18 червня 2012 року Справа № 2а-2439/12/1070
Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Леонтовича А.М.
при секретарі - Кравчук О.В.
за участю представників сторін
від позивача: ОСОБА_2 (за довіреністю)
від відповідача: ОСОБА_3 (за довіреністю)
від третьої особи: не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом до третя особа проТовариства з обмеженою відповідальністю «Електро Імпорт» Київської обласної митниці Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії та стягнення надмірно сплачених коштів, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Електро Імпорт»(далі по тексту - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської обласної митниці (далі по тексту -відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення Київської обласної митниці про визначення митної вартості від 23 березня 2012 року № 125000048/2012/110620/2, зобов'язання Київської обласної митниці провести перерахунок митної вартості товару щодо товарів, які імпортуються згідно контракту від 21 грудня 2011 року № 1111008 відповідно до заявленої митної вартості декларантом у декларації митної вартості від 19 березня 2012 року № 125130000/2012/208466 та розрахунку-фактури (інвойсу) від 8 грудня 2011 року № 1111008, повернення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Електро Імпорт»надмірно сплачених коштів у сумі 174866,31 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при прийнятті рішення про визначення митної вартості від 23 березня 2012 року № 125000048/2012/110620/2 відповідачем порушено вимоги Митного кодексу України та Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766.
Позивач стверджує, що митний орган не мав достатніх підстав для застосування шостого (резервного) методу при визначенні митної вартості товарів, які ввезено ТОВ «Електро Імпорт».
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25 травня 2012 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 6 червня 2012 року. До участі у справі в якості третьої особи залучено Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області.
Судове засідання, призначене на 6 червня 2012 року, судом відкладено у зв'язку з неприбуттям представників відповідача та третьої особи на 18 червня 2012 року.
18 червня 2012 року у судове засідання прибули представник позивача та представник відповідача. Від третьої особи надійшла заява про розгляд справи без участі представника Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області. За таких обставин суд ухвалив здійснювати розгляд справи без участі представника третьої особи.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що оскаржуване рішення є правомірним, оскільки позивач не надав митному органу належних документів для підтвердження митної вартості товарів.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи заперечення, Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області позов не визнає та просить суду відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Електро Імпорт»зареєстроване Голосіївською районною в місті Києві державною адміністрацією 12 серпня 2008 року, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 399287 (а.с. 56).
Згідно облікової картки суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності України № 12500/55/12/07768, ТОВ «Електро Імпорт»з 28 листопада 2008 року знаходиться на обліку в митних органах як суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності (а.с. 40).
Відповідно до матеріалів справи, 21 листопада 2011 року між ТОВ «Електро Імпорт»та Kean Racking Manufacturing Co., Ltd»(м. Нанкін, КНР) укладено контракт купівлі продажу № 1111008, згідно умов якого ng Kean Racking Manufacturing Co., Ltd»(продавець) зобов'язується продати, а ТОВ «Електро Імпорт»(покупець) купити на умовах EXW -Нанкін, КНР продукцію згідно специфікації, у видах, кількості і за цінами, погодженими продавцем і покупцем, і зазначених у додатку до цього контракту, який є невід'ємною його частиною (а.с. 37-39).
На виконання умов вказаного контракту до митного оформлення згідно вантажної митної декларації від 19 березня 2012 року № 125130000/2012/208466 ТОВ «Електро Імпорт»заявлено в режимі імпорту -40 товар «стелажі металеві палетні у розібраному стані». Позивам також надано необхідні для митного оформлення документи, перелік яких визначено у графі 44 вантажної митної декларації (а.с. 19).
Дослідивши надані до митного оформлення документи та наявну у митного органу цінову інформацію на момент здійснення митного оформлення товарів відповідач встановив, що заявлена ТОВ «Електро Імпорт»митна вартість товарів значною мірою відрізнялась від вартості товарів, що була визначена митницею під час митного оформлення ідентичних чи подібних товарів, ввезених на територію України за іншими договорами.
