"26" червня 2012 р. Справа № 5016/89/2012(15/4)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:Хандуріна М.І.,
суддів:Короткевича О.Є.,
Погребняка В.Я.
розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4
на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 28.03.2012 року
та ухвалу у справігосподарського суду Миколаївської області від 24.02.2012 року № 5016/89/2012(15/4) господарського суду Миколаївської області
за заявою Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4
пробанкрутство
за участю представників сторін: не з'явилися
18.01.2012 року Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4) було подано до господарського суду Миколаївської області заяву про банкрутство за ознаками ст. ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон про банкрутство).
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 19.01.2012 року (суддя - Ржепецький В.О.) порушено провадження у справі № 5016/89/2012 (15/4) про банкрутство ФОП ОСОБА_4, розгляд справи призначено на 24.02.2012 року. Боржника зобов'язано надати суду докази безспірності грошових вимог Приватного підприємства "Агроколос" (далі - ПП "Агроколос") в розумінні ст. 1 Закону про банкрутство, відомості про грошові кошти, які знаходяться на рахунках у банківських установах (довідки банківських установ станом на час подання заяви до суду), поштові адреси та найменування банків.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 24.02.2012 року (суддя - Ржепецький В.О.) провадження у справі № 5016/89/2012(15/4) припинено.
Ухвала суду мотивована тим, що боржником не було доведено його неплатоспроможності, зокрема, суд першої інстанції дійшов висновку, що заборгованість боржника перед ПП "Агроколос" в сумі 300 000 грн., яка виникла на підставі Договору № 16 від 06.05.2010 року на виконання посередницьких послуг, підтверджується лише вказаним договором, актами виконаних робіт від 06.08.2010 року, від 06.11.2010 року, від 06.02.2011 року, від 06.05.2011 року, а тому не може вважатись безспірною, виходячи з приписів абз. 8 ст. 1 Закону про банкрутство, а заборгованість боржника перед Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" (далі -ПАТ "УкрСиббанк") не є зобов'язанням, яке пов'язано зі здійсненням підприємницької діяльності боржника.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.03.2012 року у справі № 5016/89/2012 (15/4) (судді Аленін О.Ю., Жеков В.І., Сидоренко М.В.) ухвалу господарського суду Миколаївської області від 24.02.2012 року у справі № 5016/89/2012(15/4) залишено без змін.
Постанова господарського суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскаржувана ухвала прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України), для її зміни чи скасування відсутні.
Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.03.2012 року у справі № 5016/89/2012(15/4) та ухвалою господарського суду Миколаївської області від 24.02.2012 року у справі № 5016/89/2012(15/4), ФОП ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області.
Касаційна скарга мотивована тим, що при прийнятті оскаржуваної постанови, апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 1, 7 Закону про банкрутство, п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосуванням господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Системний аналіз норм Закону про банкрутство свідчить, що заява про порушення справи про банкрутство громадянина -підприємця подається на загальних підставах, встановлених статтями 6, 7 Закону про банкрутство, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 47 Закону про банкрутство.
Ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство встановлені наступні ознаки неплатоспроможності боржника: а) грошові вимоги, які повинні складати 300 мінімальних розмірів заробітної плати; б) вимоги мають бути безспірними; в) такі вимоги повинні бути не задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.
Ч. 5 ст. 7 Закону передбачає обов'язок боржника звернутися в місячний строк до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство, зокрема у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.
Таким чином, звертаючись до суду з відповідною заявою, боржник повинен надати докази в підтвердження його неплатоспроможності (ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство) або загрози неплатоспроможності (ч. 5 ст. 7 Закону про банкрутство).
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 26.12.2011 року у справі № 16/87/09-21/134/09, яка згідно зі ст. 11128 ГПК України є обов'язковою для всіх судів України.
Тобто, Закон про банкрутство визначає умови, при наявності яких господарський суд порушує справи про банкрутство, такими умовами є неплатоспроможність боржника та безспірність вимог кредиторів. Зобов'язання доказування цих умов покладено на ініціатора порушення справи (кредитора або боржника).
