ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-34/4366-2012 20.06.12
За позовомПриватне акціонерне товариство «Белокаменські вогнетриви»
до1) Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІЗІ ЛАЙФ»
провизнання недійсним договорів відступлення права вимоги № 39/70, 39/71 від 28.08.2010
СуддяСташків Р.Б.
Представники:
від позивача -ОСОБА_2 (довіреність від 30.03.2012);
від відповідача-1 - від відповідача-2 -ОСОБА_1 (довіреність № 09-32/676 від 31.10.2011). ОСОБА_1 (довіреність № 554/34 від 26.12.2011).
Приватне акціонерне товариство «Білокаменські вогнетриви»звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІЗІ Лайф»про визнання договорів про відступлення права вимоги № 39/70 та № 39/71 від 28.07.2010 недійсними.
Позовні вимоги, в частині визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № 39/70 мотивовані неправильним розрахунком заборгованості позивача, що виник у позивача на підставі договору про відкриття кредитної лінії № 02/1-229 від 26.06.2008, що є свідченням того, що оспорюваний правочин не направлений на реальне настання правових наслідків.
Позовні вимоги, в частині визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги № 39/70, № 39/71 мотивовані також тим, що згідно з договором відступлення права вимоги № 39/70 та договором відступлення вимоги № 39/71 від відповідача-1 до відповідача-2 перейшло право вимоги за договором іпотеки № 02/4-232 від 27.06.2008 та договором іпотеки № 02/4-245 від 28.08.2010. Оспорювані правочини укладені в простій письмовій формі, що є порушенням вимог законодавства щодо форми правочину.
Крім того, відповідач-2, не є суб'єктом господарювання, який має право здійснювати господарську діяльність пов'язану з наданням фінансових кредитів, так як не має відповідної ліцензії, яка надається Національним банком України. Відповідач-2 не є банківською установою, та не може проводити кредитування юридичних та фізичних осіб, а відповідно отримання ним прав кредитора за Договором банківського кредиту про відкриття кредитної лінії є незаконним.
За таких умов, договори про відступлення права вимоги № 39/70 та № 39/71, укладені між відповідачами 28.07.2010, мають бути визнані недійсними.
Відповідач-1 проти позову заперечив, зазначивши, що договори про відкриття кредитних ліній, право вимоги за якими було передано відповідачу-2 за оспорюваними правочинами, були укладені між відповідачем-1 як юридичною особою, яка на момент укладення кредитних договорів мала відповідну Банківську ліцензію на право надання кредиту, та позивачем. 28.07.2010 між відповідачами було укладено відповідні договори про відступлення права вимоги, які мають силу договору, і які були укладенні при досягненні всіх істотних умов та є чинними та законними.
Укладення Договорів уступки права вимоги не є фінансовою операцією, а відноситься до господарської діяльності підприємства. Саме тому, твердження позивача, що відповідач-2 не є суб'єктом господарювання, який має право здійснювати господарську діяльність пов'язану з наданням фінансових кредитів, так як не має відповідної ліцензії, яка надається Національним банком України є хибною, оскільки відповідач-2 не здійснював операцію з надання фінансового кредиту, оскільки у діях відповідача-2 при укладенні Договорів відступлення права вимоги відсутні ознаки здійснення в майбутньому умов фінансового кредиту, як такого при зверненні заборгованості з позивача.
Відповідач-2 здійснює свою діяльність як особа з надання фінансових послуг на підставі Ліцензії ДКЦПФР на право здійснення професійної діяльності на фондовому ринку -діяльність з управління активами інституційних інвесторів (діяльність з управління активами) серія АВ № 520314 від 09.02.2010, Свідоцтва про включення до державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів від 08.11.2007 та Статуту зареєстрованого 25.12.2009.
Також відповідач-1 вважає, що оспорюванні договори було укладено з дотриманням вимог законодавства щодо форми правочинів, і для даного виду договору нотаріальна форма договору не є обов'язковою.
Відповідач-2 надавши відзив на позовну заяву підтримав позицію та аргументи відповідача-1.
Відповідачі просили суд в позові відмовити в повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2012 порушено провадження у справі № 5011-34/4366-2012 та призначено розгляд справи на 14.05.2012.
14.05.2012 представником позивача подано клопотання про призначення судово-економічної експертизи, яке судом будо відхилено як необґрунтоване, з огляду на те, що предмет судового розгляду справи не передбачає необхідності з'ясування тих питань, які поставлені позивачем в клопотанні та не передбачає необхідності застосування спеціальних знань для розгляду позовної заяви позивача, як це передбачено статтею 41 ГПК України.
