83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
26.06.12 р. Справа № 5006/12/62/2012
Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.
при секретарі судового засідання Міщенко Т.Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-промислова компанія «Західпромбуд», м. Львів
до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Макіївський металургійний завод», м. Макіївка
про стягнення 249798,99грн.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився ;
від відповідача: ОСОБА_1 - за довіреністю;
Заявлено позов Товариством з обмеженою відповідальністю торгово-промислова компанія «Західпромбуд», м. Львів до Приватного акціонерного товариства «Макіївський металургійний завод», м. Макіївка про стягнення заборгованості в сумі 162906,55грн., інфляційних витрат в сумі 46214,90грн., 3% річних в сумі 15357,85грн. та пені в сумі 25319,69грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору оренди залізничного рухомого складу №264/08 від 01.01.2008р. відповідач взяв на себе зобов'язання своєчасно сплачувати орендну плату відповідно до умов договору, однак у встановлений строк його не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 162906,55грн., що стало підставою для нарахування інфляційних витрат в сумі 46214,90грн., 3% річних в сумі 15357,85грн. та пені в сумі 25319,69грн. Одночасно позивачем разом із позовною заявою було надано клопотання, у якому він просить суд визнати підстави, з яких пропущений строк позовної давності поважними та поновити строк у порядку, встановленому ГПК України.
Відповідач у відзиві на позовну заяву від 24.05.2012р. позовні вимоги не визнає частково, зокрема, відповідач не погоджується із періодом нарахування пені з 20.02.2011р. по 20.02.2012р. та зазначає, що відповідно до вимог передбачених п.6 ст.232 ГК України нарахування пені припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано, а саме з 18.09.2009р. та відповідно до 17.03.2010р., однак оскільки позивач звернувся до суду з вказаним позовом тільки у 2012р. відповідач просить суд застосувати позовну давність та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 25319,69грн.
За клопотанням сторін справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.
Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 18 Закону України "Про мови в Український РСР" (від 28 жовтня 1989р. N8312) та клопотання представників сторін, справа розглядалась російською мовою.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відподача, господарський суд встановив :
Між Закритим акціонерним товариством «Макіївський металургійний завод (Орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Західпромбуд» (Орендодавець) 01 січня 2008р. було укладено договір №264/08, за умовами якого (п.1.1.) Орендодавець передає, а Орендар приймає в оплатне тимчасове користування для перевезень вантажів по залізницях України рухомий склад, який подається в Специфікації - Додатку №1 і в актах приймання-передачі, в яких вказується найменування, модель, кількість і номер вагонів, і є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до умов п.2.2.3. договору Орендар зобов'язався здійснювати платежі Орендодавцеві в сумах і в термінах, визначених цим договором.
За приписами п.3.1. договору Передача рухомого складу в оренду відбувається в місці, визначених за угодою сторін цього договору і оформлюється актом приймання-передачі, який підписується на станції вказаної Орендодавцем. Датою початку оренди вважається дата підписання Акту приймання-передачі рухомого складу.
Після закінчення терміну оренди або у випадках дострокового припинення дії цього договору, Орендар зобов'язаний повернути рухомий склад Орендодавцеві протягом 10 календарних днів по акту приймання-передачі, який підписується на станції сказаної Орендодавцем. (п.3.3. договору).
Пунктом 5.1. договору встановлено, що орендна плата нараховується за кожну добу оренди рухомого складу. Сума договору в цілому складається з орендної плати за всі одиниці рухомого складу, які були передані в оренду відповідно до п.1.1. цього договору. Розмір орендної плати складає 89грн. за добу з урахуванням ПДВ за кожну одиницю рухомого складу(п.5.2. договору).
Згідно умов п.5.3. договору орендна плата сплачується в розмірі 100% не пізніше 10-го числа місяця наступного за місяцем оренди вагонів-думпкарів на підставі рахунку та підписаних актів виконаних робіт.
Відповідно до п.6.1. договору у разі порушення Орендарем термінів перерахування орендної плати, згідно п.5.3. договору, Орендар зобов'язаний сплатити Орендодавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми простроченої орендної плати.
Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2008р., а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання. (п.7.1. договору).
Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.
До укладеного договору між сторонами було складено та підписано Додаток №1 - Специфікація вагонів-думпкарів.
У період з серпня 2008р. по листопад 2008р. між сторонами були складені та підписані акти виконаних робіт згідно договору №264/08 від 01.01.2008р., в яких сторони фіксували строк та суму наданих послуг з оренди вагонів, а саме акт №8 від 31.08.2008р. на суму 96565,00грн, акт №9 від 30.09.2008р. на суму 93450,00грн., №10 від 31.10.2008р. на суму 96565,00грн., №11від 30.11.2011р. на суму 77875,00грн. Кожний акт підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств. Всього за період з серпня 2008р. по листопад 2008р. Орендодавцем було надано послуг з оренди вагонів на суму 364455,00грн.
Частину зобов'язань по сплаті заборгованості, що виникла у відповідача перед позивачем було припинено шляхом укладання Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 17.09.2009р. на суму 201548,45грн., дана заборгованість виникла у ТОВ ТПК «Західпромбуд» перед ПАТ «Макіївський металургійний завод» на підставі договору №268/09 від 21.04.2009р., яким позивачу було поставлено металопродукцію та транспортні послуги.
