Справа № 1570/2278/2012
19 червня 2012 року 15 год. 43 хв. м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Тарасишиної О.М.,
При секретарі: Таратунської О.В.,
За участю сторін:
представника позивача Жебрицької Т.В.,
представника відповідача Ахмедова Р.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО-СІТІ-БАС»до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000602250 від 12.03.2012 р., -
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО-СІТІ-БАС»до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000602250 від 12.03.2012 р..
У судовому засіданні 21.05.2012 року замінено відповідача - державну податкову інспекцію у Приморському районі м. Одеси на належного - державну податкову інспекцію у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку, за результатами якої складено акт перевірки № 1286/23-5/36110979 від 29.02.2012 року, у якому податковим органом встановлено, що правочини, укладені позивачем з приватним підприємством «Антре Едвертайзінг»не мають ділової мети, не спричинили реального настання правових наслідків -мають ознаки нікчемності, а відтак, позивачем занижено сплату податку на додану вартість. На підставі акту перевірки відповідачем було складено податкове повідомлення-рішення від 12.03.2012 року № 0000602250 про донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі -ПДВ) у сумі 16667 грн., у тому числі за основним платежем -16667 грн. та штрафних санкцій у розмірі 1 грн. Позивач не погоджується з висновками перевірки щодо нікчемності правовідносин з контрагентом. При цьому, позивач зазначає, що факт здійснення господарської операції підтверджується первинною документацією, оформленою та підписаною належним чином, яка надавалась в ході перевірки перевіряючим.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, посилався на підстави, викладені у письмових запереченнях до позовної заяви, наданих до суду раніше, відповідно до яких перевіркою, проведеною відповідачем, встановлено вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем з контрагентом. Відтак, в результаті вчинення позивачем нікчемних правочинів, у нього немає підстав для формування податкового кредиту по операціях, де правочини є нікчемними. У даного підприємства відсутні трудові ресурси, виробничі приміщення для здійснення основного виду діяльності.
Виходячи з вищевикладеного, на думку відповідача, позивачем безпідставно сформовано податковий кредит по податковій накладній, отриманій від ПП «Антре Едвертайзінг», відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено правомірно, отже позивачу слід відмовити у задоволені позовних вимог повністю.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх письмовими доказами, суд вважає, що в задоволенні адміністративного позову потрібно відмовити повністю з наступних підстав.
ТОВ «АВТО-СІТІ-БАС»(ідентифікаційний код юридичної особи 36110979), відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, зареєстроване виконавчим комітетом Одеської міської ради 04.09.2008 року (а.с. 19).
Позивач є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва № 100141924 з 29.09.2008 року (а.с. 16).
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
У п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР) платника податку визначено як особу, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.
Платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки (п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу).
Результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт (п. 86.1 ст. 86 цього Кодексу).
В акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника (п. 86.10 ст. 86 Кодексу).
Відповідно до ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Відповідно до акту перевірки № 1286/23-5/36110979 від 29.02.2012 року на підставі наказу від 21.02.2012 року № 492, виданого ДПІ Приморського району м. Одеси головним державним податковим ревізором - інспектором відділу перевірок ризикових операції управління податкового контролю юридичних осіб ОСОБА_3 згідно із п.19.2 ст.79, п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України проведено невиїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Авто- Сіті-Бас»код ЄДРПОУ 36110979 (далі ТОВ «АВТО-СІТІ-БАС») щодо підтвердження господарських відносин з ПП «Антре Едвертайзінг»код ЄДРПОУ 32086932 їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.03.2011 по 31.03.2011р. (а.с.6-14).
Для проведення перевірки по господарських відносинах з ПП «Антре Едвертайзінг»код ЄДРПОУ 32086932 суб'єктом господарювання на запит органу ДПС від 11.12.2011 №70788/10 було надано договір №А-1 від 01.03.2011р (а.с. 35-38), рахунок-фактура № б/н від 29.03.2011р. (а.с. 33) акт здачі-прийняття робіт від 30.03.2011р. (а.с. 34), податкова накладна №642 від 31.03.2011р (а.с. 32) згідно з якими у періоді, який звірявся, ТОВ «АВТО-СІТІ-БАС»уклав договір із ПП «Антре Едвертайзінг»за № А-1 від 01.03.2011р, про доукомплектовування та проведення робіт по до продажної підготовці автобуса Hyundai Universe Luxury кузов № НОМЕР_2.
Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображених у реєстрі виданих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з ПДВ за березень 2011 року.
Розрахунки між суб'єктами господарювання за надані роботи, послуги проводились у безготівкової формі.
У рахунок оплати було платіжне доручення № 08 від 15.04.2011 року на суму 100000, 00 грн.
На кінець періоду, що звірявся, дебіторська/кредиторська заборгованість за надані роботи, послуги за розрахунками із ПП «Антре Едвертайзінг»становить 0,00 гривень відповідно до бухгалтерського рахунку.
Згідно електронного журналу «Детальна інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», встановлено наступне:
При проведенні аналізу наявної в органі ДПС інформації та її документального підтвердження встановлено, що ДПІ в Приморському районі м. Одеси складено акт №2034/23-513/32086932 від 10.08.2011 «Про неможливість проведення документальної виїзної перевірки суб'єкта господарювання ПП «Антре Едвертайзінг»(ЄДРПОУ 32086932) щодо підтвердження господарських відносин з Контрагентами у період березень 2011»(а.с. 86-87), згідно якого встановлено, що у ПП «Антре Едвертайзінг»відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою згідно до частини 1,5 ст. 203. п. 1.2 ст. 215. ст. 228 Цивільного кодексу України, зазначена угода має ознаки нікчемності на суму податкового зобов'язання - 6261145грн., в тому числі по ТОВ «АВТО-СІТІ-БАС», код ЄДРПОУ - 36110979 на суму ПДВ - 16666,67 грн.
Крім того, згідно службових записок ВПМ ДПІ в Приморському районі м. Одеси, від 22.11.11 за №7902/26-53 від 21.11.11 за №7890/26-53 від 21.1 1.11 за №7889/26-53 від 21.11.11 за №7891/26-53 від 21.11.11 за №7894/26-53 від 21.11.11 за №7893/26-53 від 22.11.11 за №7904/26-53, згідно яких УГІМ ДПА в Одеській області встановлено та припинено діяльність міжрегіонального «конвертаційного»центру. За даними матеріалів через конвертаційний центр було проконвертовано у готівку 75 млн. грн. Основними Контрагентами виступали підприємства Одеської, Миколаївської, Дніпропетровської. Харківської, Донецької областей та м. Києва. По даному факту порушено кримінальну справу. У ході проведеного обшуку вилучено первинні бухгалтерські документи, чорнові записи, печатки, комп'ютерна техніка, на якій містяться бухгалтерський та податковий облік підприємств, що входили до складу конвертаційного центру, та виготовлялись підробні фінансово - господарські документи по проведенню безтоварних операцій по наступним підприємствам: ТОВ «Перша міська будівельна компанія», код 36553936, ПП «Антре Едвертайзінг», код 32086932; ТОВ «УММК»код 34321060; ТОВ «ВСТК», код 35179825, ТОВ «Гражданпромспецпроект». код 36502478.
Станом на 13.09.2011 року накладено арешт на грошові кошти, які знаходились на поточних рахунках підприємств.
Відтак, в ході перевірки встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) підприємством ПП «Антре Едвертайзінг»код 32086932 до контрагентів - покупців, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Отже, договір №А-1 від 01.03.2011 є нікчемними, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.
Згідно висновку ВПМ ДПІ в Приморському районі м. Одеси (службова записка від 16.09.2011 за №6064/26-53), проведено заходи щодо проведення опитування гр. ОСОБА_4, в ході встановлено, що згідно АБ УМВС в Одеській області ОСОБА_4 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, однак фактично вона там не проживає. Батьки гр. ОСОБА_4 померли, рідний брат є моряком та на даний час перебуває за кордоном України. Згідно даних ДПА України, гр. ОСОБА_4 отримувала заробітну плату на КП «Харчування»(СДГІІ по ВПГІ м. Одеси) та працювала кухарем у школі №94. однак звільнена з посади 16.12.2010. також встановлено, що ОСОБА_4 притягалась до адміністративної відповідальності за вживання наркотиків.
