Категорія №10.1
Іменем України
19 червня 2012 року Справа № 2а/1270/3068/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Чернявської Т.І.,
за участю
секретаря судового засідання Ігнатович О.А.
та
представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 28.05.2012 № 14/1-1108)
від відповідача - не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську
справу за адміністративним позовом
Стахановського міського центру зайнятості
до ОСОБА_2
про стягнення коштів, сплачених як допомога по безробіттю, в сумі 728,13 грн.,
12 квітня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Стахановського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів, сплачених як допомога по безробіттю, в сумі 728,13 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що ОСОБА_2 звернулася до Стахановського міського центру зайнятості з письмовою заявою про надання статусу безробітної з виплатою допомоги по безробіттю, в якій зазначила, що не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності. 10 листопада 2005 року ОСОБА_2 було надано статус безробітної та призначена допомога по безробіттю, у період з 10 листопада 2005 року по 05 січня 2007 року відповідачу за рахунок Фонду державного соціального страхування України на випадок безробіття була нарахована та виплачена допомога по безробіттю в сумі 1528,13 грн.
У січні 2012 року було виявлено, що ОСОБА_2 на дату отримання статусу безробітної була зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності. З отриманої інформації від державного реєстратора встановлено, що ОСОБА_2 20 серпня 2008 року була зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Стахановської міської ради і на теперішній час державна реєстрація припинення підприємницької діяльності ОСОБА_2 не проводилася.
Тобто, відповідачем порушено вимоги пунктів 2 та 3 статті 36 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», оскільки саме громадянин, який стає на облік служби зайнятості, повинен своєчасно повідомляти про себе усі обставини, які можуть впливати на умови виплати йому забезпечення та соціальних послуг, а в разі умисного невиконання такою особою своїх обов'язків сума виплаченого забезпечення та вартість соціальних послуг стягується з неї у повному обсязі.
ОСОБА_2 частково сплатила Стахановському міському центру зайнятості борг у сумі 800,00 грн., несплачений залишок заборгованості складає 728,13 грн.
Стахановським міським центром зайнятості виданий наказ від 19 січня 2012 року № 7 про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю громадянці ОСОБА_2, протягом десяти робочих днів з дня отримання письмового повідомлення. Оскільки відповідачем кошти добровільно не повернуті, позивач просить стягнути з відповідача 728,13 грн.
Крім того, в письмових поясненнях від 07 червня 2012 року № 14/1-1192 позивач додатково зазначив, що згідно отриманої інформації від державного реєстратора встановлено, що ОСОБА_2 20 серпня 2008 року була зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності виконавчим комітетом Стахановської міської ради і на теперішній час державна реєстрація припинення підприємницької діяльності ОСОБА_2 не проводилася. За результатами вказаної перевірки було складено акт від 13 серпня 2010 року б/н, згідно якого ОСОБА_2 на день надання статусу безробітної не припинила підприємницьку діяльність, що призвело до незаконного отримання матеріальних виплат. За наказом директора міського центру зайнятості від 13 серпня 2010 року прийнято рішення про повернення допомоги по безробіттю ОСОБА_2 в сумі 1528,13 грн. 03 вересня 2010 року ОСОБА_2 звернулась до Стахановського міського центру зайнятості з заявою про сплату боргу протягом вересня-жовтня 2010 року, однак у добровільному порядку відповідачем було сплачено лише 800,00 грн., заборгованість складає 728,13 грн.
Термін погашення боргу за заявою скінчився, у зв'язку з чим у 2011 році матеріали щодо ОСОБА_2, яка порушила Закони України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття» та «Про зайнятість населення», направлені до правоохоронних органів.
Стахановським МВ УМВС України в Луганській області порушено кримінальну справу № 0778/11 стосовно ОСОБА_2, яка скоїла злочин, передбачений частиною 1 статті 190 КК України, в рамках кримінальної справи позивачем заявлено цивільний позов про стягнення заборгованості.
