Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
"07" червня 2012 р. № 2-а-3323/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі
Головуючого судді Спірідонов МО.
за участю секретаря судового засідання Істоміна А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомонтажпий поїзд № 767»
до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської
області Державної податкової служби
про скасування податкового повідомлення-рішення ,
Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомонтажний поїзд № 767», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова (після заміни на належного відповідача - Західної міжрайонної державної податкової інспекції у місті Харкові), в якому просить суд скасувати повністю податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова № 0000202303 від 07 лютого 2012 року, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 269 150,00 грн. (в т.ч. основний платіж -215320,00 грн., штрафні санкції -53830,00 грн.).
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що в період часу з 02.11.2011р. по 06.11.2011р. ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Енергомонтажний поїзд №767»з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань щодо операцій по взаємовідносинам з ПП «Артаніа»за період серпень 2011 року. За результатами перевірки складено акт перевірки від 06.12.2011р. №2768/23-03-05/01387834.
Згідно висновку акту перевірки від 06.12.2011р. податковим ревізором-інспектором встановлені порушення п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.1, п.201.6, п.201.7, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме, неправомірне віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинах з ПП «Артаніа», що призвело до заниження податку на додану вартість за серпень 2011 року в сумі 215320,00 грн. На підставі вказаного акту перевірки, начальником ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова винесено та вручено ТОВ «Енергомонтажний поїзд №767»податкове повідомлення - рішення № 0001422303 від 08.12.2011 р., яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 322 980,00 грн. (в т.ч. основний платіж -215320,00 грн., штрафні санкції -107660,00 грн.). Після оскарження в адміністративному порядку ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення від 07.02.2012р. № 0000202303 яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 269 150,00 грн. (в т.ч. основний платіж -215320,00 грн., штрафні санкції -53830,00 грн.).
Фактичною підставою для винесення спірного рішення слугував відображений в акті перевірки висновок про отримання інформації щодо визнання іншими органами державної податкової служби нікчемними угод, укладених постачальником TOB «Енергомонтажний поїзд №767»- ПП «Артаніа»на підставі ст. 228 ЦК України. З огляду на це, перевіряючими зроблено висновок про укладання TOB «Енергомонтажний поїзд №767»в серпні 2011 року нікчемних угод з вищезазначеним контрагентом.
Позивач вважає, що висновки відповідача про нікчемність правочинів базуються лише на підставі актів перевірок інших юридичних осіб і не можуть бути підставою для визнання укладених TOB «Енергомонтажний поїзд №767»правочинів нікчемними. Доказів про самостійне дослідження ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова обставин укладання договорів TOB «Енергомонтажний поїзд №767»з контрагентами, можливості здійснення платником податку зазначених операцій, виконання робіт або послуг, наявності або відсутності необхідних умов для здійснення відповідної підприємницької діяльності, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, подальшого руху сплачених коштів, ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова в акті перевірки від 06.12.2011р. не наводить.
Відповідач повноважного представника в судове засідання не надіслав, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Ці ж наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких самих умов відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень.
Таким чином, суд вважає, що відповідач є належно повідомленим про дату, час та місце судового засідання, його відсутність в судовому засідання не перешкоджає розгляду справи, тому слід розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, приходить до висновку про задоволення позову, з наступних підстав.
Судом встановлено, що TOB «Енергомонтажний поїзд №767»зареєстровано виконавчим комітетом Харківської міської ради 08.11.2006 р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи.
Матеріали справи свідчать, що ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова відповідно до наказу № 1301 від 25.11.2011 р. проведена документальна позапланова невиїзна перевірка TOB «Енергомонтажний поїзд №767»з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань щодо операцій по взаємовідносинам з ПП «Артаніа»за період серпень 2011 року. Результати перевірки оформлені актом від 06.12.2011р. № 2768/23-03-05/01387834.