Податкові накладні виписані ПП «Антре Едвертайзінг»на адресу ТОВ «Авто - Сіті - Вас»договір про надання послуг передпродажної підготовки автобусу підписані ОСОБА_4 хоча з вищевикладених фактів встановлено, що ОСОБА_4 фінансово-господарською діяльністю ПП «Антре Едвертайзінг»не проводила, ні яких бухгалтерських документів даного підприємства у т.ч. договорів, накладних, актів, податкових накладних, не підписувала.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що згідно договору, укладеного між позивачем та його контрагентом, не вбачається реального настання подій, що обумовлені ним, які б свідчили про проведення господарської операції.
За вказаним договором оформлений акт здавання-приймання наданих послуг, який підписано тими ж сторонами, відтак суд ставить під сумнів його належність в доказовій базі.
Крім того, ОСОБА_4 підписано податкову накладну № 642 (а.с. 32).
Враховуючи вищевикладене відповідач правомірно дійшов висновку, що документи наданні «Авто - Сіті - Бас»до перевірки складені на порушення вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.99р. № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями) та не можуть бути визнані як первинні та підтверджувати данні бухгалтерського та податкового обліку підприємства.
Оскільки у звітному періоді березень 2011 у розмірі -16666,67 грн. безпідставно відображено в складі податкового кредиту та штучно сформовано податковий кредит за рахунок ПП «Антре Едвертайзінг»перевіряєме підприємство є вигодонабувачем.
Враховуючи викладене, встановлено факт безпідставного віднесення ТОВ «Авто - Сіті - Бас.»до складу податкового кредиту по декларації суми ПДВ в розмірі 16666,67 грн. по якій відсутнє документальне підтвердження у вигляді податкових накладних на придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в податкових операціях у межах господарської діяльності платника податку, які включено постачальником до складу податкових зобов'язань відповідного періоду та нікчемність правочинів.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, ТОВ «Авто - Сіті - Бас»порушено вимоги п. 198.3. п.198.6 ст. 198 Розділу V «Податок на додану вартість»Податкового Кодексу України по декларації з ПДВ за березень 2011 у розмірі - 16666.67грн. за рахунок Постачальників ПП «Антре Едвертайзінг». чим занижено сплату податку на додану вартість за березень 2011 у розмірі -16666,67грн.
Отже, перевіркою достовірно встановлено нереальність подій по ланцюгу постачання від ПП «Антре Едвертайзінг»за період березень 2011, а також порушення позивачем п.198.3. п. 198.6 ст. 198 Розділу V «Податок на додану вартість»Податкового Кодексу України. »в порушення вимог п.198.3, п.198.6 ст. 198 Розділу V «Податок на додану вартість»Податкового Кодексу України по декларації з ПДВ за березень 2011 у розмірі - 16666,67грн. за рахунок Постачальників ПП «Антре Едвертайзінг», чим занижено сплату податку на додану вартість за березень 2011 у розмірі -16666,67грн.
Судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення винесено правомірно, в обґрунтування чого зазначає наступне.
Законом № 168/97-ВР передбачені поняття «податкове зобов'язання», «податковий кредит», «бюджетне відшкодування».
Відповідно до ст. 1 «Визначення термінів»:податкове зобов'язання -це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом;податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом;бюджетне відшкодування -сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3. ст. 7 цього Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти -дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої -дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) -дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Згідно п. п. 7.4.1 п. 7.4.ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п.п. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 зазначеного Закону).
Відповідно до п.п. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п.п. 7.2.3).
Згідно п. п. 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Таким чином, виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, що підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.
Відповідно до порядку заповнення податкової накладної (наказ Державної податкової адміністрації від 21.12.2010р. № 969 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення») податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку(п.6.2). Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку(п.5). Податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість(п.2).
