"25" червня 2012 р.Справа № 17/17-4939-2011
Господарський суд Одеської області у складі:
судді Я.В.Брагіної
при секретарі Т.В. Стачук
За участю представників
від позивача: ОСОБА_1, довір. №ГО-10/278 від 24.12.2010р.
від відповідача: не з'явився (був присутній в засіданні суду 02.02.12 ОСОБА_2, довір. №42 від 26.12.2011р.)
Розглянув справу за позовом Приватного акціонерного товариства „Страхова група „ТАС" ( м. Київ )
до відповідача: Закритого акціонерного товариства „Міська страхова компанія" ( м. Одеса)
про стягнення 12068,32грн.
Справа розглядалась у більш тривалий строк за клопотанням сторони на підставі ст.69 ГПК України.
06.12.2011р. Приватне акціонерне товариство „Страхова група „ТАС" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення із Закритого акціонерного товариства „Міська страхова компанія" страхового відшкодування в сумі 12068,32 грн. в порядку регрессу.
Ухвалою суду від 02.02.12. у даній справі було призначено судову авто-товарознавчу експертизу, проведення якої доручено спеціалістам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, а провадження у справі зупинено.
05.03.12. до суду надійшло клопотання судового експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи.
07.03.12. суд листом рекомендував Приватному акціонерному товариству „Страхова група „ТАС" надіслати до суду додаткові докази з метою виконання клопотання експерта.
30.05.2012. до суду повернуто матеріали справи №17/17-4939-2011 Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз без висновку експерта, оскільки додаткові матеріали експерту не надані.
Ухвалою суду від 05.06.2012. господарський суд поновив провадження у справі на підставі ст.79 ГПК України.
Представник позивача в засіданні суду підтримав позов у повному обсязі із підстав, зазначених в позові. Пояснив, що у позивача інших доказів, ніж ті, що знаходяться в матеріалах справи немає.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. У попередніх засіданнях позов не визнавав, надав письмовий відзив на позов, в якому позовні вимоги також не визнав.
Слід зазначити, що при зверненні позивача із позовною заявою до господарського суду Одеської області 06.12.11. та при прийнятті заяви до розгляду і порушенні провадження у даній справі ухвалою суду від 07.12.11. відповідач знаходився за адресою: м.Одеса, вул. Велика Арнаутська, 2Б/1, про що свідчить витяг із ЄДР юридичних та фізичних осіб станом на 05.01.12 (а.с.69-79), тобто справа була підсудна господарському суду Одеської області, а згідно витягу із ЄДР юридичних та фізичних осіб станом нам 18.06.12. відповідач змінив місцезнаходження, а саме: на м.Донецьк, Будьонівський р-н, вул. Краснооктябрьська, буд.111 (а.с.119 - 121).
Проте, господарський суд Одеської області продовжує розгляд даної справи, оскільки відповідно до ст.17 ГПК України, справа прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути розглянута ним по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд
01.09.2010р. між Приватним акціонерним товариством „Страхова група „ТАС" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Пластік -Україна" було укладено договір добровільного страхування транспортних ризиків ДСТ/21/44/48, яким застраховано транспортний засіб останнього, а саме: легковий автомобіль Сєдан, 2007 року виготовлення, марка „Рено", державний НОМЕР_2 (а.с.6).
15.02.2011р. у місті Києві на вулиці Мазепи сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля „Рено" державний номер НОМЕР_2, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю „Пластік-Україна" під керуванням ОСОБА_4, що підтверджується довідкою ГУМВС УДАІ в м. Києві та постановою Печерського районного суду м. Києва від 14.03.2011р.(а.с.42-44).
Так, зазначеною постановою Печерського районного суду м. Києва від 14.03.2011р. ОСОБА_5 визнано винною у вчинені правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340грн.
Згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВЕ 5788353 від 17.08.10. відповідач (страховик) застрахував майнові інтереси ОСОБА_5 (страхувальника), пов'язані з експлуатацією транспортного засобу Деу" державний номер НОМЕР_3 (а.с.123).
09.03.2011р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Пластік-Україна" звернулося до Приватного акціонерного товариства „Страхова група „ТАС" із заявою про сплату страхового відшкодування ТОВ „Авто-Мотив" (а.с.48).