Постановою Стахановського міського суду Луганської області від 19 вересня 2011 року у справі № 1П-260 звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за частиною 1 статті 190 КК України у зв'язку з закінченням строків давності.
19 січня 2012 року Стахановським міським центром зайнятості за вимогою прокурора м. Стаханова від 18 січня 2012 року щодо проведення додаткової перевірки за фактом перебування ОСОБА_2 на обліку у міському центрі зайнятості, при наявності у останнього статусу суб'єкта підприємницької діяльності, складено акт та наказ про стягнення коштів, виплачених як допомога по безробіттю у розмірі 728,13 грн. Наказ направлено боржниці (арк. справи 31-33).
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та у письмових поясненнях.
Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином (арк. справи 21, 29-30, довідковий лист). Правом подати суду заперечення проти позову та докази на підтвердження своїх доводів не скористався.
Відповідно до частини 6 статті 71 та частини 4 статті 128 КАС України суд вирішує справу за відсутності відповідача на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Щодо строків звернення до суду з даним адміністративним позовом суд зазначає таке.
Згідно із частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Абзацом 2 частини 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до частини 4 статті 102 Кодексу адміністративного судочинства України правила даної статті, яка регламентує питання поновлення та продовження процесуальних строків, не поширюються на строки звернення до адміністративного суду.
Статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Згідно із пунктом 9 частини 1 статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.
Із письмових пояснень позивача від 07 червня 2012 року № 14/1-1192 та матеріалів справи судом встановлено, що при здійсненні інформаційного обміну згідно листа державного центру зайнятості від 06 серпня 2010 року № ДЦ-18-5145/0/6-10 з метою оперативного виявлення осіб, які на день надання статусу безробітного не припинили підприємницьку діяльність або в період перебування у статусі безробітного її зареєстрували, що призвело до незаконного отримання матеріальних виплат, виявлено порушення ОСОБА_2 частини 2 статті 36 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Вказані обставини підтверджуються актом від 13 серпня 2010 року б/н розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та витягом з наказу Стахановського міського центру зайнятості від 13 серпня 2010 року № 131/1 про стягнення коштів, виплачених як допомога по безробіттю громадянці ОСОБА_2 у сумі 1528,13 грн. (арк. справи 36, 40). Стахановський міський центр зайнятості повідомив ОСОБА_2 листом від 16 серпня 2010 року № 14/2-1860 про необхідність відшкодування коштів, виплачених як допомога по безробіттю, у загальній суму 1528,13 грн. (арк. справи 41, 42). 03 вересня 2010 року ОСОБА_2 звернулась до Стахановського міського центру зайнятості з заявою про сплату боргу у сумі 1528,13 грн. протягом вересня-жовтня 2010 року, з яких у добровільному порядку відповідачем було сплачено 800,00 грн. (арк. справи 43). Крім того, у період з 06 серпня 2010 року, з дня коли позивачу стало відомо про надання ОСОБА_2 недостовірних даних при реєстрації, і по 18 січня 2012 року, - дата звернення прокуратури м. Стаханова з вимогою про проведення додаткової перевірки, позивачем вживалися заходи щодо стягнення коштів з відповідача, але вони не призвели до бажаного результату. Зокрема, Стахановським МВ УМВС України в Луганській області порушено кримінальну справу № 0778/11 стосовно ОСОБА_2, яка скоїла злочин, передбачений частиною 1 статті 190 КК України, в рамках якої позивачем заявлено цивільний позов про стягнення заборгованості, про що старшим лейтенантом слідчого відділу Стахановського МВ УМВС України в Луганській області винесено постанову про визнання цивільним позивачем та законним представником цивільного позивача від 12 серпня 2011 року. Проте, постановою Стахановського міського суду Луганської області від 19 вересня 2011 року у справі № 1П-260 ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за частиною 1 статті 190 КК України у зв'язку з закінченням строків давності (арк. справи 44, 48-49, 50).