Судом відмовлено у задоволенні зазначеного клопотання у зв'язку із його необґрунтованістю.
14.05.2012 судом оголошено перерву на 23.05.2012.
Ухвалою суду від 23.05.2012 розгляд справи № 5011-34/4366-2012 відкладено на 06.06.2012.
Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 06.06.2012 у зв'язку з перебуванням судді СташківаР. Б. з 30.05.2012 на лікарняному, справу № 5011-34/4366-2012 передано на розгляд судді Мудрому С.М.
06.06.2012 ухвалою господарського суду м. Києва було призначено розгляд справи № 5011-34/4366-2012 на 20.06.2012.
Розпорядження заступника голови господарського суду м. Києва від 06.06.2012 у зв'язку з перебуванням судді Сташківа Р.Б. з 30.05.2012 на лікарняному, справу № 5011-34/5042-2012 передано на розгляд судді Мудрому С.М.
Ухвалою суду від 06.06.2012 справа № 5011-34/5042-2012 призначена до розгляду на 20.06.2012.
Розпорядженням заступника голови господарського суду м. Києва від 11.06.2012 справа № 5011-34/5042-2012 передана назад на розгляд судді Сташківу Р.Б. у зв'язку з виходом останнього з лікарняного.
Ухвалою суду від 11.06.2012 справа прийнята суддею Сташківим Р.Б. назад до свого провадження.
20.06.2012 до Господарського суду м. Києва позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю взяти участь у судовому засіданні призначеному на 20.06.2012.
Зважаючи на час розгляду даної справи в суді, суд відмовив у задоволенні вказаного клопотання.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
26.06.2009 між Закритим акціонерним товариством «Белокаменські вогнетриви», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Белокаменські вогнетриви»(далі - позивач) та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»(надалі - відповідач-1) був укладений кредитний договір про відкриття кредитної лінії за № 02/1-229 (надалі -Кредитний договір).
Відповідно до пункту 2.1 Кредитного договору відповідач-1 надав Позивачу кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 3 750 000,00 грн.
Пунктом 2.2 Договору сторони погодили, що датою остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту -25.06.2009.
27.06.2008 в забезпечення виконання зобов'язання за Кредитним договором між відповідачем-1 та позивачем було укладено договір іпотеки № 02/4-232.
28.07.2010 між відповідачем-1 та товариством з обмеженого відповідальністю «Компанія з управління активами «ІЗІ ЛАЙФ»(далі - відповідач-2) було укладено Договір відступлення права вимоги № 39/70.
21.08.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрвогнетрив»та відповідачем-1 був укладений кредитний договір про відкриття кредитної лінії за № 02/1-241.
Відповідно до пункту 2.1 Договору відповідач-1 надає ТОВ «Укрвогнетрив»кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 650 000, 00 грн.
Пунктом 2.2 Договору (разом з відповідними змінами внесеними Договором про внесення змін № 1 до кредитного договору про відкриття кредитної лінії за № 02/1-241) сторони погодили, що датою остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту -31.08.2010.
21.08.2008 в забезпечення виконання зобов'язання за договором про відкриття кредитної лінії за № 02/1-241 між відповідачем-1 та позивачем було укладено договір іпотеки № 02/4-245.
28.07.2010 між відповідачем-1 та відповідач-2 було укладено Договір відступлення права вимоги № 39/71.
Проти зазначених, встановлених судом обставин сторони не заперечували.
Враховуючи вищевикладені перелічені обставини справи, оцінивши відповідно до статті 43 ГПК України наявні в матеріалах справи докази та обставини справи за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на нижчезазначене.
Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 203 ЦК України загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину є наступні:
зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;
особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;
правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 638 ЦК України, передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини 2 статті 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Судом встановлено, що відповідно до договору відступлення права вимоги № 39/70, укладеного між відповідачами 28.07.2010, відповідач-1 відступив відповідачу-2 належне відповідачу-1 як кредитору право вимоги за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 02/1-229 від 26.06.2008, укладеним між відповідачем-1 та позивачем (Кредитний договір-1), разом із договором про внесення змін № 1 від 25.12.2008 до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 02/1-229 від 26.06.2008.
Відповідно до п.1.3 договору відступлення права вимоги № 39/70 до відповідача-2 від відповідача-1 переходить право вимагати від позивача як боржника належного та реального виконання наступних обов'язків: повернення грошових коштів в розмірі 3 748 000 грн., отриманих позивачем згідно Кредитного договору; повернення нарахованих станом на дату укладання цього Договору, процентів за користування кредитом згідно Кредитного договору в сумі 1 039 205,61 грн.; повернення нарахованої, але не отриманої комісійної винагороди в сумі 40 587,76 грн., сплати неустойки в формі та в розмірах, що визначені в Кредитному договорі, інших обов'язків, встановлених Кредитним договором.