В акті зазначено про порушення ТОВ «Енергомонтажний поїзд №767»п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.1, п.201.6, п.201.7, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме, неправомірне віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинах з ПП «Артаніа», що призвело до заниження податку на додану вартість за серпень 2011 року в сумі 215320,00 грн.
На підставі вказаного акту перевірки, начальником ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова винесено податкове повідомлення - рішення № 0001422303 від 08.12.2011 р., яким збільшено грошове податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 322 980,00 грн. (в т.ч. основний платіж -215320,00 грн., штрафні санкції -107660,00 грн.). Після оскарження в адміністративному порядку ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення від 07.02.2012р. № 0000202303 яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 269 150,00 грн. (в т.ч. основний платіж -215320,00 грн., штрафні санкції -53830,00 грн.).
Суд зазначає, що фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень рішень слугував відображений в акті від 06.12.2011р. №2768/23-03-05/01387834 висновок ДПІ у Московському районі м. Харкова про те, що при укладанні правочину TOB «Енергомонтажний поїзд №767»з ПП «Артаніа»ставило на меті не його виконання відповідно до передбачених договором умов, а одержання податкової вигоди шляхом заниження належних до сплати ПДВ шляхом віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених за операціями, які реально не здійснювались, а були оформлені лише документально.
В основу вищевказаного висновку ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова було покладено відомості бази даних «Система автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів, декларацій по податку на додану вартість», дані акту перевірки ПП «Артанія»складеному ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова.
Судом встановлено, що в серпні 2011 року позивачем було укладено договір поставки від 01.08.2011р. з ТОВ «Артанія»на поставку товарно-матеріальних цінностей.
На виконання пункту 3.3 Договору ПП «Артанія»виставила на адресу позивача наступні рахунки-фактури: № СФ-020811 от 02.08.11г., № СФ-030811 от 03.08.11г., № СФ-050811 от 05.08.11г., № СФ-100811 от 10.08.11г., № СФ-110811 от 11.08.11г., № СФ-150811 от 15.08.11г., № СФ-170811 от 17.08.11г. З огляду на положення пункту 1.2 Договору таким чином сторони фактично узгодили найменування, кількість, одиниці виміру та вартість ТМЦ.
Сплата за товар здійснювалась з поточного рахунку, про що свідчать наявні в матеріалах справи платіжні доручення. Остаточна сплата за ТМЦ отримані в серпні 2011р. здійснена 10.10.2011р. в сумі 1291920 грн.
До складу податкового кредиту були віднесені суми згідно отриманих в серпні 2011р. податкових накладних: № 6 от 02.08.11г., № 10 от 03.08.11г., № 15 от 05.08.11г., № 17 от 10.08.11г., № 18 от 11.08.11г., № 21 от 15.08.11г., № 22 от 17.08.11г.
Матеріали справи містять видаткові накладні № РН-020811 от 02.08.11г., № РН-030811 от 03.08.11г., № РН-050811 от 05.08.11г., № РН-100811 от 10.08.11г., № РН-110811 от 11.08.11г., № РН-150811 от 15.08.11г., № РН-170811 от 17.08.11г., згідно яких відбулось фактичне отримання товару.
Перевіряючи обґрунтованість судження ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова про нікчемність правочинів, укладених між позивачем TOB «Енергомонтажний поїзд №767»та його контрагентом, суд вважає за необхідне керуватись правовими позиціями Верховного Суду України, які викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»(далі за текстом Постанова Пленуму ВСУ №9). В силу положень п.18 Постанови Пленуму ВСУ № 9, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК). Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У ході розгляду справи з матеріалів акту перевірки від 06.12.2011р. судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами згаданих правочинів, до правового статусу сторін спірних договорів як платників ПДВ, відповідності правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду немає.