Враховуючи вищевикладене, на підставі позовної заяви та наявних у справі матеріалів в ході судового розгляду справи суд знайшов підстави для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, а тому зазначений адміністративний позов судом не залишається без розгляду, а розглядається та вирішується по суті.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.
Для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості.
Відповідно до статті 8 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління на випадок безробіття, провадження збору на акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду. Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості (стаття 12 Закону).
Відповідно до статті 2 Закону України від 01 березня 1991 року № 803-XII «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. У разі неможливості надати підходящу роботу безробітному може бути запропоновано пройти професійну перепідготовку або підвищити свою кваліфікацію.
Згідно із статтею 25 цього Закону, держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій:
а) надання особливих гарантій працівникам, вивільнюваним з підприємств, установ, організацій;
б) виплата матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації;
в) виплата в установленому порядку допомоги по безробіттю.
Робочі органи виконавчих дирекцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування мають право перевіряти обґрунтування видачі довідок про середню заробітну плату, достовірність зазначених у них відомостей шляхом звіряння даних, зазначених у довідках, з відомостями про нараховану заробітну плату на підприємствах, в установах чи організаціях або з базою даних персоніфікованого обліку застрахованих осіб Пенсійного фонду та базою даних ДПА (пункт 26 Порядку обчислення заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266).
Частиною 1 статті 33 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що особам, які шукають роботу вперше, та іншим незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними, допомога по безробіттю встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Допомога по безробіттю виплачується з 8-го дня після реєстрації особи в установленому порядку в державній службі зайнятості. Тривалість виплати допомоги по безробіттю не перевищує 180 календарних днів.
Судом встановлено, що відповідач - ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), була зареєстрована в Стахановському міському центрі зайнятості з 03 листопада 2005 року як така, що шукає роботу. У статусі безробітного остання перебувала на обліку в Стахановському міському центрі зайнятості з 10 листопада 2005 року по 05 січня 2007 року, знята з обліку 06 січня 2007 року. У період з 10 листопада 2005 року по 05 січня 2007 року відповідачеві було виплачено допомогу по безробіттю в сумі 1528,13 грн., про що свідчить довідка від 30 березня 2011 року № 14/1-670/1 (арк. справи 9, 10).
Повідомленням від 20 січня 2012 року № 14/1-123 Стахановський міський центр зайнятості повідомив ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), що на підставі отриманих даних від державного реєстратора ОСОБА_2 подала недостовірні дані під час її реєстрації в центрі зайнятості, оскільки було виявлено, що на момент присвоєння статусу безробітного, а саме 10 листопада 2005 року, відповідач не припинив підприємницьку діяльність, тобто був зайнятою особою, і відповідно до статті 2 Закону України «Про зайнятість населення», пункту 12 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 219 із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 640, незаконно отримав кошти, які виплачені як допомога по безробіттю. 19 січня 2012 року Стахановським міським центром зайнятості прийнято рішення за № 7 щодо повернення ОСОБА_2 незаконно отриманих коштів у розмірі 728,13 грн. Кошти, що підлягають поверненню, повинні бути перераховані протягом 10 робочих днів з дня отримання цього повідомлення через установи банку (арк. справи 12, 13). Повідомлення від 20 січня 2012 року № 14/1-123 направлено ОСОБА_2 26 січня 2012 року, про що свідчить копія конверту та фіскального чеку (арк. справи 13 зворотній бік).
Статтею 3 Закону України від 01 березня 1991 року № 803-XII «Про зайнятість населення», серед іншого встановлено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців.
Частиною 1 статтею 46 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» серед іншого передбачено, що державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця проводиться у разі прийняття фізичною особою - підприємцем рішення про припинення підприємницької діяльності.
