червня 2012 року.
До початку судового засідання, призначеного на 27 червня 2012 року, на адресу суду надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог від 25 червня 2012 року, в якій було вказано, що поставка вищезазначеного товару здійснювалася на підставі накладних, підписаних між сторонами в період дії договору від 15 березня 2009 року. На підтвердження даного факту позивачем до заяви було додано копії цих накладних. Вказана заява прийнята судом до розгляду.
Представник позивача і сам позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог), та наполягали на їх задоволенні.
У судові засідання, призначені на 3 травня 2012 року, 24 травня 2012 року, 14 червня 2012 року та 27 червня 2012 року, відповідач не з'явився, витребуваних судом документів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення судового засідання із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив.
Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Ухвали суду про порушення провадження у даній справі та про відкладення розгляду даної справи були надіслані ФОП ОСОБА_2 за адресою, вказаною у позовній заяві, що збігається з адресою, зазначеною самим підприємцем у договорі купівлі-продажу від 15 березня 2009 року, а саме: АДРЕСА_1. Факт отримання відповідачем вищезазначених ухвал підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення відповідних поштових відправлень з підписом даної особи (а.с. 13, 22, 28, 33).
Отже, за змістом вищезазначеної норми відповідач завчасно та належним чином був повідомлений про місце, дату та час судових засідань, крім того, останньому надавалося достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів.
Слід також зазначити, що чергове відкладення розгляду справи спричинить до виходу за межі встановленого статтею 69 ГПК України граничного строку вирішення спору.
За таких обставин суд не вбачає підстав для відкладення розгляду даної справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представника відповідача.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та його представника, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
15 березня 2009 року між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу товарів, за умовами якого позивач взяв на себе обов'язок передати у власність відповідачу товар -хлібобулочні вироби, а ФОП ОСОБА_2, у свою чергу, -прийняти та оплатити його вартість.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 664 ЦК України встановлено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар, або надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
За пунктом 5.2 договору продавець зобов'язаний поставляти товар відповідачу.
Згідно з вимогами частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до пункту 3.4 договору вказаний товар мав продаватися за ціною, що існувала на момент його відпуску відповідачу.
У пунктах 4.1-4.2 договору сторони встановили порядок розрахунків, згідно якого проданий товар оплачується після його передачі по перерахунку або готівкою три рази на місяць.
Покупець зобов'язаний оплачувати вартість товару згідно виписаної накладної (пункт 5.1 договору).
Зі змісту частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" вбачається, що накладна за своєю правовою природою є первинним документом бухгалтерського обліку.
Згідно з частиною 2 вищезазначеної статті первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву особи, від імені якої складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги щодо наявності у відповідача заборгованості за вищезазначеним договором купівлі-продажу, ФОП ОСОБА_1 посилався на підписаний між сторонами акт звірки взаєморозрахунків (а.с. 9), та накладні на відпуск хлібобулочних виробів (а.с. 39-47, 50-55).
Водночас зі змісту наданих накладних вбачається, що частина цих документів складена до моменту підписання між сторонами договору від 15 березня 2009 року. Зокрема, в матеріалах справи наявні копії поданих позивачем накладних на відпуск хлібобулочних виробів, які датовані 10-14 березням 2009 року (а.с. 39-41). У судовому засіданні дану обставину позивач пояснив тим, що до укладення вищезазначеного договору між сторонами існували позадоговірні відносини щодо поставки хлібобулочних виробів.
Позивачем були також подані накладні на відпуск хлібобулочних виробів від 15-26 березня 2009 року. Проте з тексту вказаних накладних вбачається, що в них відсутнє посилання на договір, укладений між сторонами 15 березня 2009 року. Слід також зазначити, що отримувачем товару за цими накладними вказано не ФОП ОСОБА_2, а "ОСОБА_2", "ОСОБА_2" та "ОСОБА_2". Крім того, в графі "Прийняв" відсутня печатка відповідача та міститься підпис невстановленої особи, який відрізняється від підпису, поставленого ФОП ОСОБА_2 у договорі купівлі-продажу товарів від 15 березня 2009 року. Водночас позивач не надав суду докази, які б могли свідчити про отримання вказаного товару уповноваженою особою відповідача.
Враховуючи вищевикладені обставини справи, суд дійшов висновку про те, що вищезазначені накладні не можуть вважатися належним та допустимим доказом, який підтверджує факт передачі ФОП ОСОБА_2 хлібобулочних виробів за договором купівлі-продажу товарів від 15 березня 2009 року.
Відносно наданого позивачем акту звірки взаємних розрахунків слід зазначити, що даний документ підтверджує факт заборгованості відповідача перед позивачем за матеріальні цінності -хліб, яка станом на 28 липня 2009 року складала 19 126 грн. 90 коп. (а.с. 9).
Однак у вказаному акті відсутнє посилання сторін на те, що дана заборгованість виникла в результаті поставки товару за договором від 15 березня 2009 року. У той же час позивач в судовому засіданні визнав факт існування між сторонами позадоговірних відносин щодо поставки хлібобулочних виробів. Відтак даний акт не може бути прийнятий судом як належний доказ існування у відповідача боргу за договором купівлі-продажу від 15 березня 2009 року.
Згідно з вимогами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами частини 2 статті 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування
Оскільки позивач не довів суду належними та допустимими доказами факту передачі товару відповідачу за договором купівлі-продажу від 15 березня 2009 року, а також факту наявності у відповідача заборгованості за вказаним договором, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з ФОП ОСОБА_2 10 890 грн. 40 коп. основного боргу.
Враховуючи те, що вищезазначена позовна вимога не підлягає задоволенню, у суду також відсутні підстави для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь ФОП ОСОБА_1 трьох процентів річних в розмірі 838 грн. 71 коп. та 1998 грн. 39 коп. інфляційних втрат, нарахованих позивачем на суму основного боргу.
За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 2 липня 2012 року
Суддя Є.В. Павленко