Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
місто Харків
24 червня 2012 р. справа № 2-а- 7358/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді - Сліденко А.В.,
за участі
секретаря судового засідання - Алексєєнко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом
Харківської міської ради
до Орджонікідзевської районної ПО ВО "Батьківщина" в особі Світличного Олександра
про обмеження права на збори , -
встановив:
Позивач, Харківська міська рада звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив обмежити право відповідача, Орджонікідзевської районної ПО ВО "Батьківщина" на збори шляхом заборони проведення Орджонікідзевською районною ПО ВО "Батьківщина" в особі Світличного Олександра та іншим учасникам акції 25.06.2012р. з 08:00год. до 19:00год. акції протесту у сквері напроти будівлі Апеляційного суду Харківської області на майдані Руднєва, 36 в місті Харкові та прилеглій території зі встановленням наметів, сцени, використанням звукопідсилюючої апаратури.
В обгрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що існує ймовірність завдання шкоди правам, інтересам, життю та здоров'ю громадян при проведенні спірного зібрання. Оскільки заява про проведення мирного зібрання була подана у нерозумно короткий строк, то орган місцевого самоврядування не має змоги належно організувати виконання владної управлінської функції щодо організації безпеки та охорони громадського порядку.
Відповідач, Орджонікідзевська районна ПО ВО "Батьківщина" з поданим позовом не погодився з мотивів необгрунтованості заявленої суб'єктом владних повноважень вимоги.
Суд, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.
За матеріалами справи судом встановлено, що 23.06.2012р. на розгляд до Харківської міської ради від Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області надійшла заява відповідача, Орджонікідзевської районної ПО ВО «Батьківщина»про проведення мирного зібрання, а саме: 25.06.2012р. з 08:00год. до 19:00год. акції протесту у сквері напроти будівлі Апеляційного суду Харківської області на майдані Руднєва, 36 в місті Харкові та прилеглій території зі встановленням наметів, сцени, використанням звукопідсилюючої апаратури.
Вказана заява була розглянута на засіданні узгоджувальної комісії Харківського виконавчого комітету по розгляду повідомлень про проведення громадських, політичних та інших масових заходів.
Орган місцевого самоврядування визнав неможливим проведення запланованого відповідачем мирного зібрання, про що склав протокол від 23.03.2012р. №27.
Як з'ясовано судом, незгода відповідача з рішенням органу місцевого самоврядування, прийнятим з приводу можливості проведення мирного зібрання, слугувала фактичною підставою для виникнення спору по даній справі.
Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що ч.3 ст.2 КАС України визначено предмет судової перевірки у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень і оскільки причиною виникнення спору в даній справі є волевиявлення суб'єкта владних повноважень (тобто рішення), вчинене з приводу реалізації права громадян на мирні зібрання, то суд вважає за необхідне застосувати приписи наведеної норми кодексу до спірних правовідносин.
Перевіряючи висновок органу місцевого самоврядування щодо неможливості проведення запланованого відповідачем мирного зібрання на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне.
Процедура розгляду питання організації та проведення масових заходів на території міста Харкова унормована локальним актом законодавства, а саме - Тимчасовим положенням «Про порядок розгляду питань щодо організації та проведення зборів, мітингів, походів та демонстрацій у місті Харкові»(затверджено рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 06.06.2007р. №543, далі за текстом -Тимчасове положення №543).
В силу приписів ч.1 ст.73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»норми Тимчасового положення №543 є обов'язковими до дотримання всіма суб'єктами права на території міста Харкова.
Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні фактичні дані, які б засвідчували порушення органом місцевого самоврядування визначеної Тимчасовим положенням №543 процедури розгляду повідомлення про проведення масового заходу за заявою відповідача, що б об'єктивно здатні були вплинути на обгрунтованість та правомірність рішення суб'єкта владних повноважень.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що заява відповідача про проведення мирного зібрання розглянута суб'єктом владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, котрі визначені чинним законодавством.
Водночас з цим, суд відмічає, що відповідачем у спірних правовідносинах були недодержані вимоги п.2.2 та п.2.3 Тимчасового положення №543 в частині повідомлення про намір провести мирне зібрання саме виконавчого комітету міської ради, конкретизації умов та обставин проведення мирного зібрання, наведення форм та методів гарантування забезпечення громадського порядку тощо.
