Справа: № 46/291-А Головуючий у 1-й інстанції: Шабунін С.В.
Суддя-доповідач: Костюк Л.О.
Іменем України
"21" червня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого -судді Костюк Л.О.;
суддів: Бужак Н.П., Троян Н.М.;
розглянувши в порядку письмового провадження у залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва на постанову Господарського суду м.Києва від 13 серпня 2007 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Галактіс»Відкритого акціонерного товариства «Галактон»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення, -
У травні 2007 року позивач звернувся до Господарського суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва про визнання недійсним податкового повідомлення -рішення. Свої позовні вимоги мотивував тим, що в його діях відсутні ознаки порушення, за яке застосована відповідальність, крім того, спірним податковим повідомленням-рішенням позивача необгрунтовано позбавлено права на податковий кредит, в той час, як відповідні суми податку на додану вартість були сплачені в ціні товарів, а недоліки з оформленні податкових накладних не є підставою для визнання її не дійсною, що відображено у п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 року №, оскільки, не перешкоджає ідентифікації покупця, в податкових накладних було вказано найменування (прізвище), його індивідуальний податковий номер (він є ідентифікаційним) та номер свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ.
Постановою Господарського суду м.Києва від 13 серпня 2007 року позов задоволенно.
Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва № 0000662310/3 від 28.04.2007 року.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.
За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.
З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вважає, що розгляд справи має бути проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.
Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задоволюючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва №0000662310/3 від 28.04.2007 року необгрунтоване та суперечить вимогам чинного законодавства України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м.Києва було проведено перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання Дочірнім підприємством "Галактіс" Відкритого акціонерного товариства "Галактон" вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2005 року по 31.03.2006 року та валютного законодавства за період з 01.01.2005 року по 31.03.2006 року. Перевірка проводилась з 21.07.2006 року по 01.09 .006 року, за результатами проведення перевірки було складено Акт від 08.09.2006 року № 1869/23-309П468.
За результатами проведеної перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем абз. в) пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", який передбачає, що платник податку повинен надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах, юридичної особи або прізвище, ім'я та по-батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість.
В Акті перевірки зазначається, що документальною перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість за перевіряємий період на суму 84 192,09 грн.
За наслідками встановлених в Акті перевірки порушень було винесене податкове повідомлення-рішення від 21 вересня 2006 року № 0000662310/0, яким позивач повідомлявся про те, що внаслідок встановлення в вищезазначеному Акті перевірки порушення п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" йому визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) на суму 126 288,14 грн., а самб: 84 192,09 грн. - основний платіж та 42 096,05 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його неправомірним та безпідставним, позивач згідно ст.5.2.2. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у порядку апеляційного узгодження нарахованого податкового зобов'язання подав 27.09.2006 року до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва скаргу на податкове повідомлення-рішення № 0000662310/0 від 21.09.2006 року.
Рішенням відповідача № 6583/10/25-011 від 13.10.2006 року термін розгляду було продовжено до 25.11.2006 року (включно). 27.11.2006 року позивачем було отримано рішення відповідача від 24.11.2006 року №8165/10/25-011, яким податкове повідомлення-рішення від 21.09.2006 р. № 0000662310/0 залишено без змін, а скарга позивача №209 від 27.09.2006 р. - без задоволення.
За результатами розгляду скарги позивачеві було направлено податкове повідомлення-рішення від 24.11.2006 року № 0000662310/1.
05.12.2006 року до Державної податкової адміністрації у м.Києві позивач подав наступну скаргу на податкові повідомлення-рішення № 0000662310/0 та №0000662310/1 від 24.11.2006 року.
Рішенням Державної податкової адміністрації у м.Києві № 3376/10/25-114 від 18.12.2006 року термін розгляду скарги було продовжено по 02.02.2007 року.
Позивач 31.01.2007 року отримав рішення №297/10/25-114, яким податкові повідомлення-рішення № 0000662310/0 від 21.09.2006 року та № 0000662310/1 від 24.11.2006 року залишено без змін, а скаргу позивача № 223 від 05.12.2006 року - без задоволення. Внаслідок цього позивачем було отримано податкове повідомлення-рішення від 02.02.2007 року №0000662310/2.
До Державної податкової адміністрації України 07.02.2007 року позивач подав скаргу вих. № 4 від 07.02.2007 року на вищевказані податкові повідомлення-рішення. Рішенням Державної податкової адміністрації України № 2063/6/25-0115 від 02.03.2007 року термін розгляду скарги було продовжено по 12.04.2007 року (включно). 13.04.2007 року позивачем було отримано рішення Державної податкової адміністрації України від 11.04.2007 року № 3470/6/25-0115, яким податкові повідомлення-рішення № 0000662310/0 від 21.09.2006 року, № 0000662310/1 від 24.11.2006 року та №0000662310/2 від 02.02.2007 року були скасовані в частині 64 238,66 грн. податку на додану вартість і 32 119,33 штрафних санкцій, а в іншій частині -залишені без змін.