Листом №07-12/09 від 21.12.2009р. позивач звертався до відповідача з вимогою відпустити в рахунок кредиторської заборгованості в сумі 162906,00грн металопродукцію. Листом №08-11/10 від 23.11.2010р. позивач звертався до відповідача з вимогою перерахувати вищезазначену кредиторську заборгованість на рахунок позивача. 24.10.2011р. та 21.02.2012р. позивачем також було надіслано претензії на адресу відповідача з вимогою погасити заборгованість в сумі 162906,55грн. На жодне із звернень позивача відповідачем не було надано відповіді.
Відтак за розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору за останнім у період з серпня 2008р. по листопад 2008р. утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 162906,55грн.
Згідно Статуту ПАТ «Макіївський металургійний завод» Приватне акціонерне товариство «Макіївський металургійний завод» є юридичною особою із новим найменуванням в результаті проведеної державної реєстрації змін до Статуту, які пов'язані із зміною найменування Закритого акціонерного товариства «Макіївський металургійний завод».
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків
В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).
Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з положеннями статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч.1 ст.761 ЦК України).
За приписами частини другої статті 762 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Отже, встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язання по своєчасному і в повному обсязі по внесенню орендної плати, господарський суд дійшов ґрунтовного висновку про стягнення заборгованості по орендній платі.
Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).
Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за Договором оренди №264/08 від 01.01.2008р. належним чином не виконав, орендну плату сплатив не в повному обсязі, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 162906,55грн., що підтверджується матеріалами справи.
Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, крім того відповідач у відзиві на позовну заяву проти суму позову не заперечує, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 162906,55грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.
Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 15357,85грн. та інфляційних витрат в сумі 46214,90грн. суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог частини 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді стягнення нарахованого індексу інфляції на суму боргу в розмірі 46214,90грн., 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань в сумі 15357,85грн. є арифметично вірними та такими, що підлягають задоволенню.
Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 25319,69грн. на підставі умов п.6.1 договору.
Відповідно до вимог передбачених ст.ст.546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.
Як вбачається з наданого розрахунку пені позивач просить стягнути її у період з 20.02.2011р. по 20.02.2012р.
Однак суд звертає увагу, що відповідно до приписів п.6 ст.232 ГКУ нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Отже нарахування пені обмежено строком у шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано, після закінчення цього строку їх нарахування припиняється. Як вбачається з матеріалів справи заборгованість, яку просить стягнути позивач виникла у період з серпня 2008р. по жовтень 2008р. позивач мав право нарахувати пеню за невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань за період півроку починаючи з 11 числа місяця наступного за розрахунковим.
Крім того відповідач просить суд застосувати до вимог позивача про стягнення пені в сумі 25319,69грн. позовну давність.
Так відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 258 ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Таким чином суб'єкт господарювання має право звернутися до суду з вимогою про примусове стягнення штрафних санкцій за прострочку виконання договірних зобов'язань у межах одного року. З урахуванням вищезазначеного, оскільки пеню позивач мав право нарахувати у період з 11 числа місяця наступного за розрахунковим протягом шести місяців (по травень 2009р.), а позов ним подано лише 12.04.2012р. суд задовольняє клопотання відповідача щодо застосування строку позовної давності та відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені.
Клопотання позивача щодо поновлення строку позовної давності для звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості залишається судом без розгляду, оскільки клопотання щодо застосування строку позовної давності відповідачем по справі заявлено не було, а самостійно суд не застосовує строк позовної давності.
Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі вимог передбачених ст.ст.11, 202, 256, 258, 509, 530,546, 549-550, 598, 599, 610-612, 625-626, 759, 761, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 216-218, 232, 285 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 20, 22, 28, 32-34, 36, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-промислова компанія «Західпромбуд», м. Львів до Приватного акціонерного товариства «Макіївський металургійний завод», м. Макіївка про стягнення заборгованості в сумі 162906,55грн., інфляційних витрат в сумі 46214,90грн., 3% річних в сумі 15357,85грн. та пені в сумі 25319,69грн., задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Макіївський металургійний завод» (86101, м. Макіївка, вул. Металургійна, 47, код ЄДРПОУ 33185989) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-промислова компанія «Західпромбуд» (79058, м. Львів, вул. Масарика, 18, оф. 70, код ЄДРПОУ 23957350, р/р 26008000004016 в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023) заборгованість в сумі 162906,55грн., інфляційні витрати в сумі 46214,90грн. та 3% річних в сумі 15357,85грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Макіївський металургійний завод» (86101, м. Макіївка, вул. Металургійна, 47, код ЄДРПОУ 33185989) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-промислова компанія «Західпромбуд» (79058, м. Львів, вул. Масарика, 18, оф. 70, код ЄДРПОУ 23957350, р/р 26008000004016 в ПАТ «Укрсоцбанк», МФО 300023) витрати по сплаті судового збору в сумі 4489,58грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 27.06.2012р.
Суддя Тоцький С.В.