"27" червня 2012 р. Справа № 64/378
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого,судді Остапенка М.І.
суддів Гончарука П.А. Стратієнко Л.В.
з участю представників: позивача: відповідача: Іваненко І.П. Шопік В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу житлово-будівельного кооперативу "Авіатор-19"
на рішення та постановугосподарського суду міста Києва від 20 грудня 2011 року Київського апеляційного господарського суду від 22 березня 2012 року
у справі№ 64/378
за позовомпублічного акціонерного товариства "Київенерго"
дожитлово-будівельного кооперативу "Авіатор-19"
про стягнення 48 683, 34 грн.
У листопаді 2011 р. позивач звернувся в суд з позовом про стягнення з відповідача 36 944, 95 грн. боргу за спожиту теплову енергію, що постачалася йому згідно договору № 820040 від 01.10.2000 р., 7 341, 65 грн. інфляційних втрат, 2 275, 53 грн. - 3% річних, 2 121, 21 пені, а всього -48 683, 34 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 20.12.2012 р. (суддя Зеленіна Н.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2012 р. (головуючий -Куксов В.В., судді -Авдеєв П.В., Коршун Н.М.), позов задоволено частково. Стягнуто з ЖБК "Авіатор-19" на користь ПАТ "Київенерго" 36 944, 95 грн. основного боргу, 7 341, 65 грн. інфляційних втрат, 2 275, 53 грн. 3% річних, 100, 00 пені та судові витрати.
В решті позовних вимог відмовлено.
В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм процесуального права та порушення норм матеріального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарськими судами, 01.10.2000 р. між акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (правонаступником якої є ПАТ "Київенерго") та житлово-будівельним кооперативом "Авіатор-19" був укладений договір № 820040 на постачання теплової енергії у гарячій воді, за умовами якого позивач зобов'язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляцію -в період опалювального сезону та гарячого водопостачання -протягом року, підтримувати середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі згідно з температурним графіком, а відповідач -додержуватися кількості споживання теплової енергії та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.
Пунктом 2.1. договору встановлено, що при виконанні умов даного договору, а також при вирішенні всіх питань, що необумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії.
Відповідно до п. 8.1., договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2001 р.
Згідно з п. 8.2. договору, він припиняє свою дію у випадках: закінчення строку на який він був укладений; взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття рішення арбітражним судом, ліквідації сторін.
Пунктом 8.3. договору визначено, що припинення дії договору не звільняє абонента від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії.
Згідно із п. 2 додатку № 4 до договору, відповідач зобов'язувався щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду, один примірник оформленого акту звірки повертати у РВТ.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про те, що відповідач неналежним чином виконує умови договору № 820040 р. від 01.10.2000 р. щодо оплати теплової енергії у гарячій воді, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за період з 01.06.2009 р. по 01.10.2011р., у розмірі 36 944, 95 грн., на яку позивачем нараховані інфляційні втрати в розмірі 7 341, 65 грн., 3 % річних в сумі 2 275, 53 грн. та 2 121,21 грн. пені.
Відповідно до ст.714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До вказаного договору застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В касаційній скарзі відповідач посилається на те, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2009 р. скасовано розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.05.2007 р. № № 640, 642, 643, на підставі яких позивач визначав плату за договором.
Проте, в спірний період -з 01.06.2009 р. по 01.10.2011р. розрахунки за теплову енергію житлово-експлуатаційними організаціями здійснювалися на підставі розпоряджень КМДА № № 981 від 31.08.2009 р., 1333 від 30.11.2009 р., 1192 від 15.10.2009 р., 392 від 31.05.2010 р., які ніким не були скасовані, а тому розрахунки позивача складені відповідно до вимог закону.
Відповідач заявлених вимог не спростував, доказів належного виконання зобов'язань щодо оплати спожитої теплової енергії за договором № 820040 від 01.10.2000 р. не надав, що свідчить про порушення відповідачем умов договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.2000 р., а також вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст.193 ГК України, а тому суд обґрунтовано задовольнив вимоги позивача про стягнення з відповідача 36 944, 95 грн. заборгованості.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати теплової енергії, суд прийшов до правильного висновку про необхідність стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в розмірі 7 341,65 грн. та 3 % річних у розмірі 2 275, 53 грн.
Згідно із ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У п. 3.5. додатку № 4 до договору сторони узгодили, що у разі несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0, 5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.
Пеня нарахована позивачем, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ у спірний період, у розмірі 2 121,21 грн.
Згідно із ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
Ч. 1 ст. 233 ГК України встановлює, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора.
Таким чином, господарські суди попередніх інстанцій прийшли до правильного висновку щодо необхідності зменшення стягуваної пені до 100, 00 грн.
Доводи касаційної скарги висновків господарських судів не спростовують і підстав для скасування судових рішень не вбачається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
касаційну скаргу житлово-будівельного кооперативу "Авіатор-19" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 20 грудня 2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 березня 2012 року у справі за № 64/378 -без змін.
Головуючий, суддя М.Остапенко
Суддя П.Гончарук
Суддя Л.Стратієнко