справа № 2a-0770/929/12
рядок статзвіту -8.1.5
код - 01
24 травня 2012 року м. Ужгород
Закарпатський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Андрійцьо В.Д.
при секретарі судового засідання - Повханич Г.П.
за участю:
представника позивача - Євчинець Р.
відповідача -ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді адміністративну справу за позовною заявою Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у сумі 3856,27 грн., -
Позивач - Мукачівська об'єднана державна податкова інспекція Закарпатської області звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у сумі 3856,27 грн., мотивуючи тим, що останній будучи зареєстрованим платником податків та зборів, не виконує взяті на себе обов'язки щодо сплати таких, внаслідок чого в нього і виникла вищезазначена заборгованість.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги за обставин викладених у позовній заяві підтримав повністю, просив суд їх задовольнити.
Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечила та просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог, зокрема пояснивши, що оплата боргу частково сплачена.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_2 є фізичною особою та перебуває на обліку в Мукачівській об'єднаній податковій інспекції.
Судом встановлено, що в ході проведення фактичної перевірки дотримання ОСОБА_2 норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) встановлено невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виписаними з початку робочого дня, незабезпечення зберігання використаних розрахункових книжок протягом трьох років, незабезпечення зберігання протягом трьох років книги обліку розрахункових операцій, про що складено акт від 29 листопада 2010 року. На підставі вищевказаного акту перевірки прийнято рішення про застосування штрафних санкцій форми "С" № 000386.2340 від 09 грудня 2010 року, яким до відповідача застосовано штрафну санкцію у розмірі 2 641,00 грн. Крім того, як вбачається із матеріалів справи на суму боргу нарахована пеня у сумі 1215,27 грн.
У відповідності до ст. 25 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995р. №265/95-ВР суми фінансових санкцій підлягають перерахуванню суб'єктами підприємницької діяльності до відповідного місцевого бюджету в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби рішення про застосування таких фінансових санкцій. У разі невиконання суб'єктом господарювання рішення про застосування фінансових санкцій сума штрафу стягується на підставі рішення суду.
Крім того, у відповідності до ст. 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.
Як встановлено у судовому засіданні з пояснень відповідача та підтверджено матеріалами справи, вищевказана заборгованість сплачена частково, а саме після проведення перевірки та до винесення рішення про застосування штрафних санкцій - 03 грудня 2010 року сплачено - 1500, 00 грн. та 1600, 00 грн. сплачено 14 листопада 2011 року.
Як вбачається із облікової картки платника податків вищевказана сума сплачена відповідачем зарахована на борг від 16 вересня 2003 року.
У відповідності до вимог абзацу 1 пункту 87.9 ст.87 Податкового кодексу України, у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
Таким чином, з моменту набрання чинності Податковим кодексом України органи державної податкової служби наділені повноваженнями змінювати призначення платежу.
Однак, Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який був спеціальним законом на момент виникнення спірних правовідносин з питань оподаткування і установлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
Отже, у податкового органу відсутні повноваження змінювати призначення платежу, який було самостійно визначено платником податків під час виконання ним свого обов'язку при сплаті сум штрафних санкцій та направляти суми при веденні оперативного обліку платежів на погашення податкового боргу за інший податковий період.
Суд звертає увагу також на те, що податкова інспекція мала можливість стягнення заборгованості відповідача за 2003 рік в судовому порядку.
Крім того згідно вимог пп. 56.21 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Отже, суд вважає, що оскільки чинним на момент погашення штрафних санкцій законодавством не було передбачено повноважень органу державної податкової служби погашати заборгованість при цьому змінюючи призначення платежу, позивач без достатніх на те правових підстав, частково зарахував суму сплачену відповідачем в погашення штрафних санкцій за 2003 рік.
Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про необгрунтованість та безпідставність позовних вимог.
У відповідності до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати у справі не стягуються.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовних вимог Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекція - відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Андрійцьо В.Д.
Повний текст постанови виготовлено та підписано протягом 31 травня 2012 р.
Суддя Андрійцьо В.Д.