Страховим актом №7457 Р/01/2011 від 25.03.11. позивач визнав вищезазначений випадок страховим та прийняв рішення про виплату страхового відшкодування в сумі 12068,32грн. (а.с.46) згідно розрахунку представника позивача суми страхового відшкодування (а.с.47).
Платіжним дорученням №11773 від 29.03.11. позивачем було перераховано ТОВ „Авто-Мотив" 12068,32грн. (а.с.45)
Дійсно, згідно ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Частиною 1 статті 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката) (ч. 1 ст. 990 ЦК України).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до частини першої статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
В ст. 1194 Цивільного кодексу України зазначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Згідно ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Проте, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову враховуючи наступне.
Згідно ч. 1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції чинній на момент настання страхового випадку), при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
За приписами ст.29 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Відповідно до п.33.2 ст.33 зазначеного Закону (чинній станом на час настання страхового випадку), учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані зберегти транспортний засіб чи пошкоджене майно в такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, доки їх не огляне призначений страховиком аварійний комісар або експерт.
Страховик терміново, але не пізніше трьох робочих днів (враховуючи день отримання письмового повідомлення про страховий випадок), зобов'язаний направити аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцязнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо у визначений строк аварійний комісар або експерт не з'явився, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди (ст.34 Закону, в редакції чинній станом а час настання страхового випадку).
Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди (п.30.1 ст.30 зазначеного Закону України).
Розраховувати вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових автомобіля належним чином може лише особа, яка має відповідну освіту, кваліфікаційний рівень -експерт або аварійний комісар, який здійснює оцінку відповідно до „Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів", затвердженої Наказом №142/52092 від 24.11.03.
Відповідно до абзацу 10 ч.2 ст.7 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування, у випадках встановлених законом.
Незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності -суб'єктом господарювання. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна (ст.3 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" ).
Оцінювачами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до вимог цього Закону (ст.6 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" ).
Але позивач не надав належних доказів, які б підтверджували розмір збитків, причинених в результаті дорожньо-транспортної пригоди, які повинен відшкодувати відповідач в порядку регресу, а саме, висновок аварійного комісара або експерта, звіт про оцінку пошкодженого майна і такі докази відсутні в матеріалах справи.
Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх доводів та заперечень.
Позивач не довів тих обставин, на які посилався в позові.
Суд не приймає як належний доказ, що підтверджує розмір збитків, який повинен відшкодувати відповідач позивачу в порядку регресу -зроблений розрахунок суми страхового відшкодування позивачем, тому що Законом України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (чинного в редакції станом на час страхового випадку) розмір шкоди повинен був визначити аварійний комісар або експерт, про що суд зазначав вище.
Відповідно до ст.34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Також не являється належним доказом, що підтверджує розмір шкоди і рахунок ТОВ „Авто-Мотив", бо складений на підставі ремонтної калькуляції та контрольного листа, які не підписані навіть уповноваженими особами останнього та підписи не посвідчені печаткою ТОВ „Авто-Мотив" (а.с. 32-36).
При цьому, акт огляду транспортного засобу теж не посвідчений печаткою позивача.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки позивач не довів тих обставин, на які посилався в позові.
Слід зазначити, що згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців 29.03.2011р. проведено державну реєстрацію змін до установчих документів Закритого акціонерного товариства „Міська страхова компанія" та останнє перейменоване в Приватне акціонерне товариство „Міська страхова компанія".
Згідно ст.25 ГПК України, в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду право відношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі.
Отже, суд замінює відповідача Закрите акціонерне товариство „Міська страхова компанія" правонаступником Приватним акціонерним товариством „Міська страхова компанія".
Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст.17,22,25, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1.Замінити відповідача Закрите акціонерне товариство „Міська страхова компанія" правонаступником - Приватним акціонерним товариством „Міська страхова компанія".
2.В задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання повного тексту рішення: 02 липня 2012 року
Суддя Брагіна Я.В.
Копію рішення надіслати:
1.ПАТ „Страхова група „ТАС" ( 03062, м. Київ, проспект Перемоги, 65 );
2.ЗАТ „Міська страхова компанія"
( 83053, Донецька обл., м.Донецьк, Будьонівський район, вул. Краснооктябрська, буд. 111);