"26" червня 2012 р. Справа № 7/293
Вищий господарський суд України в складі колегії
суддів:Грейц К.В. - головуючого, Бакуліної С.В., Глос О.І.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради
на постановувід 10.05.2012
Донецького апеляційного господарського суду
у справі господарського суду Донецької області № 7/293
за позовомУправління комунальних ресурсів Донецької міської ради
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Харт"
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Текстильник -2005"
простягнення заборгованості в сумі 29500,72 грн. та пені в сумі 326,59 грн.,
Рішенням господарського суду Донецької області від 13.03.2012 у справі №7/293 (колегія суддів у складі головуючого судді Сгара Є.В., суддів Попкова Д.О., Левшиної Г.В.) задоволені уточнені позовні вимоги Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради (далі-позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харт" (далі-відповідач), за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Текстильник -2005" (далі -тертя особа), про стягнення заборгованості в сумі 29500,72 грн. та пені в сумі 362,59 грн. за договором оренди нежитлового приміщення.
Донецький апеляційний господарський суд, здійснюючим апеляційний перегляд в зв'язку зі скаргою відповідача, постановою від 10.05.2012 (колегія суддів у складі головуючого судді Скакуна О.А., суддів Колядко Т.М., Ломовцевої І.В.) рішення у справ скасував, прийнявши нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Позивач з постановою суду апеляційної інстанції не згоден, в поданій касаційній скарзі просить її скасувати, натомість, рішення місцевого господарського суду у справі залишити в силі, посилаючись на порушення та неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального права, а саме ст. ст. 764, 795 ЦК України та ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Зокрема, скаржник вважає, що договір оренди від 01.09.2003 був продовжений на новий строк на тих самих умовах, оскільки жодна з сторін договору не зверталася до іншої у встановленому порядку з запереченням щодо поновлення договору на новий строк, при цьому, орендоване майно не було повернено орендодавцеві по акту приймання-передачі, як того вимагають умови договору та норма ст. 795 ЦК України, отже, договір оренди не припинився.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Представники сторін своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції не скористались.
За розпорядженням Заступника Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 21.06.2012 № 03.08-05/367 у зв'язку з тим, що суддя Глос О.І. приступила до виконання своїх обов'язків, розгляд касаційної скарги у справі здійснюється в постійному складі колегії суддів: головуючий суддя Грейц К.В., судді Бакуліна С.В., Глос О.І.
Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 01.09.2003 між Представництвом Фонду державного майна України в м. Донецьку (орендодавець) та ТОВ "Харт" (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення, згідно з яким орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування нежитлове вбудоване приміщення загальною площею 220,5 кв.м, розташоване у м. Донецьку по вул. Жарікова, 3, строком до 01.09.2008 (п.п.1.1, 6.1 договору).
На виконання положень п. 2.1 договору, об'єкт оренди був переданий орендареві по акту приймання-передачі від 01.09.2003.
10.03.2004 між сторонами за договором укладено додаткову угоду, якою змінено розмір орендної плати та порядок її внесення.
Рішенням Донецької міської ради від 27.09.2004 № 13/20 функції орендодавця передані від Представництва Фонду державного майна України в м. Донецьку Управлінню комунальних ресурсів Донецької міської ради, в зв'язку з чим 28.12.2007 між сторонами за справою укладена додаткова угода, відповідно до якої договір оренди від 01.09.2003 викладено в новій редакції, згідно з якою орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Донецьк, вул. Жарікова, 3 для розміщення аптеки (п.1.1 договору); об'єктом оренди є нежитлове приміщення, загальною площею 213, 7кв.м на 1 поверсі, згідно викопіровки поверхового плану, яка є невід'ємною частиною цього договору (п. 2.1 договору); за користування об'єктом оренди орендар вносить орендодавцю орендну плату і плату за користування земельною ділянкою (його частиною), розрахунок якої здійснюється на підставі методики розрахунку і порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади м. Донецька, затвердженої рішенням виконкому міської ради від 16.08.2006 № 430, місячний розмір якої, згідно розрахунку орендної плати, який є невід'ємною частиною договору (додатки № 3, 5), на дату підписання договору складає 1034,56 грн., в т.ч. орендна плата за об'єкт оренди -970,07 грн., плата за земельну ділянку (його частину) -64,49 грн. (п. 3.1 договору); розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (п. 3.2 договору); орендна плата вноситься орендарем, починаючи з моменту підписання акту приймання-передачі, останнім днем оплати оренди є момент підписання сторонами акту приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцю (п. 3.4 договору); договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 28.12.2009 (п. 9.1 договору); після закінчення строку дії договору його дію може бути продовжено на підставі розпорядження Донецького міського голови (п. 9.3 договору).