В постанові господарського суду першої інстанції встановлено, що підставою для звернення ФОП ОСОБА_4 з заявою про порушення справи про власне банкрутство стала наявність кредиторської заборгованості на загальну суму 1 536 537,26 грн., з яких:
- 300 000, 00 грн. - заборгованість перед ПП "Агроколос", які виникли з умов Договору № 16 від 06.05.2010 року на виконання посередницьких послуг;
- 1 236 537,26 грн. - заборгованість перед АТ "УкрСиббанк", яка виникла з умов Договору про надання кредиту №11228011000 від 04.10.2007 року.
Положеннями абз. 8 ст. 1 Закону про банкрутство визначено, що безспірними вимогами кредиторів являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.
Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття виконавчого провадження державною виконавчою службою.
Відповідно, і встановлений Законом про банкрутство трьохмісячний строк починає свій відлік після пред'явлення виконавчих документів до виконання до державної виконавчої служби та відкриття виконавчого провадження.
Таким чином, без порушеного щодо боржника виконавчого провадження відсутні ознаки неплатоспроможності боржника або загрози його неплатоспроможності. Зокрема, не вбачається строк виконання грошових зобов'язань перед кредиторами.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що заборгованість боржника перед ПП "Агроколос" в сумі 300 000 грн., виникла на підставі Договору № 16 від 06.05.2010 року на виконання посередницьких послуг, укладеного між сторонами, та підтверджується лише вказаним договором, актами виконаних робіт від 06.08.2010 року, від 06.11.2010 року, від 06.02.2011 року, від 06.05.2011 року та актом звіряння взаємних розрахунків.
Тому, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про безпідставність визнання вказаних вимог безспірними, виходячи з вищезазначених приписів абз. 8 ст. 1 Закону про банкрутство.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підтвердження кредиторської заборгованості перед ПАТ "УкрСиббанк" в сумі 1 236 537,26 грн. боржником надано суду копії укладених між сторонами договору про надання кредиту № 11228011000 від 04.10.2007 року та договору іпотеки від 05.10.2007 року, копію заочного рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 10.11.2009 року № 14-7239/09 про стягнення з ФОП ОСОБА_4 на користь АКІБ "УкрСиббанк" заборгованості за договором у розмірі 885 609,79 грн., судових витрат в розмірі 1700 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 250 грн., копію постанови Заводського ВДВС Миколаївського міського управління юстиції від 02.04.2010 року про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 14-7239/09.
Водночас, згідно з п.1.4 Договору про надання кредиту № 11228011000 від 04.10.2007 року кредит позичальнику надавався для його особистих потреб (безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю), а саме на придбання нерухомості. Матеріали справи не містять жодних належних доказів того, що отриманий боржником кредит був спрямований саме на здійснення підприємницької діяльності.
Виходячи з вимог ст. 53 ЦК України, фізична особа може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом, якщо вона неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані зі здійсненням нею саме підприємницької діяльності.
Ст. 1 Закону про банкрутство визначає, що боржник - це суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.
Із викладених норм чинного законодавства вбачається, що справа про банкрутство може бути порушена лише відносно суб'єкта підприємницької діяльності. Тобто, вимоги кредиторів, що покладаються в основу кредиторських вимог у заяві про порушення справи про банкрутство боржника
- фізичної особи, мають бути пов'язані із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірними висновки господарських судів попередніх інстанцій, що оскільки заборгованість боржника ФОП ОСОБА_4 перед ПАТ "УкрСиббанк" не пов'язана зі здійсненням підприємницької діяльності, то вона не може бути підставою для порушення справи про банкрутство.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про те, що до заяви боржника не додані документи в підтвердження його неплатоспроможності, як цього вимагають норми ст. ст. 1, ч. 3 ст. 6, ч. 2 ст. 7, ст. 47 Закону про банкрутство (рішення суду про стягнення заборгованості, яка виникла з підприємницької діяльності, судові накази, постанови про відкриття виконавчого провадження тощо), які повинні бути подані на момент звернення із такою заявою.
Викладене свідчить, що справу про банкрутство ФОП ОСОБА_4 порушено без достатніх правових підстав.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарськими судами першої та апеляційної інстанцій вірно застосовані норми матеріального та процесуального права і підстави для скасування оскаржуваних судових актів відсутні.
Керуючись статтями 1117, 1119 - 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Миколаївської області від 24.02.2012 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.03.2012 року у справі № 5016/89/2012(15/4) залишити без змін.
Головуючий М.І. Хандурін
Судді О.Є. Короткевич
В.Я. Погребняк