Таким чином,суд вважає, що позивач сформував податковий кредит на підставі не належно оформленої податкової накладної, виданої йому продавцем. Із зазначеного слідує, що сума податкового кредиту позивачем сформована неправомірно.
Окрім того, варто зазначити, що відповідно до статті 9 Закону України від 16.07.1999р. № 996«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. N 88, обов'язкові реквізити. Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначено, що первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, відповідно до п 2.1 вищезазначеного Положення первинні документи -це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та формуванням податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей формування податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Отже, надавши правову оцінку первинній документації позивача, суд приходить до висновку щодо нікчемність договору, укладеного між позивачем та ПП «Антре Едвертайзінг»та відповідно про недійсність похідних документів від даного договору.
Так, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України).
Статтею 203 Цивільного кодексу України (ЦК України) встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Відповідно до ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно з ч.1 ст.215 ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
При цьому, ст. 203 зазначеного Кодексу передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч 1. ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч. 2.цієї статті).
Таким чином, враховуючи приписи зазначених норм, суд дійшов висновку, що, по-перше, правочини між позивачем та його контрагентом не породжують ніяких юридичних наслідків, окрім тих, що пов'язані з його недійсністю; по-друге, суд вважає, що договір, укладений між відповідними сторонами, має ознаки нікчемності та відповідно до Цивільного кодексу України не потребують визнання судом його недійсним.
Так, суд вважає, що правочини між позивачем та його контрагентом порушує публічний порядок та спрямований на пошкодження майна держави.
Адже, відповідно до ст. 2 Бюджетного кодексу України доходи бюджету -податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України.
Стаття 68 Конституції передбачає, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Відтак, суд вважає, що позивач, незаконно сформувавши право на податковий кредит, не здійснює свій обов'язок щодо справляння податкових надходжень в дохід держави, тим самим порушує приписи Конституції України.
Таким чином, відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів не дозволяє формувати дані податкового обліку.
Окрім того, відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.
Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.
При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.
При перевірці фізичних, технічних та технологічних можливостей контрагенту щодо надання відповідних послуг, що становлять зміст господарської операції, суд зазначає наступне.
Як зазначено в акті перевірки, у контрагента позивача відсутні, основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, відтак суд дійшов висновку, що контрагент позбавлений можливості здійснювати будь-які господарські операції, в тому числі за договором укладеним з позивачем.
Згідно з частиною першою ст. 69 КАСУ доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Фальшивість документа, що надає права або звільняє від обов'язків, може бути перевірено як за допомогою висновків експертизи, порівняння його з іншими письмовими чи речовими доказами, поясненнями свідків, зокрема посадових осіб, котрі його виготовили, так і шляхом кримінального переслідування за наявності підстав для порушення кримінальної справи.
На підставі зазначеного, суд оцінює первинну документацію позивача щодо здійснення господарських операцій з його контрагентом як таку, що не містить достовірної інформації та не несе в собі доказової сили.
Суд, відповідно до ст. 86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Ст. 71 КАС передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ст. 3 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням зазначеного, оцінюючи подані сторонами докази, керуючись внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх єдності, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд, з'ясувавши докази, наявні в матеріалах справи, та які були досліджені в судовому засіданні, приходить до висновку, що відповідачем оскаржуване повідомлення-рішення прийняте обґрунтовано та на законних підставах.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України обов'язок доказування покладено на відповідача-орган владних повноважень, якщо він заперечує проти задоволення позову.
Таким чином відповідачем доведено правомірність складеного рішення, в свою чергу судом достовірно встановлено, що позивачем занижено сплату податку на додану вартість за березень 2011 року на суму 16666,67 грн.
Відповідно до п.п.7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відтак, керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 159 -163, 167, 254 КАС України, суд, -
У задоволені адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО-СІТІ-БАС»до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000602250 від 12.03.2012 р. - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо рішення було прийняте у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії такого рішення.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили у відповідності зі статтею 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 22.06.2012 року.
оригіналом згідно
Суддя О.М. Тарасишина
У задоволені адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО-СІТІ-БАС» до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000602250 від 12.03.2012 р. - відмовити повністю.
22 червня 2012 року
Суддя
.