З огляду на викладені в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень, висновок відповідача про нікчемність правочинів слід визнати необґрунтованим. Документи обов'язкової податкової звітності, інші первинні документи платника податків не містять фактичних даних, які б засвідчували наявність у платника наміру незаконно заволодіти майном держави. Спірний правочин не оскаржений в судовому порядку, до суду не подано таких, що набули законної сили судових актів про визнання спірних правочинів недійсними.
Навпаки, матеріали справи містять рішення господарського суду Харківської області від 05 грудня 2011 року по справі № 5023/9760/11 за позовом ПП «Артаніа»до ТОВ «Енергомонтажний поїзд №767»про стягнення шкоди. Виходячи з мотивувальної частини даного судового рішення, суд дослідив обставини укладання між ПП «Артаніа»та ТОВ «Енергомонтажний поїзд №767»договору поставки від 01.08.2011р. та дійшов висновку про її товарність та законність.
З огляду на положення ч. 1 ст. 72 КАС України, суд не має правових підстав для прийняття фактів встановлених рішення господарського суду Харківської області від 05 грудня 2011 року по справі № 5023/9760/11 в якості належного доказу по справі.
Враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, висновки ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова щодо того, що спірний договір поставки, укладений між ПП «Артаніа»та ТОВ «Енергомонтажний поїзд №767», укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства не ґрунтуються на наведених нормах законодавства та встановлених обставинах справи.
Суд зазначає, що копії долучених до матеріалів справи податкових накладних, видаткових накладних не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.
З огляду на приписи Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»та Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом», суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагента позивача спільного інтересу щодо отримання коштів матеріали справи не містять.
Таким чином, суд приходить до висновку про підтвердження позивачем в судовому засіданні належного виконання сторонами договору, реальності укладеного правочину.
На момент здійснення господарських операцій постачальник позивача були платником податку на додану вартість. Статус постачальника позивача не заперечувався відповідачем.
Судом встановлено, що фактичне виконання господарських операцій підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, тощо. При цьому, сам податковий орган не заперечує підтвердження господарських операцій первинною фінансово - господарською документацією. Податкові накладні оформлені належним чином, крім того з акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено. Згідно зазначених податкових накладних, позивачем включено відповідні суми до складу податкового кредиту відповідного періоду та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість.
Таким чином, господарські операції ТОВ «Енергомонтажний поїзд №767»та ПП «Артаніа»проведені в бухгалтерському та податковому обліку, з якого вбачається реальне придбання активів та розрахунки з постачальниками таких активів, отже податковий кредит правомірно відображено в податкових деклараціях з ПДВ.
За таких умов, вказані в акті від 06.12.2011р. № 2768/23-03-05/01387834 висновки, що при укладанні з ПП «Артаніа»правочину TOB «Енергомонтажний поїзд №767»ставило на меті не його виконання, а одержання податкової вигоди, суд вважає недоведеними.
Пунктом 198.1 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
У відповідності до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.
Отже, наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними. На момент проведення перевірки, у ТОВ «Енергомонтажний поїзд №767»були наявні податкові накладні на кожну поставку товару, які відповідали вимогам законодавства та були виписані особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем виконані всі умови для формування податкового кредиту.
Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не доказана правомірність свого рішення, не обґрунтовано посилання на неможливість встановити реальність та товарність здійснення операцій по поставці ТМЦ контрагентом позивача.
Суд зауважує, що невиконання свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету контрагентами тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб, але зазначені обставини не є підставою для позбавлення позивача на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Відповідно до п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України, платник податку - будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному цим Кодексом. Виходячи з приписів Податкового кодексу України відповідальність за порушення вимог чинного законодавства несе саме платник податку.
Таким чином, відповідач фактично застосував до позивача негативні наслідки, які є результатом дій (бездіяльності) інших юридичних осіб.
Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких умов, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам закону, що є підставою для їх скасування.
Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст. 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергомонтажний поїзд № 767" до Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова № 0000202303 від 07 лютого 2012 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.
Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 12 червня 2012 року.
Суддя Спірідонов М.О.