"25" червня 2012 р. Справа № 23/5005/16791/2011
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Карабаня В.Я.,
суддів Доповідач -Жаботина Г.В.Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В.
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача: Іванов П.О.
від відповідача: Галан Ю.А.
розглянувши касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.03.2012р.
у справі № 23/5005/16791/2011 Господарського суду Дніпропетровської області
за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі"
про стягнення заборгованості у загальному розмірі 64 785 257 грн. 87 коп.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.01.2012р. (судя - Бєлік В.Г.) позов задоволено, стягнуто з Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 58 367 388, 96 грн. - основного боргу, 4 622 559,05 грн. - пені, 912 747,60 грн. - інфляційних, 853 416,15 грн. - 3% річних, 56 460,00 грн.- судового збору.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.03.2012р. (Антонік С.Г., Чимбар Л.О., Чоха Л.В.), зазначене судове рішення змінене в частині стягнення пені, а саме - стягнуто з Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі"на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 4 000 грн. пені. В решті рішення суду першої інстанції залишене без змін.
Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою в частині зміни судового рішення, Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 218, 233 Господарського кодексу України, ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, просить її скасувати у вказаній частині, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
У запереченнях на касаційну скаргу відповідач просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржену постанову -без змін.
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами встановлено:
20.12.2010р. між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (Постачальник) та Міським комунальним підприємством "Міські теплові мережі" (Покупець) укладений Договір № 06/10-2432ТЕ-4. про закупівлю природного газу за державні кошти з Додатковими угодами № 1 від 28.01.2011р., № 2 від 05.04.2011р., № 3 від 11.07.2011р.; № 4 від 30.08.2011р.; № 5 від 03.10.2011р., за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві імпортований природний газ, а Покупець зобов'язується прийняти і оплати природний газ в обсязі, зазначеному у п.1.2 цього договору.
Газ, що постачається за цим договором, використовується Покупцем виключно для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання. Використання газу Покупцем для інших потреб не є предметом цього договору.
За умовами п.1.2. Договору, Постачальник передає Покупцю в період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року природний газ (надалі -газ) з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 329 600 тисяч (триста двадцять дев'ять тисяч шістсот) куб.м., в тому числі по місяцях.
Відповідно до п.3.1. Договору ціна за 1000 куб.м природного газу з ПДВ складає 1 309,20 грн.
Відповідно до п.4.1. Договору, розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку:
- перша оплата в розмірі 34 (тридцять чотири) відсотки від вартості за планових місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки;
- подальші оплати проводяться по 33 (тридцять три) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.
Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання -передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно п.6.1.1. Договору, Покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений газ.
Пунктом 7.3.1 Договору сторони встановили, що за порушення покупцем умов п.4.1. Договору, покупець зобов'язується сплатити пеню у розмірі подвійної подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
На виконання умов договору позивачем протягом січня-вересня 2011 року передано у власність відповідачу природний газ на загальну суму 166 284 402,40 грн., за який останній розрахувався лише частково, в результаті чого утворився борг в розмірі 58 367 388,96 грн.
На вказану суму боргу позивачем нараховано 4 622 559,05 грн. - пені, 912 747,60 грн. - інфляційних, 853 416,15 грн. - 3% річних.
Вказані розрахунки визнані судами попередніх інстанцій правильними.
Однак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про зменшення розміру заявленої до стягнення пені, з яким погоджується і судова колегія касаційної інстанції з огляду на наступне.
За приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 629 Цивільного Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором правові наслідки, зокрема сплата неустойки -штрафу, пені, які обчислюється відповідно до ст. 549 цього Кодексу.
Статтею 625 Кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін.
Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Право господарського суду у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання передбачено і п. 3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.
При вирішенні питання про зменшення розміру заявленої до стягнення пені, господарський суд апеляційної інстанції прийняв до уваги наступні обставини. Відповідач є спеціалізованим підприємством з виробництва і постачання споживачам м. Дніпропетровська теплової енергії для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання та надає послуги з опалення за тарифами, які затверджуються міською радою. Затверджені тарифи нижче собівартості і не відшкодовують навіть вартості закупленого відповідачем газу. Крім того, відповідач надає послуги пільговій категорії населення на пільгових умовах. Але компенсації з бюджету за різницю між встановленим тарифом та собівартістю, а також за відпуск послуг на пільгових умовах отримує не своєчасно і не в повному обсязі.
Згідно довідки про дебіторську заборгованість станом на 01.01.2012р. заборгованість споживачів складає 220 млн. грн.. Відповідачем здійснюються заходи для зменшення дебіторської заборгованості з проведення розрахунків з позивачем, шляхом стягнення у судовому порядку заборгованості з боржників. Однак, як вбачається з документів виконавчого провадження, наданих відповідачем, більшість рішень (стосовно фізичних осіб) не виконується у зв'язку з відсутністю майна боржника на яке може бути звернуто стягнення. Не виконано також рішення про стягнення з бюджету 76 000 000 грн.
З урахуванням викладеного апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені та правомірно змінив судове рішення у цій частині, залишивши в решті рішення суду першої інстанції без змін.
Касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у оскарженій постанові, дійшла висновку про відсутність підстав для її скасування.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального к?одексу України, Вищий господа?рський суд України
Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.03.2012р. у справі № 23/5005/16791/2011 -без змін.
Головуючий суддя Карабань В.Я.
Суддя Жаботина Г.В.
Суддя Ковтонюк Л.В.