Справа: № 2а-5205/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р.
Суддя-доповідач: Романчук О.М
Іменем України
"12" червня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого-судді: Романчук О.М.,
Суддів: Глущенко Я.Б.,
Шелест С.Б.,
при секретарі: Воронець Н.В.,
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 -ОСОБА_4 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області про зобов'язання працевлаштувати вагітну жінку у зв'язку із закінченням строкового договору та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, -
У листопаді 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області з вимогами зобов'язати Бориспільську ОДПІ Київської області надати їй, на цьому ж підприємстві або на іншому, роботу (вакантне робоче місце), яка рівноцінна попередній займаній посаді та стягнути з Бориспільської ОДПІ Київської області середню заробітну плату з період 01.06.2011 р. до 31.08.2011 р.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, представник позивача по справі подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 наказом Бориспільської ОДПІ Київської області від 01 червня 2010 року за № 30 «о»було призначено на конкурсній основі з шестимісячним терміном випробування на посаду старшого державного податкового ревізора інспектора сектору податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю юридичних осіб на період відпустки по догляду за дитиною основного працівника ОСОБА_5 Підставою даного призначення є: протокол конкурсної комісії від 26.05.2010 р. за № 6 та особиста письмова заява ОСОБА_3 від 31.05.2010 р. (а.с. 45).
26 травня на ім'я начальника Бориспільської ОДПІ було подано письмову заяву від основного працівника -СДПРІ сектору податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю юридичних осіб ОСОБА_5 щодо допуску її до виконання своїх службових обов'язків з 01.06.2011 року.
31 травня 2011 року, на ім'я начальника Бориспільської ОДПІ була подана письмова заява про звільнення за власним бажанням від ОСОБА_3, що є безумовною підставою для розірвання строкового трудового договору відповідно до п. 2 ст. 36 КЗпП України.
В результаті Бориспільською ОДПІ було видано наказ за № 26 «о» про звільнення з 31 травня 2011 року ОСОБА_3 з посади старшого державного податкового ревізора - інспектора сектору податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю юридичних осіб згідно з п. 2 ст. 36 КЗпП України у зв'язку із закінченням терміну трудового договору.
Проте, позивач вважає, що відповідачем були порушені її права на працевлаштування, оскільки не було запропоновано роботи рівноцінної попередній займаній посаді.
Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Закінчення строку трудового договору, крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не постановила вимогу про їх припинення, є підставою припинення трудового договору (п. 2 ст. 36 КЗпП).
Матеріали справи свідчать, що наказом від 31.05.2011 року за № 26 «о» позивача звільнено з посади старшого державного податкового ревізора - інспектора сектору податкового контролю та аналітичної роботи управління податкового контролю юридичних осіб з 31 травня 2011 року згідно з п. 2 ст. 36 КЗпП України, у зв'язку із закінченням терміну трудового договору.
Проте, як стверджує позивач, на момент її звільнення із займаної посади вона була вагітною.
Разом із тим, позивачем не було надано відповідачу жодних відомостей щодо вагітності, а також документів, які б могли підтвердити даний факт.
ОСОБА_3 підтвердила свою вагітність через вісім днів після звільнення направленням з Центральної районної поліклініки Подільського району м. Києва № 535 виданим 08.06.2011 року. Дане направлення не є документом підтверджуючим факт вагітності апелянта, а видане для встановлення остаточного результату діагнозу.
Отже, про вагітність позивача відповідачу стало відомо вже після власноруч написаної та поданої на ім'я начальника інспекції заяви про звільнення за власним бажання та видання наказу про звільнення із займаної посади.
При цьому, слід зазначити, що головною підставою звільнення є заява ОСОБА_5 про вихід її із відпустки.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).
При цьому, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Отже, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 -ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2012 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлено: 18 червня 2012 року.
Головуючий суддя Романчук О.М
Судді: Глущенко Я.Б.
Шелест С.Б.