У зв'язку із цим, відповідно до вимог пункту 11 Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766, на декларації митної вартості форми ДМВ-1 від 19 березня 2012 року № 125130000/2012/208466 у графі «для відміток митниці»посадовою особою Київської обласної митниці було зроблено запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, а саме:
- експортної вантажної митної декларації країни відправлення;
- прайс-листа фірми виробника;
- інформації зовнішньоекономічних та біржових організацій про вартість товару;
- висновку експертної організації щодо вартості товару.
У той самий день, 19 березня 2012 року уповноважений представник ТОВ «Електро Імпорт»ОСОБА_4 на декларації митної вартості ДВМ-1 № 125130000/2012/208466 вчинив запис про те, що ознайомлений з необхідністю надання додаткових документів (а.с. 96-97).
20 березня 2012 року ТОВ «Електро Імпорт»подано до Київської обласної митниці прайс-лист фірми виробника, біржові ціни на сировину, експортну вантажну митну декларацію країни відправлення, калькуляцію товару фірми виробника, рішення про визначення митної вартості товару іншої митниці. Висновок експертної організації щодо вартості товару позивачем подано не було.
Оскільки наданий перелік біржових цін був не актуальним, калькуляція вартості товару не була перекладена на Українську мову і не містила повного переліку витрат, рішення про визначення митної вартості товару іншої митниці не було актуальним і базувалось на іншому переліку витрат та товарів, відповідач на підставі статті 273 Митного кодексу України прийняв рішення про визначення митної вартості товарів від 23 березня 2012 року № 125000048/2012/110620/2 (а.с. 106).
Листом від 27 березня 2012 року № 12-45/09-2358 ТОВ «Електро Імпорт»надано дозвіл випустити товар у вільний обіг та подати додаткові документи та відомості для підтвердження заявленої митної вартості товарів (а.с. 10).
Жодних додаткових документів ТОВ «Електро Імпорт»подано не було.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Засади організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України регулює Митний кодекс України від 11 липня 2002 № 92-IV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Кодекс спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Згідно зі статтею 1 Митного кодексу України, ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку. Декларант - це юридична чи фізична особа, яка здійснює декларування товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України. Декларація митної вартості - це заява особи митному органу за встановленою формою відомостей щодо митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України чи по відношенню до яких змінюється митний режим.
Відповідно до статті 81 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Умови та порядок застосування форм декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення митних декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів і транспортних засобів, встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Перелік товарів, що підлягають обов'язковому декларуванню, встановлюється цим Кодексом та актами Кабінету Міністрів України.
Згідно зі статтею 86 Митного кодексу України, митна декларація приймається та реєструється митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Подання митної декларації повинно супроводжуватися наданням митному органу комерційних супровідних та інших необхідних документів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом. Митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Дата і час прийняття митної декларації фіксуються посадовою особою митного органу, що її прийняла, проставленням відміток на бланку митної декларації та відповідним записом у документах митного органу. З моменту прийняття митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення. Митний орган не має права відмовити в прийнятті митної декларації, якщо декларантом виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова митного органу в прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанту.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу (стаття 259 Митного кодексу України).
Частиною першою статті 261 Митного кодексу України встановлено, що відомості про митну вартість товарів, які перемішуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також, у відповідних випадках, для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.
Відповідно до статті 262 Митного кодексу України, митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
У силу вимог статті 265 Митного кодексу України, митний орган, що здійснює контроль за правильністю митної оцінки товарів з урахуванням положень цього Кодексу, має право приймати рішення про правильність заявленої декларантом митної вартості товарів, також має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Якщо митний орган вважає, що певні конкретні елементи витрат, які формують частину вартості для митних цілей, понесені покупцем, але не включені до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари, то митний орган має право відповідним чином корегувати заявлену митну вартість.
