"25" червня 2012 р. Справа № 15/5005/16815/2011
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Карабаня В.Я.,
суддів Доповідач -Жаботина Г.В.Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В.
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача: Іванов П.О.
від відповідача: Галан Ю.А.
розглянувши касаційну скаргу Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі"
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.04.2012р.
у справі № 15/5005/16815/2011 Господарського суду Дніпропетровської області
за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі"
про стягнення 59 179 461 грн. 39 коп.
Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" про стягнення 59 179 461,39 грн. заборгованості за поставлений природний газ, в тому числі 52 165 535,04 грн. основного боргу; 4 128 467,53 грн. пені; 2 015 762,98 грн. інфляційних втрат; 869 695,84 грн. - 3% річних.
В процесі розгляду справи у зв'язку з частковою оплатою відповідачем боргу позивач зменшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача 59 172 125, 50 грн., з них: заборгованість за поставлений природний газ у розмірі 52 158 309,44 грн., пеня у розмірі 4 128 357,24 грн., інфляційні витрати у розмірі 2 015 762,98 грн., 3% річних у розмірі 869 695,84 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2012 року по справі №15/5005/16815/2011 (суддя Петренко Н.Е.) позов задоволено частково. Стягнуто з Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" заборгованість за поставлений природний газ у розмірі 52 158 309,44 грн., пеню у розмірі 412 835,72 грн., 3% річних у розмірі 869 695,84 грн., інфляційні витрати у розмірі 2 015 762,98 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 56 460,00 грн. В решті позовних вимог -відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.04.2012р. (судді: Герасименко І.М., Кузнецова І.Л., Сизько І.А.) вказане судове рішення змінене, постановлено викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:
"Стягнути з Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" (49044, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, буд. 37, ЄДРПОУ 32082770) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, ЄДРПОУ 31301827) заборгованість за поставлений природний газ у розмірі 52 158 309,44 грн. (п'ятдесят два мільйона сто п'ятдесят вісім тисяч триста дев'ять грн. 44 коп.), пеню у розмірі 4 128 357,24 грн. (чотири мільйона сто двадцять вісім тисяч триста п'ятдесят сім грн. 24 коп.), 3 % річних у розмірі 869 695,84 грн. (вісімсот шістдесят дев'ять тисяч шістсот дев'яносто п'ять грн. 84 коп.), інфляційні витрати у розмірі 2 015 762,98 грн. (два мільйона п'ятнадцять тисяч сімсот шістдесят два грн. 98 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 56 460,00 грн. (п'ятдесят шість тисяч чотириста шістдесят грн. 00 коп.)."
Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, Міське комунальне підприємство "Дніпропетровські міські теплові мережі" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 216, 217, 218, 231 Господарського кодексу України, просить їх в цій частині скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові в зазначеній частині. Вимоги касаційної скарги мотивовані відсутністю вини заявника в порушенні господарського зобов'язання зі сплати за поставлений природний газ.
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами встановлено:
20.12.2010 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №06/10-2433БО-4 про закупівлю природного газу за державні кошти (далі-Договір), відповідно до умов п.1.1. якого позивач зобов'язується поставити відповідачу імпортований природний газ, а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 цього договору. Відповідно до п.1.2. Договору, позивач передає відповідачу в період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 96 250 тис.куб. м. з відповідним розподіленням по цього обсягу по місяцях.
Відповідно до п.3.1 Договору, ціна за 1 000 куб.м. природного газу становить 2 187,20 грн. без урахування податку па додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того узгодили:
- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%;
- податок на додану вартість за ставкою 20%.
Також було узгоджено тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 234,00 грн., крім того ПДВ - 20%.
До сплати за 1 000 куб.м. природного газу - 2 464,94 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 2 957,93 грн.
При цьому, загальна вартість цього Договору на дату його укладення склала 237 250 475 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 284 700 570 грн., а в п. 4.1. Договору сторони вказали, що розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку:
- перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки;
- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.
Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно п.6.1.1. Договору, відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений газ, а пунктом 7.1 Договору сторони узгодили, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором.
Крім того, згідно п.7.3.1. Договору, у разі порушення відповідачем умов п. 4.1 цього Договору, відповідач зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
На виконання умов Договору, позивачем протягом січня - серпня 2011р. було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 89 036 932,37 грн., за який відповідач розрахувався частково, в результаті чого утворився борг в розмірі 52 158 309,44 грн.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором, позивачем на вказану суму боргу були нараховані до сплати відповідачем: пеня у розмірі 4 128 357,24 грн., інфляційні втрати у розмірі 2015 762,98 грн. та 3% річних у розмірі 869 695,84 грн.
За приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 629 Цивільного Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором правові наслідки, зокрема сплата неустойки -штрафу, пені, які обчислюється відповідно до ст. 549 цього Кодексу.
Статтею 625 Кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін.
Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Право господарського суду у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання передбачено і п. 3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.
При вирішенні питання про зменшення розміру заявленої до стягнення пені, господарський суд першої інстанції прийняв до уваги ту обставину, що відповідач є комунальним підприємством, яке здійснює постачання теплової енергії населенню; умовами договору передбачалося здійснювати закупівлю природного газу за державні кошти, однак бюджетне фінансування здійснювалось із затримкою. Зазначене залишилось поза увагою суду апеляційної інстанції, тому оскаржена постанова підлягає скасуванню в частині зміни рішення суду першої інстанції.
Щодо стягнення інфляційних витрат та 3% річних, то висновки судів попередніх інстанцій в цій частині є правильними.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, ст. 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.04.2012р. у справі № 15/5005/16815/2011 скасувати в частині зміни рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2012р.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2012р. у справі № 15/5005/16815/2011 залишити без змін.
Головуючий суддя Карабань В.Я.
Суддя Жаботина Г.В.
Суддя Ковтонюк Л.В.