"26" червня 2012 р. Справа № 17/69
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Харченко В.М.
розглянув касаційну скаргу приватних підприємців ОСОБА_2 (с.Малий Березний Закарпатської області), ОСОБА_3 (м.Перечин, Закарпатська область) та ОСОБА_4 (м.Перечин Закарпатської області)
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.12.2011
зі справи № 17/69
за позовом приватних підприємців ОСОБА_3 (м.Перечин, Закарпатська область), ОСОБА_2 (с.Малий Березний Закарпатської області) та ОСОБА_4 (м.Перечин Закарпатської області) (далі -Підприємці)
до Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Ужгород (далі -відділення АМК України)
про скасування рішень адміністративної колегії відділення АМК № 44, 45, 46 від 06.07.2010
та за зустрічним позовом Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Ужгород
до відповідча - 1 приватного підприємця ОСОБА_3 (м.Перечин, Закарпатська область),
до відповідача-2 приватного підприємця ОСОБА_2 (с.Малий Березний Закарпатської області)
до відповідача-3 приватного підприємця ОСОБА_4 (м.Перечин Закарпатської області)
про стягнення сум штрафів, накладених рішеннями адміністративної колегії відділення АМК України № 44-46 від 06.07.2010
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивачів -ОСОБА_3;
відповідача -Гладкої В.В.
У серпні 2010 року приватні підприємці ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 звернулися з позовом до Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про скасування рішень адміністративної колегії відділення АМК № 44, 45, 46 від 06.07.2010.
Відділення АМК України у серпні 2010 звернулося з позовом до Підприємців про стягнення сум штрафів, які накладені рішеннями адміністративної колегії відділення АМК України № 44-46 від 06.07.2010.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 26.09.2011 (суддя Журавчак Л.С.), яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.12.2011 (колегія суддів у складі: суддя Процик Т.С. -головуючий, судді Дубник О.П. і Скрипчук О.С.), у задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Стягнуто з Підприємців в доход державного бюджету України штраф, накладений зазначеними рішеннями адміністративної колегії Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, у загальному розмірі 30940,00 грн.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Підприємці просять скасувати рішення господарського суду від 26.09.2011, постанову апеляційного суду від 01.12.2011 та прийняти нове рішення, яким задовольнити первісні позовні вимоги, а в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити. Скарга мотивована тим, що рішення та постанова судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Перевіривши повноту встановлення місцевим та апеляційним господарськими судами обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 06.07.2010 за результатами розгляду матеріалів справ: № 04-70/2009, № 04-66/2009, № 04-68/2009 відділенням АМК України були прийняті рішення номер, відповідно, 44, 45, 46 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", якими визнано, що Підприємці вчинили порушення, передбачене п. 13 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді неподання інформації Закарпатському обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України на його вимоги від 11.09.2009 № 04-26/1658, від 11.09.2009 № 04-26/1657, від 01.09.2009 № 04-26/1590-1595 у встановлений ним строк; за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції на приватних Підприємців накладено штраф у загальному розмірі 30940,00 грн.
В основу оскаржуваного рішення відділенням АМК України були покладені такі обставини:
- у зв'язку зі здійсненням перевірки за зверненням Управління Служби безпеки України в Закарпатській області щодо виявлення дій з ознаками спотворення результатів торгів (тендерів) при проведенні Тур'я -Реметівським психоневрологічним інтернатом процедур закупівель продуктів харчування за державні кошти у 2008-2009рр., в яких брали участь Підприємці, відділенням Антимонопольного комітету України були надіслані Підприємцям вимоги від 11.09.2009 № 04-26/1658, від 11.09.2009 № 04-26/1657, від 01.09.2009 № 04-26/1590-1595;
- вказаними вимогами відділення АМК України зобов'язало Підприємців в п'ятиденний строк з дня отримання вимог надати інформацію, необхідну для вивчення питання щодо дотримання законодавства про захист економічної конкуренції щодо участі останніх у проведених Туря-Реметівським психоневрологічним інтернатом процедурах закупівлі в 2008-2009 роках продуктів харчування;
- вимоги були отримані Підприємцями 11.09.2009 та 01.09.2009;
- листами без номеру та без дати Підприємці відмовили відділенню АМК України у наданні інформації, посилаючись на те, що отримання інформації можливе лише після надання їм копій заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а також копії звернення управління Служби безпеки України в Закарпатській області;
- у подальшому, враховуючи неподання Підприємцями інформації стосовно питань, які були викладені у вимогах від 11.09.2009 № 04-26/1658, від 11.09.2009 № 04-26/1657, від 01.09.2009 № 04-26/1590-1595, розпорядженнями адміністративної колегії відділення АМК України від 17.09.2009 № 71,73 та від 28.09.2009 № 73 розпочато розгляд справ стосовно Підприємців за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого п. 13 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді неподання інформації відділенню АМК України у встановлені у вимогах відділення АМК України строки.
Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що прийняте відповідачем рішення повністю узгоджувалось з обставинами справи, а обсяг запитуваної відповідачем інформації та підстави для цього запиту відповідали колу завдань, що стоять перед органами Антимонопольного комітету України та передбачені чинним законодавством.
З такими висновками попередніх судових інстанцій погодитись не можна.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 5 частини першої статті 17 Закону України від 26.11.1993 № 3659-ХІІ "Про Антимонопольний комітет України" (далі -Закон № 3659) встановлено, що голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має повноваження при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
Аналогічні за змістом приписи містить й підпункт 5 пункту 8 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23.02.2001 № 32-р та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 30.03.2001 за № 291/5482.
Таким чином, наведені вимоги чинного законодавства дають підстави вважати, що направлення відділенням АМК України запиту відповідній особі щодо подання нею певної інформації буде носити правомірний характер в контексті вимог, що передбачені пунктом 5 частини першої статті 17 Закону № 3659, а також пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", тобто лише тоді, коли це буде прямо передбачено законом.
Як вбачається із змісту оскаржуваних рішень, судами не було встановлено у справі таких обставин, які б свідчили про те, що в даному випадку запити на подання інформації були направлені відповідачем у зв'язку з розглядом заяв або справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції чи у зв'язку з проведенням відповідної перевірки.
Встановленим за справою обставинам, пов'язаним із зверненням Служби безпеки України, яким до відома відповідача були доведені відомості щодо наявності ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції, суди безпідставно надали правове значення, як таким, що давали відповідачу можливість вимагати надання інформації, оскільки таке звернення відповідно до статті 36 Закону України "Про захист економічної конкуренції", статті 28 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", а також пункту 17 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06.05.1994 за № 90/299 не може розглядатись як заява про порушення конкурентного законодавства.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди помилково послались на загальні повноваження голови територіального відділення АМК України з приводу здійснення ним контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції. Здійснення такого контролю в контексті обставин цієї справи, хоч безумовно і входило до кола повноважень органів Антимонопольного комітету України, але в той же час само по собі не давало відповідачу правових підстав вимагати від позивачів обов'язкового надання інформації, оскільки це прямо суперечило вимогам пункту 5 частини першої статті 17 Закону № 3659, а отже не давало і підстав вбачати в діях позивачів, які відмовилися подати відділенню АМК України запитувану в них інформацію, наявність ознак правопорушення, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Посилання відповідача на існування "інших передбачених законом випадків" для витребування інформації за обставинами цієї справи не можуть вважатись обґрунтованими, оскільки такі випадки відповідачем визначені не були, а ті правові норми, на які він у цьому зв'язку посилався, відносяться до тих же загальних повноважень органів Антимонопольного комітету України і за своїм змістом взаємопов'язані із вимогами пункту 5 частини 1 статті 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України".
Беручи до уваги, що відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, висновки судів за обставинами цієї справи щодо вчинення позивачами правопорушення та їх посилання на вимоги ст.ст.22,221 Закону № 3659 як на підставу притягнення позивачів до відповідальності є такими, що суперечать сукупності наведених вимог чинного законодавства.
Таким чином, обставинам справи, які були встановлені з належною повнотою, попередні судові інстанції дали неправильну юридичну оцінку.
Це дає підстави для скасування прийнятих у справі рішень та прийняття нового про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічного позову.
У цьому ж зв'язку відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) заява позивачів щодо відшкодування за рахунок відповідача судових витрат у вигляді державного мита та судового збору, які були сплачені кожним з них у розмірі 1 819,35 грн., підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
1.Касаційну скаргу приватних підприємців ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 задовольнити.
2.Рішення господарського суду Закарпатської області від 26.09.2011 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.12.2011 у справі № 17/69 скасувати.
3.Позов задовольнити.
4.Визнати недійсним рішення адміністративної колегії Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.07.2010 № 44 у справі № 04-70/2009, від 06.07.2010 № 45 у справі № 04-66/2009, від 06.07.2010 № 46 у справі № 04-68/2009.
5.У задоволенні зустрічного позову відмовити.
6.Стягнути з Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на користь приватного підприємця ОСОБА_3 1819,35грн. судових витрат.
7.Стягнути з Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на користь приватного підприємця ОСОБА_2 1819,35грн. судових витрат.
8. Стягнути з Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на користь приватного підприємця ОСОБА_4 1819,35грн. судових витрат.
9.Видачу відповідних наказів доручити господарському суду Закарпатської області.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Харченко