Як зазначив відповідач, 19 березня 2012 року при аналізі поданої ТОВ «Електро Імпорт»митної декларації № 125130000/2012/208466 та доданих до неї документів, у Київської обласної митниці виникли сумніви щодо достовірності наданих декларантом до митного оформлення відомостей, оскільки митна вартість товарів, значною мірою відрізнялась від вартості товарів, що була визначена митницею під час митного оформлення ідентичних чи подібних товарів, ввезених на територію України за іншими угодами. Крім того, відповідно до ЄАІС ДМСУ, використання якої передбачено наказом ДМСУ від 17 травня 2002року № 257 «Про затвердження структури, джерел та критеріїв формування бази середньоконтрактних цін», та наказом Державної митної служби України від 24 червня 2009 року № 602 «Про затвердження Порядку роботи посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 липня 2009 року за №669/16685, наявна інформація стосовно ціни митного оформлення товарів, які ввозив позивач значно більше заявленої.
Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант, відповідно до пункту 7 Порядку декларування митної вартості товарів, зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України від 01.02.2006 року № 80 був затверджений Перелік документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 11 Порядку декларування митної вартості товарів, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі «Для відміток митниці»декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.
З огляду на положення частини другої статті 265 Митного кодексу України, пункту 11 Порядку декларування митної вартості товарів, Київською обласною митницею шляхом вчинення запису про необхідність подання додаткових документів на декларації митної вартості (зворотна сторона) від 19 березня 2012 року № 125130000/2012/208466 зроблено запис про надання додаткових документів, а саме:
- експортної вантажної митної декларації країни відправлення;
- прайс-листа фірми виробника;
- інформації зовнішньоекономічних та біржових організацій про вартість товару;
- висновку експертної організації щодо вартості товару.
Відповідно до статті 264 Митного кодексу України, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 88 Митного кодексу України, на декларанта покладений обов'язок надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур.
Згідно зі статтею 45 Митного кодексу України, особи, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за якою цим Кодексом покладено на митні органи, зобов'язані подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.
Згідно із вимог пункту13 Порядку декларування митної вартості товарів, декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання.
Як вбачається з відмітки на зворотній стороні декларації митної вартості від 19 березня 2012 року № 125130000/2012/208466, на вимогу митного органу ТОВ «Електро Імпорт»надано прайс-лист фірми виробника, біржові ціни на сировину, експортна ВМД країни відправлення, калькуляція товару фірми виробника, рішення про визначення митної вартості товару іншої митниці (КРМ) від 11 жовтня 2011 року № 1000006/2011/412905.
У ході аналізу додатково наданих позивачем документів встановлено, що біржові ціни на сировину ТОВ «Електро Імпорт»розраховано станом на березень 2012 року, а інвойс за яким здійснювалося перевезення датований 8 грудня 2011 року. Тобто надані позивачем біржові ціни були не актуальними.
Надана ТОВ «Електро Імпорт»калькуляція товару фірми виробника оформлена не належним чином, оскільки відсутній переклад наведеної у ній інформації на Українську мову.
Відповідно до пункту 12 Порядку декларування митної вартості товарів, декларант подає переклад державною мовою документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів.
Згідно статті 77 Митного кодексу України, якщо оригінали документів складені іншою мовою, декларант має забезпечити їх переклад на українську мову за власний рахунок.
Судом встановлено, що переклад митному органу позивачем не надавався.
Калькуляції фірми-виробника щодо формування ціни товару не містила повного переліку витрат, які, згідно статті 267 Митного кодексу України, включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Так, відсутня інформація щодо витрат інженерних та дослідно-конструкторських робіт, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів, заробітну плату, податки та збори (обов'язкові платежі в країні виробництва), рентабельність тощо.
ТОВ «Електро Імпорт»також було подано до митниці у вигляді додаткових документів рішення про визначення митної вартості товару іншої митниці (КРМ) від 11 жовтня 2011 року №1000006/2011/412905. Разом з тим, вказане рішення винесено станом на кінець 2011 року, а митне оформлення ввезених ТОВ «Електро Імпорт»проводилося у березні 2012 року.
Крім того, рішення прийнято на підставі іншого переліку поданих документів та щодо іншого товару. Отже таке рішення неможливо було застосувати при визначенні митної вартості ввезеного позивачем товару.
Висновку експертної організації щодо визначення митної вартості товару ТОВ «Електро Імпорт»надано не було.
