Справа: № 2а-15365/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції:
Суддя-доповідач: Грибан І.О.
Іменем України
"21" червня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючий-суддя Грибан І.О.
судді Беспалов О.О., Губська О.А.
за участі :
секретар с/з Печенюк Р.В.
розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 05 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва, Головного управління Державного казначейства України у м.Києві про визнання протиправним та зобов'язання вчинити дії -
Позивач звернувся в суд з позовом Георгіївни до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва, Головного управління Державного казначейства України у м.Києві, в якому просив визнати рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва щодо відмови позивачу у включенні до податкового кредиту частину суми процентів за іпотечним житловим кредитом за 2010 р. в розмірі 9690,70 грн. неправомірним; зобов'язати ДПІ у Печерському районі м. Києва та ГУ ДКУ у м. Києві підготувати та надати висновок про повернення 9690,70 грн. надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб, скласти платіжне доручення, на підставі якого перераховуються кошти з рахунків, на яких обліковуються доходи бюджету та сплатити позивачу 9 690,70 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 05 грудня 2011 року позовні вимоги задоволено частково, ухвалено : визнати протиправними та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 15 березня 2011 року № 1519/г/17-212 та від 12 вересня 2011 року № 5211/г/17-212 щодо відмови позивачу у включенні до податкового кредиту частину суми процентів за іпотечним житловим кредитом за 2010 р. в розмірі 9690,70 гривень; зобов'язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі м. Києва підготувати та надати висновок про повернення надміру сплаченого податку з доходів фізичних осіб, що підлягає поверненню платнику як податковий кредит за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року; стягнути з державного бюджету України через Головне управління Державного казначейства України у м. Києві на користь позивача надмірно сплачені кошти по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 9690,70 гривень.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Державна податкова інспекція у Печерському районі м.Києва подала апеляційну скаргу, в якій просила оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.
Сторони в судове засідання на апеляційний розгляд не з'явилися. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін. Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін, виходячи з наступник підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 14 серпня 2007 року між позивачем (позичальником) та АКБ «Форум»(кредитором) було укладено кредитний договір № 0026/07/00-І, згідно якого кредитором надано позичальнику кошти в сумі 100000 (сто тисяч) доларів США для придбання нерухомості, а саме: двохкімнатної квартири загальною площею 92, 37 кв.м. до 11 серпня 2017 року за кредитною ставкою в розмірі 11, 5 відсотків річних.
До вказаного кредитного договору між позивачем (іпотекодавцем) та АКБ «Форум»(іпотекодержателем) 14 серпня 2007 року було укладено договір іпотеки, що забезпечує виконання іпотекодавцем зобов'язань, що випливають з укладеного з іпотекодержателем кредитного договору від 14 серпня 2007 року № 0026/07/00-І. Предметом іпотеки є майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, що стане власністю іпотекодавця після завершення будівництва, а саме: двохкімнатна квартира загальною площею 92, 37 кв.м.
10 березня 2011 року позивач подала Державній податковій інспекції у Печерському районі м. Києва декларацію про доходи, одержані з 01 січня по 31 грудня 2010 року, з метою отримання права на податковий кредит на частину суми процентів за іпотечним кредитом.
В додатку до декларації про доходи, одержані з 01 січня по 31 грудня 2010 року, містився розрахунок суми податку з доходів фізичних осіб до повернення з бюджету у зв'язку з нарахуванням податкового кредиту у розмірі 9 690,70 грн.
Листом від 15 березня 2011 року за № 1519/г/17-212 відповідачем 1 було повідомлено позивача про відсутність в останнього права на податковий кредит щодо процентів, сплачених за користування іпотечним житловим кредитом, оскільки таке право мають лише фізичні особи, в яких умови повністю відповідають вимогам, визначеним у п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України № 889-IV, а саме, якщо квартира, придбана іпотечним житловим кредитом, визначена покупцем як основне місце його проживання та внесено відповідні відомості до паспортного документа про місце проживання в зазначеній квартирі.
Також, листом від 12 вересня 2011 року за № 5211/г/17-212 про надання відповіді повторно, відповідачем 1 було вдруге повідомлено позивача про відсутність в останнього права на податковий кредит щодо процентів, сплачених за користування іпотечним житловим кредитом, зважаючи на недотримання заявником вимог п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5, ст. 10 Закону України № 889-IV, оскільки об'єкт будівництва не є добудованим та не зданим в експлуатацію, а відповідно квартира не передана у власність заявника.
Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган не може обмежити право фізичної особи на включення до складу податкового кредиту фактично сплачену частину суми процентів за іпотечним житловим кредитом, предметом якого є об'єкт незавершеного будівництва чи майнові права на нього, вразі, якщо за рахунок такого іпотечного житлового кредиту будується чи придбається житловий будинок (квартира, кімната) .
Також, суд першої інстанції вважав, що за наявності об'єктивних причин неможливості позивача зареєструватися за основним місцем проживання в придбаній ним квартирі, а саме через знаходження об'єкту нерухомості в стадії будівництва, за умови виконання позивачем всіх вимог чинного законодавства, що регулюють порядок отримання права фізичної особи на включення до складу податкового кредиту фактично сплаченої частини суми процентів за іпотечним житловим кредитом, відповідач не мав законних підстав відмови позивачу у праві включення до податкового кредиту частину суми процентів за іпотечним житловим кредитом .
Колегія суддів не може не погодитися з таким висновком суду, виходячи з наступного.
Відповідно до п.1.16 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 р. № 889-IV (із змінами та доповненнями), податковий кредит - сума (вартість) витрат, понесених платником податку - резидентом у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року, у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до п.10.1 ст.10 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», платник податку - резидент має право включити до складу податкового кредиту частину суми процентів за іпотечним житловим кредитом, наданим позичальнику як у національній, так і в іноземній валютах, фактично сплачених протягом звітного податкового року.
При сплаті процентів за іпотечним житловим кредитом в іноземній валюті сума платежів за такими процентами, здійснених в іноземній валюті, перераховується у гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діє на день сплати таких процентів.
Таке право виникає у разі, якщо за рахунок такого іпотечного житлового кредиту будується чи придбається житловий будинок (квартира, кімната), визначений таким платником податку як основне місце його проживання.
Згідно п.10.5 ст.10 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», право на включення до складу податкового кредиту суми, розрахованої згідно з цією статтею, надається платнику податку не частіше одного разу на 10 календарних років починаючи з року, в якому об'єкт житлової іпотеки придбається або починає будуватися.
Відповідно до п.1.5 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», іпотечний житловий кредит - фінансовий кредит, що надається фізичній особі, товариству співвласників квартир або житловому кооперативу строком не менше п'яти повних календарних років для фінансування витрат, пов'язаних з будівництвом або придбанням квартири (кімнати) або житлового будинку (його частини) (з урахуванням землі, що знаходиться під таким житловим будинком, чи присадибної ділянки), які надаються у власність позичальника з прийняттям кредитором такого житла (землі, що знаходиться під ним, чи присадибної ділянки) у заставу.
Згідно вимог ст. 5 Закону України «Про іпотеку»від 05.06.2003 р. № 898-IV (із змінами та доповненнями), предметом іпотеки також може бути об'єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником такого майна на час укладення іпотечного договору.
Відповідно до п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», до складу податкового кредиту включаються фактично понесені витрати, підтверджені платником податку документально, а саме: фіскальним або товарним чеком, касовим ордером, товарною накладною, іншими розрахунковими документами або договором, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат.
Таким чином, колегія суддів погоджується з твердженнями суду першої інстанції , що законодавство України не обмежує право фізичних осіб щодо включення до складу податкового кредиту частину суми процентів за іпотечним житловим кредитом, предметом якого є об'єкт незавершеного будівництва чи майнові права на нього, вразі, якщо за рахунок такого іпотечного житлового кредиту будується чи придбається житловий будинок (квартира, кімната), визначений таким платником податку як основне місце його проживання.
Отже, враховуючи, що до державного бюджету в повному обсязі поступили кошти, у вигляді податку з доходів фізичних осіб, що були сплачені позивачем в сумі процентів за договором іпотечного житлового кредиту, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність у позивача права на бюджетне відшкодування та обрав належний спосіб захисту порушеного права.
Апеляційна скарга не містить доводів, які б спростували висновки суду першої інстанції.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 05 грудня 2011 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Грибан І.О.
Судді: Беспалов О.О.
Губська О.А.