Вирішуючи спір по суті суд також вважає за необхідне керуватись положеннями ч.1 ст.39 Конституції України, якою передбачено, що громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.
Положення ст.39 Конституції України повністю кореспондуються з нормою міжнародного права - ст.11 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, де зазначено, що кожен має право на свободу мирних зібрань і свободу об'єднання з іншими особами, включаючи право, створювати профспілки та вступати до них для захисту своїх інтересів. Здійснення цих прав не підлягає жодних обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі або захисту прав і свобод інших осіб.
Разом з тим, аналізуючи положення наведених норм права, суд не знаходить підстав для того, щоби при вирішенні справи залишити поза увагою приписи ч.2 ст.39 Конституції України, згідно з якою обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку -з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.
Зі змісту ст.11 Конвенції про захист прав людини та основних свобод та ч.2 ст.39 Конституції України витікає, що реалізація права на мирні зібрання може бути обмежена виключно 1) для запобігання заворушенням чи злочинам, 2) для охорони здоров'я населення, 3) для захисту прав і свобод інших людей (слід розуміти тих, які не мають наміру брати участі у миронму зібранні).
При цьому, суд зважає, що відповідно до ст.3 Конституції України саме людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Статтею 1 Конституції України проголошено, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава, а це в поєднанні з запровадженим ст..8 Конституції України принципом верховенства права та змістом положень ст.3 Конституції України означає, що при вирішенні питання, пов'язаного з проведенням мирних зібрань суд повинен брати до уваги, по-перше, те, яким чином реалізація прав і свобод однієї групи громадян вплине на можливість реалізації прав та свобод іншої частини суспільства, по-друге, яким чином реалізація прав і свобод однієї групи громадян вплине на наявність (створення чи збереження) безпечних умов існування (життя) тих громадян, котрі на запланований момент проведення масового заходу будуть знаходитись поблизу або безпосередньо в місці проведення такого заходу.
Згідно з ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»позивач, Харківська міська рада є органом місцевого самоврядування, а відтак, даний суб'єкт права повинен в своїй діяльності забезпечити неухильне дотримання вимог ч.2 ст.19 Конституції України, де указано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Системно проаналізувавши положення чинного законодавства, суд приходить до висновку, що відповідно до приписів ст.38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»виконавчі органи міських рад вирішують відповідно до закону питання про проведення зборів, мітингів, маніфестацій і демонстрацій, спортивних, видовищних та інших масових заходів; здійснюють контроль за забезпеченням при їх проведенні громадського порядку.
Отже, саме на позивача законодавцем покладено обов'язок забезпечення громадського порядку при проведенні запланованого відповідачем мирного зібрання і вказаний обов'язок має бути виконаний суб'єктом владних повноважень шляхом вжиття відповідних організаційних, правових та інших заходів, спрямованих на організацію безпеки здоров'я та життя громадян, на організацію належного захисту прав громадян на безпечне та безперешкодне пересування містом тощо.
Розв'язуючи спір, суд бере до уваги, що відповідач до органу місцевого самоврядування з приводу проведення спірного мирного зібрання взагалі не звертався, а подана відповідачем до органу внутрішніх справ заява про проведення мирного зібрання була отримана Харківською міської радою 23.06.2012р., тобто у неробочий день.
Суд також враховує ту обставину, що заява відповідача про проведення мирного зібрання не містить викладення чітких параметрів запланованого масового заходу в частині конкретного місця розташування сцени і наметів, орієнтовних меж території, потрібної для розміщення запланованої кількості учасників мирного зібрання тощо, що не відповідає вимогам Тимчасового положення №543.
За таких обставин, суд доходить до висновку про відсутність в матеріалах справи доказів, які б доводили, що у спірних правовідносинах позивач має можливість належно організувати виконання владних повноважень, покладених ст.38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).