Проте, після закінчення строку дії договору (28.12.2009), відповідач орендоване майно за актом прийняття-передачі орендодавцеві не передав, в зв'язку з чим позивач вважає, що договір продовжив свою дію на той самий строк і на тих самих умовах на підставі норм ст. 764 ЦК України, ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", отже, орендар має вносити орендну плату, втім, останній свої договірні зобов'язання належним чином не виконав, що обумовило звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 29500,72 грн. за період з 16.02.2010 по 30.09.2011 і пені в сумі 362,59 грн. за несвоєчасне внесення орендної плати (з урахуванням уточнень до позовної заяв від 19.12.2011 та 13.03.2012).
Вирішуючи спір у справі, суди попередніх інстанцій дійшли прямо протилежних висновків щодо підставності позовних вимог.
Так, місцевий господарський суд, задовольняючи позов, погодився з доводами позивача про те, що, оскільки орендоване майно не було повернено орендодавцеві за актом приймання-передачі згідно з вимогами ст. 795 ЦК України і будь-які заперечення щодо пролонгації договору сторонами не заявлялися, договір за приписами норм ст. 764 ЦК України та ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вважається поновленим на такий самий строк і на тих самих умовах, отже, орендар має вносити орендну плату.
Суд апеляційної інстанції доводи місцевого господарського суду спростував, зазначивши, що п. 9.3 договору містить умови, які унеможливлюють його автоматичну пролонгацію, зокрема, після закінчення строку дії договору, його дію може бути продовжено лише на підставі розпорядження Донецького міського голови, втім, таке розпорядження не приймалося, отже, договір оренди від 01.09.2003 (із змінами і доповненнями) припинив свою дію 28.12.2009, що позбавляє позивача права вимагати внесення орендної плати, передбаченої умовами цього договору.
З висновками суду апеляційної інстанції слід погодитися, враховуючи таке.
Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Нормою ч. 1 ст. 763 ЦК України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Статтею 631 ЦК, зокрема, передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Частиною 1 статті 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Разом з тим, пункти 9.2, 9.3 договору містять умови, які унеможливлюють його автоматичну пролонгацію, зокрема, згідно з приписами цих пунктів, після закінчення строку дії договору, його дію може бути продовжено на підставі розпорядження Донецького міського голови, а всі зміни в доповнення до договору оформляються в письмовій формі і вступають в силу з моменту підписання їх сторонами, втім, як встановлено судом апеляційної інстанції, таке розпорядження міським головою не приймалося і будь-які доповнення до договору щодо продовження строку його дії не оформлялись.
Відтак, оскільки договір був укладений до 28.12.2009 (п. 9.1 договору), суд апеляційної інстанції дійшов цілком правомірного висновку, що договір оренди від 01.09.2003 (із змінами та доповненнями) припинив свою дію 28.12.2009.
Що стосується посилань позивача на п. 6.5 додаткової угоди від 28.12.2007 до договору оренди від 01.09.2003, яким передбачено, що в разі звільнення орендарем об'єкту оренди без письмового попередження, а також без складення акту приймання-передачі об'єкту оренди в неналежному стані, орендар несе матеріальну відповідальність за завдані в зв'язку з цим збитки в повному розмірі та сплачує орендодавцю орендну плату за весь період користування, колегія суддів зазначає, що, виходячи з положень ст. 631 ЦК України, з закінченням строку договору оренди припиняється як право орендодавця на нарахування орендної плати у передбаченому договором розмірі за період поза межами дії договору, так і відповідний обов'язок орендаря сплачувати орендну плату, встановлену умовами цього договору, отже, підстави для внесення орендної плати за фактичне користування майном, в тому числі якщо це передбачено умовами договору оренду, відсутні, а правові наслідки неповернення орендованого майна передбачені частиною 2 статті 785 ЦК України.
Доводи скаржника про незастосування судом апеляційної інстанції приписів ч. 2 ст. 795 ЦК України, відповідно до якої договір найму припиняється з моменту оформлення і підписання акту повернення майна, колегія суддів відхиляє, оскільки правовідносини сторін за договором оренди регулюються, перш за все, Законом України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з ч. 2 ст. 26 якого договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено, отже, норми спеціального закону визначають інший момент припинення договору, ніж норми загального ЦК України.
З огляду на зазначені законодавчі приписи та умови договору оренди, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені судом апеляційної інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни оскаржуваного судового акту відсутні.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
Касаційну скаргу Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.05.2012 у справі господарського суду Донецької області № 7/293 залишити без змін.
Головуючий суддя К.В. Грейц
Судді С.В. Бакуліна
О.І.Глос