"26" червня 2012 р. Справа № 18/3203/11
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючий суддяПолянський А.Г.,
суддіСибіга О.М.,
Костенко Т.Ф.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт"
на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.04.2012 року
у справі№ 18/3203/11 Господарського суду Полтавської області
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Баранівський молокозавод"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт"
простягнення 31 624,17 грн.,
за участю представників сторін:
позивача - не з'явились, відповідача -ОСОБА_4 дов. від 03.01.2012 р.,
Розпорядженням Заступника секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 21.06.2012 р. у зв'язку з відпусткою суддів Муравйова О.В. та Яценко О.В., для розгляду касаційної скарги у цій справі, призначено колегію суддів у складі: головуючий - Полянський А.Г., судді - Сибіга О.М., Костенко Т.Ф.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 11.01.2012 року (суддя -Тимошенко К.В.) в позові відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.04.2012 р. (судді - Істоміна О.А., Бабакова Л.М., Білецька А.М.) рішення Господарського суду Полтавської області від 11.01.2012 року скасовано та прийнято нове рішення. Позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Баранівський молокозавод" 30 746 грн. заборгованості, 736,05 пені, 142,12 3% річних, 3 000 грн. за послуги адвоката, 316,25 грн. державного мита за розгляд в суді першої інстанції, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 804,75 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.
Не погоджуючиcь з постановою апеляційного господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм матеріального права.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.02.2011 р. між сторонами був укладений договір на закупівлю молока № 244/11-БМ.
Умовами договору передбачено, що товариство з обмеженою відповідальністю "Баранівський молокозавод" зобов'язалось систематично відвантажувати і передавати у власність покупцю - товариству з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" певний товар певної кількості та якості, а покупець зобов'язався приймати цей товар та своєчасно здійснювати оплату товару у відповідності до умов даного договору. Під товаром за цим договором розуміється натуральне коров'яче незбиране молоко.
Сторони у п. 5.3, 5.4 додаткової угоди до договору на закупівлю молока передбачили, що розрахунки між сторонами здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів з рахунку покупця на рахунок продавця, що вказані в даному договорі, розрахунки між сторонами за цим договором проводяться у гривнях, покупець здійснює оплату за товар у безготівковій формі на розрахунковий рахунок продавця на протязі 5-ти банківських днів з моменту поставки товару.
Згідно п. 2.2. договору на закупівлю молока, поставка партії товару оформляється спеціалізованою товарною накладною за формою 1-ТН (МС).
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Апеляційним господарським судом правильно було відзначено, що спеціалізовані товарні накладні, які містяться у матеріалах справи (а.с. 90-101), оформлені саме по формі № 1 ТН (МС), як і було передбачено договором на закупівлю молока.
Вказані накладні визначено судом як належний доказ поставки позивачем товару на суму 448 504 грн.
Доказом отримання відповідачем товару є довіреності № 189 від 01.02.2011 р., № 305 від 16.03.2011 р. та № 429 від 01.04.2011 р. (а.с. 87-89).
З матеріалів справи вбачається, що відповідач оплатив отриманий товар тільки на суму 417 758 грн.
Судом враховано, що листом № 843 від 15.11.2011 р. ТОВ "Білогір'я молокопродукт" пропонувало ТОВ "Баранівський молокозавод'' здійснити взаємозалік зустрічних вимог та зменшити суму шкоди на суму заборгованості перед позивачем.
30.06.2011 року сторонами було укладено договір про реструктуризацію заборгованості.
Відповідно до умов вказаного договору, ТОВ "Баранівський молокозавод'' надало відповідачу розстрочку у погашенні заборгованості зі сплати боргу за договором купівлі-продажу молока № 244/11-БМ від 15.02.2011р. в сумі 30 746 грн. на термін до 30.08.2011 р. за погодженим графіком: до 15 липня 2011 року -10 000 грн.; до 30 липня 2011 року -10 000 грн.; до 30 серпня 2011 року -10 746 грн.
За таких обставин, сторони уклали договір реструктуризації заборгованості, яким визнали, що борг відповідача за договором на закупівлю молока № 244/11-БМ від 15.02.2011р. становить 30 746 грн. та передбачили строки погашення існуючої заборгованості та правові наслідки невиконання умов даного правочину.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Сторони є вільними в укладенні договору.
Колегія суддів погоджується з тим, що договір про реструктуризацію боргу відповідає вимогам закону та не визнаний судом недійсним.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Оскільки, відповідач у встановлені договором про реструктуризацію заборгованості строки борг у сумі 30 746 гр. не сплатив, апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог.
Також, відповідно до приписів ст. ст. 549, 625 та п. 3.1. договору про реструктуризацію, апеляційний господарський суд правомірно стягнув з відповідача 736,05 грн. пені за період з 15.07.2011 року по 30.09.2011 року та 142,12 грн. 3% річних.
Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Статтею 49 ГПК України передбачено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Оскільки позивач до матеріалів справи надав докази надання йому правової допомоги: договір про надання правової допомоги від 08.09.2011р., довіреність та посвідчення на адвоката ОСОБА_5, платіжне доручення № 1595 від 23.11.2011р. на суму 3000 грн., згідно якого позивач оплатив ОСОБА_5 правову допомогу на підставі договору б/н від 08.09.2011р., апеляційний господарський суд обґрунтовано стягнув з відповідача 3 000 грн. за послуги адвоката, врахувавши ціну позову та співрозмірність заявлених вимог.
Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін та дійшов обґрунтованих висновків.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки суду апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у справі не вбачається.
В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, 11111 ГПК України, суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.04.2012 року у справі № 18/3203/11 Господарського суду Полтавської області залишити без змін.
Поновити виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 03.04.2012 року у справі № 18/3203/11 Господарського суду Полтавської області.
Головуючий суддя Полянський А.Г.
Судді Сибіга О.М.
Костенко Т.Ф.