Керуючись положеннями наведеної норми процесуального закону, суд враховує ту обставину, що проведення спірного мирного зібрання свідомо заплановано відповідачем біля адміністративної будівлі органу судової влади, що не виключає можливого впливу на відправлення правосуддя та не узгоджується з положеннями ст.126 Конституції України про заборону впливу на суддів у будь-який спосіб.
З'ясувавши обставини спірних правовідносин і перевіривши їх добутими доказами, суд відмічає, що виходячи з дотримання справедливого балансу між забезпеченням прав і інтересів мешканців територіальної громади міста Харкова та прав і свобод відповідача на мирні зібрання, а також беручи до уваги місце та умови проведення спірного мирного зібрання, час та спосіб здійснення відповідачем повідомлення про запланований захід, невизначеність суттєвих параметрів запланованого заходу (зокрема, місце розташування сцени тощо), відсутні підстави для достатньо обґрунтованого припущення про те, що спірне мирне зібрання узгоджується з інтересами мешканців територіальної громади міста Харкова (в розумінні рішення Конституційного суду України від 01.12.2004р. №18-рп/2004 у справі №1-10/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес), котрі не мають наміру брати участі в цьому заході, в частині реалізації права на розумно безперешкодне пересування містом під час користування загальним транспортом, а також права на належну організацію органом місцевого самоврядування безпеки їх здоров'ю та життю.
Аналізуючи положення ч.1 ст.182 КАС України, суд зазначає, що органи місцевого самоврядування наділені законодавцем повноваженнями на звернення до адміністративного суду з позовом про 1) заборону запланованих суб'єктами права мирних зібрань, 2) обмеження права на мирні зібрання.
З повідомлення відповідача, яке було у спірних правовідносинах подано до органу внутрішніх справ, випливає, що вказаний суб'єкт права має намір провести спірне мирне зібрання. Доказів, які б доводили відмову від такого наміру, матеріали справи не містять.
Частиною 5 ст.182 КАС України передбачено, що суд задовольняє вимоги позивача в інтересах національної безпеки та громадського порядку в разі, якщо визнає, що проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших зібрань може створити реальну небезпеку заворушень чи злочинів, загрозу здоров'ю населення або правам і свободам інших людей. У постанові суду зазначається спосіб обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання.
Зі змісту 5 ст.182 КАС України слідує, що підставою для задоволення вимог позивача по даній категорії адміністративних спорів є достатньо обгрунтоване припущення про існування ймовірності виникнення небезпеки заворушень, виникнення небезпеки злочинів, виникнення загрози життю або здоров'ю громадян, виникнення загрози правам і свободам людей.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Оскільки з матеріалів справи не вбачається відсутності загрози здоров'ю та життю громадян, відсутності ймовірності порушення прав і свобод інших людей при проведенні спірного мирного зібрання, то слід дійти висновку, що судовим розглядом не встановлено факту порушення заявленою суб'єктом владних повноважень вимогою прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у сфері публічно-правових відносин, а відтак, позов належить задовольнити.
Згідно з імперативом ч.6 ст.182, п.6 ч.1 ст.256 КАС України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання постанови по даній справі.
Керуючись ст.ст.8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163, ст.182, 186, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Адміністративний позов Харківської міської ради до Орджонікідзевської районної ПО ВО "Батьківщина" в особі Світличного Олександра про обмеження права на збори шляхом заборони на проведення 25.06.2012р. з 08:00год. до 19:00год. акції протесту у сквері напроти будівлі Апеляційного суду Харківської області на майдані Руднєва, 36 в місті Харкові та прилеглій території зі встановленням наметів, сцени, використанням звукопідсилюючої апаратури -задовольнити.
Обмежити право Орджонікідзевської районної ПО ВО "Батьківщина" на збори шляхом заборони проведення Орджонікідзевською районною ПО ВО "Батьківщина" в особі Світличного Олександра та іншим учасникам акції 25.06.2012р. з 08:00год. до 19:00год. акції протесту у сквері напроти будівлі Апеляційного суду Харківської області на майдані Руднєва, 36 в місті Харкові та прилеглій території зі встановленням наметів, сцени, використанням звукопідсилюючої апаратури.
Допустити негайне виконання даної постанови.
Постанова набирає законної сили згідно з ст..254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст..186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Суддя А.В. Сліденко