Пунктами 1.4, 1.5 договору відступлення права вимоги № 39/70 передбачено, що до відповідача-2 від відповідача-1 переходять всі без винятку права та обов'язки відповідача-1 як первісного кредитора за Кредитним договором, відповідач-2 як новий кредитор приймає на себе право вимоги за Кредитним договором на власний ризик.
Судом також встановлено, що відповідно до договору відступлення права вимоги № 39/71, укладеного між відповідачами 28.07.2010, відповідач-1 відступив відповідачу-2 належне відповідачу-1 як кредитору право вимоги за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 02/1-241 від 21.08.2008 (Кредитний договір-2), укладеним між відповідачем-1 та позивачем, разом із договором про внесення змін №1 від 18.08.2009 до кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 02/1-241 від 21.08.2008.
Відповідно до п.1.3 договору відступлення права вимоги № 39/70 до відповідача-2 від відповідача-1 переходить право вимагати від позивача як боржника належного та реального виконання наступних обов'язків: повернення грошових коштів в розмірі 605 500 грн., отриманих позивачем згідно Кредитного договору-2; повернення нарахованих станом на дату укладання цього Договору, процентів за користування кредитом згідно Кредитного договору-2 в сумі 71 154,13 грн.; повернення нарахованої, але не отриманої комісійної винагороди в сумі 5 449, 31 грн.; сплати неустойки в формі та в розмірах, що визначені в Кредитному договорі-2, інших обов'язків, встановлених Кредитним договором-2.
Пунктами 1.4, 1.5 договору відступлення права вимоги № 39/71 передбачено, що до відповідача-2 від відповідача-1 переходять всі без винятку права та обов'язки відоповідача-1 як первісного кредитора за Кредитним договором, відповідач-2 як новий кредитор приймає на себе право вимоги за Кредитним договором на власний ризик.
Відповідно до статті пукти 1 частини 1 статті 512 ЦК України підставою заміни кредитора у зобов'язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Таким чином, судом встановлено, що оспорюванні позивачем правочини місять всі істотні умови, які визначені законодавством та сторонами як істотні для договорів даного виду. Зміст оспорюваних правочинів не суперечить Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Спорів між сторонами щодо дійсності окремих положень договорів відступлення права вимоги № 39/70 та 39/71 не має.
Саме тому, суд вважає, що позивач в позовній заяві, поясненнях доданих до матеріалів справи та доказах не обґрунтував свою позицію щодо недійсності договорів відступлення права вимоги № 39/70 та 39/71 за ознакою їх суперечності Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
Судом встановлено, що предметом оспорюваних договорів відступлення права вимоги № 39/70 та 39/71 є право вимоги за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 02/1-229 від 26.06.2008 та право вимоги за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 02/1-241 від 21.08.2008 разом із договорами про внесення змін до кредитних договорів про відкриття кредитної лінії, укладеними між відповідачем-1 та позивачем.
Враховуючи те, що Кредитний договір-1 та Кредитний договір-2 було укладено в простій письмовій формі, що відповідає статті 1055 ЦК України, оспорюванні договори відступлення права вимоги за кредитними договорами мають бути укладені в письмовій форми, що вимагається ст. 513 ЦК України. Дослідивши оспорюванні правочини щодо форми їх укладання суд не вбачає порушень у формі їх вчиненні.
Що стосується посилання відповідача на невідповідність форми договору переходу права вимоги за № 39/70 та за № 39/71, у зв'язку з наявністю серед договорів забезпечення іпотечних договорів, то судом встановлено наступне.
Відповідно до п.1.8. договору про відступлення права вимоги № 39/70 передбачено, що у зв'язку з укладанням цього договору, відповідачем-1 здійснюється на користь нового кредитора (відповідача-2) відступлення прав за договорами, що забезпечують виконання зобов'язань за Кредитним договором-1, а саме за:
- Договором іпотеки № 02/4-232 від 27.06.2008, посвідчений ОСОБА_4, приватним нотаріусом Артемівського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № 4141;
- Договором застави майна № 02/4-230 від 26.06.2008, разом з договором про внесення змін № 1 від 25.12.2008 до договору застави майна № 02/4-230 від 26.06.2008;
- Договором застави майнових прав № 02/4-231 від 26.06.2008, разом з договором про внесення змін № 1 від 22.07.2008 до договору застави майнових прав № 02/4-231 від 26.06.2008 та договором про внесення змін № 3 від 25.12.2008 до договору застави майнових прав № 02/4-231 від 26.06.2008 (надалі -забезпечувальні правочини).