У силу вимог абзацу 2 пункту 13 Порядку декларування митної вартості товарів, у разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставлення свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості.
Якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством (пункт 14 Порядку декларування митної вартості товарів).
Відповідно до вимог частини третьої статті 264 Митного кодексу України та Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 17 березня 2008 року № 230, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 27 березня 2008 року за №259/14950, у разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом.
Судом встановлено, 27 березня ТОВ «Електро Імпорт»до Київської обласної митниці було направлено заяву про випуск товарів у вільний обіг згідно з положенням статі 264 Митного кодексу України та пункту 15 Порядку декларування митної вартості товару під гарантійні зобов'язання шляхом сплати до бюджету суми податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю, яка визначена у рішенні Київської обласної митниці про визначення митної вартості від 23 березня 2012 року № 125000048/2012/110620/2 (а.с. 11).
Відповідно до положень Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання, при ввезенні їх на митну територію України, строк дії гарантійних зобов'язань не може перевищувати 90 календарних днів з моменту випуску товарів у вільний обіг.
Протягом зазначеного періоду, декларант повинен подати митному органу необхідні відомості для підтвердження заявленої митної вартості та забезпечити можливість їх перевірки. Митний орган перевіряє надані декларантом відомості, а в разі необхідності вживає додаткових форм контролю, передбачених законодавством. На підставі результатів такої перевірки, але не пізніше 10 днів до завершення строку дії гарантійних зобов'язань митний орган приймає рішення та повідомляє декларанта про можливість/неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом (пункт 13, 14 вказаного Порядку).
У ході судового розгляду справи суду не надано жодних доказів про надання декларантом документів, які додатково були витребувані митним органом, тобто не виконано вимоги митного законодавства, а відтак, не доведено протиправності рішення про визначення митної вартості від 23 березня 2012 року № 125000048/2012/110620/2.
Оскільки рішення про визначення митної вартості від 23 березня 2012 року № 125000048/2012/110620/2 є правомірним, вимога позивача зобов'язання Київської обласної митниці провести перерахунок митної вартості товару щодо товарів, які імпортуються згідно контракту від 21 грудня 2011 року № 1111008 відповідно до заявленої митної вартості декларантом у декларації митної вартості від 19 березня 2012 року № 125130000/2012/208466 та розрахунку-фактури (інвойсу) від 8 грудня 2011 року № 1111008 є безпідставною та не підлягає задоволенню.
Щодо твердження позивач про безпідставне застосування Київською обласною митницею шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів, суд зазначає наступне.
Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та умови їх застосування встановлено статтями 266 - 273 Митного кодексу України.
Так, зі змісту частин 1-5 статті 266 Митного кодексу України вбачається, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, може здійснюватися за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.
Пунктом 14 Порядку декларування митної вартості товарів визначено, що якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.
З огляду на те, що вимогу митниці щодо надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів ТОВ «Електро Імпорт»не виконано, митна вартість товару не могла бути визначена за ціною угоди (метод 1) згідно статті 267 Митного кодексу України.
У зв'язку тим, що у митного органу була відсутня інформація щодо митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів в ціновій базі ДМСУ, методи 2 та 3 не могли бути застосовані з об'єктивних обставин так як за основу береться ціна товарів, експорт яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближених до нього (статті 268-269 Митного кодексу України).
Четвертий та п'ятий методи визначення митної вартості товарів на основі додавання та віднімання вартості за відсутності інформації про вартість матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів, обсягу прибутку, загальних витрат при продажу в Україні не застосовано за відсутності належного підтвердження відповідних даних.
При визначенні митної вартості товарів кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267-272 Митного кодексу України, в такому випадку митна вартість визначається за резервним методом.
Згідно статті 17 Угоди про застосування статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, ніщо не повинно тлумачитись так, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитись в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митного оцінювання.
Відповідно до положень статті 41 Митного кодексу України, однією із форм митного контролю є перевірка документів та відомостей, необхідних для такого контролю; перевірка системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України;
З огляду на зазначені приписи митного законодавства, суд дійшов висновку, що доведення достовірності заявленої митної вартості товарів, що імпортуються на митну територію України, є безпосереднім обов'язком декларанта.
