"27" червня 2012 р. Справа № 18/5026/2503/2011
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоМачульського Г.М.,
суддівБакуліної С.В.,
Уліцького А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Фокском"
на постановуКиївського апеляційного господарського суду
від21.02.2012р.
у справі№18/5026/2503/2011
Господарського судуЧеркаської області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фокском"
доПублічного акціонерного товариства "ОТП Банк" в особі регіонального відділення АТ публічного акціонерного товариства "ОТП Банк"
простягнення збитків, -
Звернувшись у суд з даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фокском" (далі -позивач) просило стягнути з Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" в особі регіонального відділення АТ публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" (далі -відповідач) 200000,00 грн. збитків. Позовні вимоги з урахуванням уточнення позову обґрунтовані тим, що відповідач, порушивши процедуру продажу наданого йому в іпотеку майна позивача в забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором, здійснив продаж вказаного майна за ціною нижчою, ніж ринкова (звичайна), чим завдав позивачу збитків.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 06.12.2011р. (суддя Васянович А.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2012р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді Сітайло Л.Г., Чорна Л.В.), в позові відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить вказані судові рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування і порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Учасники судового процесу не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.
Переглянувши у касаційному порядку оскаржувані судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 18.12.2007р. між відповідачем (іпотекодержатель) та позивачем (іпотекодавець) було укладено договір іпотеки №РМ-SMEF01/005/2007, за умовами якого позивач надав відповідачу в іпотеку нерухоме майно -будівлю складу (літ. З-І), загальною площею 453,3 кв.м, що знаходиться за адресою: вул. Громова, буд. 146/19 в м. Черкаси та належить на праві власності позивачу.
Зазначене майно передано позивачем в іпотеку з метою забезпечення виконання зобов'язання боржника -ОСОБА_4 перед банком (відповідачем), що виникли з кредитного договору №СМ-SMEF01/005/2007 від 18.12.2007р.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 07.08.2009р. у справі №02/1304 позов іпотекодержателя у зв'язку з невиконанням боржником умов кредитного договору був задоволений, стягнуто з іпотекодавця борг по кредиту в сумі 426720,82 грн., 44295,19 грн. боргу за відсотками, 306,07 грн. пені - шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: будівлю складу (літ. З-І), загальною площею 453,3 кв.м, що знаходиться за адресою: вул. Громова, буд. 146/19, м. Черкаси, Черкаська область та належить на праві власності іпотекодавцю.
Відповідачу надано право продажу предмета іпотеки - цієї будівлі складу (літ. З-І), з правом укладання договору купівлі-продажу з іншою будь-якою особою-покупцем та з наданням йому всіх повноважень продавця (в тому числі, але не виключно: отримання дублікатів правовстановлюючих документів на квартиру, здійснення будь-яких платежів за продавця, отримувати будь-які документи, довідки, витяги з реєстру прав на нерухоме майно в органах БТІ, ВРЖЕУ, нотаріату тощо), необхідних для здійснення такого продажу, на підставі оцінки майна незалежним суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
Рішенням суду у справі №02/1304 застосовано процедуру продажу предмету іпотеки в порядку статті 38 Закону України "Про іпотеку".
Згідно висновку про ринкову вартість об'єкта оцінки, проведеною Товариством з обмеженою відповідальністю "Земельне бюро", вартість вказаної будівлі складу (літ. З-І) станом на 07.06.2011р. складає 481233,00 грн.
17.06.2011р. між відповідачем (продавець) та ТОВ "Капрі -2000" (покупець) за договором купівлі-продажу нерухомого майна здійснено продаж цієї будівлі за 481233,00 грн., які продавець одержав від покупця повністю.
Позивач, посилаючись на те, що відповідач не повідомив його про намір укласти договір купівлі-продажу, а також здійснив вказаний продаж об'єкта іпотеки за ціною нижчою, ніж ринкова (звичайна), зазначив, що цими діями йому завдано збитків в розмірі різниці між звичайною ціною проданого об'єкта та ціною, за якою його було продано. Крім того, позивач в позовній заяви посилається на те, що відповідач взагалі не мав права продавати предмет іпотеки, оскільки ним було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за яким ТОВ "ОТП Факторинг Україна" набуло прав на кредитний портфель, який включає в себе в тому числі і кредитний договір, виконання зобов'язань за яким було забезпечено вищеназваною іпотекою.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, своє рішення про відмову у позові мотивував тим, що відповідач здійснив продаж предмету іпотеки за ціною, що була визначена суб'єктом оціночної діяльності відповідно до вимог законодавства, права на продаж у позивача були згідно укладеного договору комісії, а позивач не довів розміру збитків.
Підстави для скасування судових рішень відсутні з огляду на наступне.
Як на підставу для задоволення касаційної скарги особа, що її подала, посилалась на приписи статті 39 Податкового кодексу України щодо порядку визначення звичайної ціни, про яку зазначено у частині шостій статті 38 Закону України "Про іпотеку".
Відповідно до приписів статті 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч.1).
При цьому, приписами статті 1 Податкового кодексу України визначено, що він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п.1.1).
Разом з тим, цей кодекс не регулює цивільні відносини, а тому з таких підстав позов не підлягав задоволенню.
Крім того, відповідно до приписів Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього (частина шоста статті 38).
Відтак, наведеною нормою встановлено відповідальність іпотекодержателя в першу чергу перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог, а перед іпотекодавцем в останню чергу.
З первинної позовної заяви, поданої головою ліквідаційної комісії позивача Нікіфоровим І.К., вбачається, що його доводи зводились до того, що реалізація вказаної будівлі за цінами іншими, ніж ті, які, як вважає позивач, повинні бути застосовані, призвело до того, що було завдано збитків бюджету та суб'єктам господарювання, і як наслідок завдано моральну шкоду позивачу.
Між тим, із доводів, наведених у позові, не вбачається, що настала черга відповідальності іпотекодержателя перед іпотекодавцем - позивачем, за яким законодавець визначив останню чергу.
Відтак, позивачем не доведено своїх вимог щодо наявності у нього права на отримання відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки, та звичайною ціною, як особи, яку вказана норма права відносить до останньої черги.
Також спростованими є твердження позивача про відсутність прав відповідача продавати предмет іпотеки, оскільки, як встановлено судами, між відповідачем та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" був укладений договір комісії, згідно умов якого відповідач таке право мав.
Відповідно до приписів статті 1119 ч.1 п.3 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення і передати справу на новий розгляд лише тоді, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оскільки таких обставин судом касаційної інстанції не встановлено, а неправильне застосування судами наведених приписів частини шостої статті 38 Закону України "Про іпотеку" не призвело до прийняття неправильного рішення по суті спору, а відповідно і до порушення прав позивача, підстави для скасування оскарженої постанови суду апеляційної інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фокском" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2012р. у справі №18/5026/2503/2011 Господарського суду Черкаської області -без змін.
Головуючий суддя Г.М. Мачульський
Судді С.В. Бакуліна
А.М. Уліцький