Відповідно до п.1.8 договору про відступлення права вимоги № 39/70, вимоги за вказаними договорами забезпечення здійснюється шляхом укладеної окремих договорів відступлення права вимоги. До відповідача-2 переходять в повному обсязі права за вище переліченими Договорами забезпечення.
Пунктом 1.8 договору про відступлення права вимоги № 39/71 передбачено, що у зв'язку з укладанням цього договору, відповідачем-1 здійснюється на користь нового кредитора (відповідача-2) відступлення прав за договорами, що забезпечують виконання зобов'язань за Кредитним договором-1, в тому числі за договором іпотеки № 02/4-245 від 21.08.2008, посвідчений ОСОБА_5, приватним нотаріусом Артемівського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 7371, разом з Договором про внесення змін № 1, реєстровий № 3577 від 19.08.2009 до договору іпотеки № 02/4-245 від 21.08.2008.
Відступлення права вимоги за вказаним договором забезпечення здійснюється шляхом укладеної окремого договору відступлення права вимоги.
Виходячи з зазначеного, а також ст. 513 ЦК України, суд не вбачає порушень форми договорів забезпечення з огляду на те, що права за договорами забезпечення переходять від відповідача-1 до відповідача-2 за окремими договорами, що мають бути укладені відповідно до форми забезпечувального правочину.
Судом встановлено, що 28.07.2010 між відповідачем-1 та відповідачем-2 укладено в нотаріальній формі договір відступлення права вимоги № 39/70-1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округи ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за № 1853, відповідно до якого первісний іпотекодержатель (відповідач-1) відступив новому іпотекодержателю (відповідач-2) право вимоги за Договором іпотеки № 02/4-232 від 27.06.2008, укладений між відповідачем-1 та позивачем, посвідчений ОСОБА_4, приватним нотаріусом Артемівського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № 4141.
Таким чином, відповідачі виконали законодавчі вимоги щодо форми договору відступлення права вимоги за Договором іпотеки № 02/4-232 від 27.06.2008.
Однією з підстав, передбачених чинним законодавством щодо визнання правочинів недійсним є факт вчинення правочину особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності в момент його вчинення.
Зокрема, позивач посилається на те, що відповідач-2, до якого перейшло право вимоги за кредитним договором № 02/1-229 від 26.06.2009 та кредитним договором № 02/1-241 від 21.08.2008, не є кредитною установою, а тому не може надавати фінансовий кредит фізичним та/або юридичним особам, що відповідно впливає на дійсність оспорюванних договорів за ознакою неналежної правосуб'єктності сторони правочину.
Судом встановлено, що предметом договорів відступлення права вимоги № 39/70 та № 39/71, укладених між відповідачами 28.07.2010, є передача від відповідача-1 до відповідача-2 права вимоги за Кредитним договором-1 та Кредитним догором-2.
Відповідно до статті 515 ЦК України заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Інших законодавчих обмежень щодо сторони договору про відступлення права вимоги, законодавством не передбачено.
За таких умов, з огляду на те, що кредитні зобов'язання за Кредитним договором-1 та Кредитним договором-2 були утворені первісним кредитором -відповідачем-1, спеціальний статус якого як банку позивачем не оспорюється, з огляду на відсутність вимог законодавства щодо наявності спеціального статусу нового кредитора в зобов'язанні, а також з огляду на предмет оспорюваних договорів, суд дійшов висновку про відсутність порушень правосуб'єктності нового кредитора за ознаками відсутності статусу банку або фінансової установи.
Суд також відхиляє позицію позивача відповідно до якої оспорюванні правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків з огляду на неправильно визначений розмір заборгованості позивача за Кредитним договором № 02/1-229 від 26.06.2008 в договорі про відступлення права вимоги № 39/70 від 28.07.2010 з огляду на наступне.
Відповідно до статті 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним. Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказів, які б свідчили про вчинення відповідачами оспорюваного правочину без наміру створення правових наслідків визначених договорами відступлення права вимоги № 39/70 та 39/71 від 28.07.2010, позивачем не надано.
Що стосується оспорення позивачем розміру зафіксованої суми зобов'язання позивача щодо сплати процентів за користування кредитом, то зазначена обставина не може впливати на дійсність правочину щодо передачі права вимоги за договорами № 39/70 від 28.07.2010 та не є свідченням його фіктивності з точки зору наміру сторін створити правові насідки щодо передачі права вимоги від відповідача-1 до відповідача-2 за Кредитним договором № 02/1-229 від 26.06.2008.
З огляду на зазначене, суд оцінює посилання позивача як необґрунтовані, саме тому виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
У позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 27.06.2012
СуддяСташків Р.Б.