Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "27" червня 2012 р. Справа № 2/5007/48/12
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Тимошенко О.М.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 (адвокат, свідоцтво №259);
від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 08.05.12р.);
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)
до Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (м.Житомир)
про стягнення 118763,93 грн.
Відповідно до ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 26.06.12 до 27.06.12 о 09:30.
Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача 118763,93 грн. за неналежне виконання договору купівлі-продажу від 10.02.2010р., з яких: 91363,90 грн. основного боргу, 10497,71 грн. інфляційних, 2740,92 грн. 3% річних та 14161, 40 грн. пені. Також просить стягнути з відповідача судовий збір.
В судовому засіданні, що відбувалось 12.06.2012р. представник позивача надав письмове уточнення, в якому уточнив назву відповідача та просить суд стягнути з Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь позивача 118763,93 грн. за неналежне виконання договору купівлі-продажу від 10.02.2010р., з яких: 91363,90 грн. основного боргу, 10497,71 грн. інфляційних, 2740,92 грн. 3% річних та 14161, 40 грн. пені.
Ухвалою господарського суду від 12.06.2012р. замінено відповідача по справі - Державне Підприємство "Житомирський облавтодор" в особі філії "Коростенський райавтодор" на Дочірнє підприємство "Житомирський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".
Представник позивача в судове засідання подав заяву про відмову від позову в частині стягнення 10497,71грн. інфляційних, 2740,92грн. 3% річних, 14161,40грн. пені.
Відповідно до ч.4. ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Відмова позивача від позову викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, підписаній позивачем, що долучається до справи (ст.78 ГПК України).
До прийняття відмови суд роз'яснює представникам сторін наслідки часткової відмови від позову.
Розглянувши заяву позивача від 27.06.2012р., враховуючи право позивача на часткову відмову від позову, господарський суд відповідно до ст.78 ГПК України приймає відмову позивача від позову в частині стягнення 10497,71грн. інфляційних, 2740,92грн. 3% річних, 14161,40грн. пені, оскільки вважає, що ця відмова не суперечить чинному законодавству і не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов в частині стягнення з відповідача 91363,90 грн. основного боргу.
Представник відповідача в засіданні суду позовні вимоги в частині основного боргу визнав. Повноваження представника в частині визнання позову підтверджені довіреністю від 08.05.2012р.
Відповідно до ч.5 ст.22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково.
Враховуючи, що дії відповідача не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд приймає визнання позову відповідачем.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд
Як вбачається з матеріалів справи, 10.02.2010 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (позивач) та ДП "Житомирський облавтодор" в особі філії "Коростенський райавтодор", (відповідач) було укладено договір, за умовами якого позивач продає мазут і компоненти для виготовлення асфальто-бетонної суміші в кількості 200 тонн, а відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити його.
На виконання умов договору позивач передав відповідачу товар у кількості 22 тони на суму 93508,80грн., що підтверджується накладною №1 від 18.05.2010р. (а.с.9).
Відповідач свої договірні зобов'язання щодо своєчасної оплати товару не виконав.
19.03.2012р. позивач направив на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості до 25.03.2012р., на яку отримало відповідь про неможливість сплати боргу в зв'язку з важким фінансовим становищем підприємства (а.с.11-12).
Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань утворилась заборгованість перед позивачем, яка станом на день розгляду справи становить 91363,90грн., що не заперечується відповідачем.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України визначає, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).
Як передбачено ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Приписами ч.ч.1,2 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання, в тому числі підприємці, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 91363,90грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Позивач, крім основного боргу просив також стягнути з відповідача 10497,71 грн. інфляційних, 2740,92 грн. 3% річних та 14161, 40 грн. пені.
Беручи до уваги той факт, що представник позивача відмовився від позову в частині стягнення 10497,71грн. інфляційних, 2740,92грн. 3% річних, 14161,40грн. пені, суд приходить до висновку про припинення провадження в цій частині.
Відповідно до вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів розрахунку з позивачем суду не надав, в судовому засіданні основного боргу визнав.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 91363,90 грн. основного боргу обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи та підлягають задоволенню. В частині стягнення 10497,71 грн. інфляційних, 2740,92 грн. 3% річних та 14161, 40 грн. пені суд припиняє провадження у справі на підставі п.4 ч.1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині.
Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
1. Прийняти відмову від позову в частині стягнення 10497,71грн. інфляційних, 2740,92грн. 3% річних, 14161,40грн. пені та припинити провадження у справі в цій частині.
2. Позов задовольнити.
3. Стягнути з Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (10003, м.Житомир, вул.Перемоги, 75, код 32008278) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (13425, АДРЕСА_1, ід.номер НОМЕР_1) - 91363,90 грн. заборгованості , 1827,26 грн. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Тимошенко О. М.
Віддрукувати:
1 - в справу