Частиною 3 статті 46 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» зазначено, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Згідно листа виконавчого комітету Стахановської міської ради Луганської області від 30 січня 2012 року № 03-12, останнім надано інформацію щодо реєстрації ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) фізичною особою - підприємцем з 20 серпня 2002 року (арк. справи 15), що також підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 28 травня 2012 року № 13904399 (арк. справи 23-25), згідно якого ОСОБА_2 20 серпня 2002 року за № НОМЕР_2 була зареєстрована фізичною особою - підприємцем, тобто на день звернення ОСОБА_2 з заявою від 10 листопада 2005 року до Стахановського міського центру зайнятості про надання їй статусу безробітної з виплатою допомоги по безробіттю остання належала до категорії зайнятого населення.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) не повідомила позивача, що вона з 20 серпня 2002 року зареєстрована фізичною особою - підприємцем, внаслідок чого з 10 листопада 2005 року незаконно отримала статус безробітного та в період з 10 листопада 2005 року по 05 січня 2007 року незаконно отримувала допомогу по безробіттю, заборгованість з відшкодування якої складає 728,13 грн. Вказані обставини підтверджуються актом від 19 січня 2012 року б/н розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та наказом Стахановського міського центру зайнятості Луганської області від 19 січня 2012 року № 7 про стягнення коштів, виплачених як допомога по безробіттю громадянці ОСОБА_2 (арк. справи 11, 12).
Згідно положень статті 36 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Механізм проведення розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до пункту 5 частини другої статті 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», пункту 16 частини першої статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та частини третьої статті 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року № 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 року № 7-1 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 року за № 232/16248 (надалі - Порядок № 60/62).
Порядок № 60/62 є нормативно-правовим актом у розумінні статті 117 Конституції України та підлягає застосуванню відповідно до пункту 2 частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відповідності із пунктом 5 Порядку № 60/62 перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, проводиться центрами зайнятості шляхом: звіряння наданої особою інформації з відомостями, наявними в Державній податковій адміністрації України, Пенсійному фонді України, у державних реєстраторів; використання даних вищевказаних органів, Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю, контрольно-ревізійних органів цільового використання коштів Фонду; проведення центром зайнятості перевірки достовірності зазначених у довідках про середню заробітну плату даних та записів у трудових книжках безпосередньо на підприємствах, в установах, організаціях та у фізичних осіб, які використовують найману працю, у порядку, встановленому законодавством. За результатами звірки або перевірки оформлюється акт, який підписується посадовими особами, що її проводили.
У разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа згідно пункту 6 Порядку № 60/62 знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.
Рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти (пункт 7 Порядку № 60/62).
Пунктом 8 Порядку № 60/62 регламентовано, що у разі неможливості вручення повідомлення про необхідність повернення коштів з підстав, передбачених абзацом першим пункту 132 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1155, відмови особи чи роботодавця повернути кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.
Рішення центру зайнятості щодо повернення коштів у відповідності із пунктом 9 Порядку № 60/62 може бути оскаржено в центрі зайнятості вищого рівня або в судовому порядку.
Відповідач наказ Стахановського міського центру зайнятості від 19 січня 2012 року № 7 про стягнення коштів, виплачених як допомога по безробіттю громадянці ОСОБА_2, не оскаржував, незаконно виплачені у період з 10 листопада 2005 року по 05 січня 2007 року кошти у розмірі 728,13 грн. не повернув.
За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 КАС України, а також те, що позивач відповідно до пункту 18 частини 1 статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 19 червня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 25 червня 2012 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 102, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Стахановського міського центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів, сплачених як допомога по безробіттю, в сумі 728,13 грн. задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: 94000, АДРЕСА_1) на користь Стахановського міського центру зайнятості (ідентифікаційний код 13392088, місцезнаходження: 94013, Луганська область, м. Стаханов, просп. Леніна, буд. 24) виплачену у період з 10 листопада 2005 року по 05 січня 2007 року допомогу по безробіттю в сумі 728,13 грн. (сімсот двадцять вісім гривень тринадцять копійок).
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 25 червня 2012 року.
СуддяТ.І. Чернявська