Відповідно до пункту 9.1 Методичних рекомендацій із застосування окремих положень МКУ, митна вартість, визначена за резервним методом згідно положеннями статті 273, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначених (визнаних) митних вартостях.
Пункт 9.2 Методичних рекомендацій передбачає, що для використання положень статті 273 при визначенні митної вартості повинні використовуватися методи, викладені у статтях 267-272, при цьому обґрунтована гнучкість у застосуванні таких методів відповідатиме цілям та положенням статті 273.
Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 71 цього Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на ту обставину, що вимоги митного органу декларантом виконані не були, суду не надано позивачем належних, допустимих та достатніх доказів, які б документально підтверджували можливість застосування митним органом іншого методу ніж шостий, та враховуючи неможливість визначення митної вартості товарів на основі методів, передбачених статтями 267-269, 271, 272 Митного кодексу України, суд вважає, що відповідач правомірно прийняв рішення про визначення митної вартості від 23 березня 2012 року № 125000048/2012/110620/2 та визначив митну вартість товару відповідно до статті 273 Митного кодексу України за резервним методом.
Стосовно вимог позивача щодо повернення з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Електро Імпорт»надмірно сплачених коштів за митне оформлення у сумі 174866,31 грн., суд звертає увагу на наступне.
Статтею 50 Бюджетного кодексу України передбачено, що Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.
На виконання положень статті 50 Бюджетного кодексу України розроблено Порядок взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, який затверджений спільним наказом Державної митної служби України та Державним Казначейством України від 20 липня 2007 року № 611/147 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 25 вересня 2007 року № 1095/14362 (далі по тексту - Порядок).
Згідно з пунктами 2, 5, 6, 7 даного Порядку, повернення платникам помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновків митного органу, оформленого відповідно до заяви платника податків, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації
Митні органи за місцем оформлення митної декларації на підставі заяви платника готують висновок про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за сприянням яких покладається на митні органи (далі - висновок), та не пізніше п'яти робочих днів від дня прийняття керівником митного органу рішення про повернення з Державного бюджету України, направляють його згідно з реєстром висновків про повернення з Державного бюджету України та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, для виконання відповідним органам Державного казначейства України.
Дані висновки реєструються органами Державного казначейства України в журналі обліку висновків, наданих митними органами.
На підставі отриманого висновку відповідний орган Державного казначейства України готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у висновку, та здійснює повернення коштів з бюджету.
Органи Державного казначейства не приймають участі у процесі стягнення податків, зборів та інших доходів, оскільки відповідно до пункту 3 статті 50 Бюджетного кодексу України саме на органи стягнення покладено обов'язок забезпечувати своєчасне та в повному обсязі надходження до державного бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів відповідно до законодавства України.
Органи Державного казначейства відповідно до статей 48, 50 Бюджетного кодексу України здійснюють контроль за бюджетними повноваженнями при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів та ведення обліку всіх надходжень, що належать Державному бюджету України.
Оскільки висновку щодо повернення надмірно сплачених коштів з Державного бюджету України на користь позивача від Київської обласної митниці до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області не надходило, та з урахуванням правомірної відмови відповідача Київської обласної митниці застосувати заявлену позивачем у ВМД від 19 березня 2012 року № 125130000/2012/208466 митну вартість товару, суд дійшов висновку, що підстави для відшкодування з бюджету надмірно сплачених коштів за митне оформлення у розмірі 174866,31 грн. - відсутні.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності та враховуючи, що викладені в позовній заяві доводи не ґрунтуються на нормах законодавства, а рішення Київської обласної митниці про визначення митної вартості від 23 березня 2012 року № 125000048/2012/110620/2 є правомірним та прийняте в межах діючого законодавства, суд дійшов висновку, що адміністративний ТОВ «Електро Імпорт»задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони -суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат відповідача -суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Суддя Леонтович А.М.
Повний текст постанови виготовлено 23 червня 2012 року.