За результатами розгляду скарги 07.05.2007 року позивачем було отримано податкове повідомлення-рішення від 28.04.2007 року № 0000662310/3.
Позивач, не погоджується з податковими зобов'язаннями, нарахованими зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями звернувся до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів з вимогою про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000662310/3 від 28.04.2007 року.
Згідно п. 1.5. Наказу Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 р. № 327 "Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства.
В Акті не вказано про порушення, які, на думку відповідача, є підставою для складання та направлення оскаржуваного повідомлення-рішення № 0000662310/3 від 1.04.2007 року. Зазначено лише, що в ряді податкових накладних прізвище, ім'я та по-батькові фізичної особи вказане не повністю, а у формі „прізвище та ініціали".
Згідно п. 1.7. Наказу факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Подібні викладення фактів та посилання в Акті відсутні.
Згідно п. 2.3.4. Наказу, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючих, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.
Крім того, недоліки в заповненні податкових накладних, на які посилається відповідач, а саме: не визначення дати відвантаження (виконання, надання (оплати) товарів (робіт, послуг), кількості та одиниці виміру товарів (робіт, послуг), що надавалися позивачеві, не роблять податкові накладні недійсними і не свідчать про їх неналежність і недопустимість в якості доказів. На їх підставі цілком можливо ідентифікувати контрагентів позивача, достовірно визначити господарські операції, їх суми та суми податку на додану вартість, що були сплачені позивачем своїм контрагентам.
В ході розгляду спору судом встановлено, що позивачем включено до податкового кредиту суми, зазначені в податкових накладних № 1 від 17.01.2005 р. СПД ф/о ОСОБА_2, № 2 від 30.01.2005 р. СПД ф/о ОСОБА_2, № 7 від 31.01.2005 р. СПД ф/о ОСОБА_3, № 5 від 15.02.2005 р. СПД ф/о ОСОБА_2, № 7 від 28.02.2005 р. СПД ф/о ОСОБА_2, № 77401 від 28.02.2005 р. СПД ф/о ОСОБА_4, № 17 від 31.03.2005 р. СПД ф/о ОСОБА_3, № 9 від 15.03.2005 р. СПД ф/о ОСОБА_2, № 10 від 31.03.2005 р. СПД ф/о ОСОБА_2, № 365 від 16.03.2005 р., № 19 від 15.04.2005 р. СПД ф/о ОСОБА_2, № 22 від 30.04.2005 р. СПД ф/о ОСОБА_2, № 23 від 16.05.2005 р., № 24 від 31.05.2005 р. СПД ф/о ОСОБА_2, № 26 від 31.05.2005 р. СПД ф/о ОСОБА_3, № 14/06/05 від 14.06.2005 р. СПД ОСОБА_5, № 26 від 30.06.2005 р. СПД ф/о ОСОБА_2, № 30 від 30.06.2005 р. СПД ф/о ОСОБА_3, № 35 від 02.08.2005 р. ПП ОСОБА_6, № 840 від 14.09.2005 р. ОСОБА_7, № 30 від 15.09.2005 р. СПД ф/о ОСОБА_2, №31 від 30.09.2005 р. СПД ф/о ОСОБА_2, № 32 від 15.10.2005 р. СПД ф/о ОСОБА_2, № 33 від 31.10.2005 р. СПД ф/о ОСОБА_2, № 1 від 31.10.2005 р. ПП ОСОБА_8, № 3 від 15.11.2005 р. ПП ОСОБА_8, № 34 від 15.11.2005 р. СПД ф/о ОСОБА_2, № 35 від 30.11.2005 р.СПД ф/о ОСОБА_2, № 4 від 30.11.2005 р. ПП злобородько О.В., № 6 від 07.12.2005 р. ПП ОСОБА_8, № 36 від 08.12.2005 р. СПД ш/о ОСОБА_2, №1081 від 23.12.2005 р. ОСОБА_7
А акті перевірки вказується, що в наданих позивача, в підтвердження віднесених до податкового кредиту сум податку на додану вартість, податкових накладних від 23.12.2005 р. № 1081, від 14.09.2005 р. № 840, від 16.03.2005 р. № 365 по постачальнику підприємець ОСОБА_7 відсутні реквізити, а саме: дата відвантаження (виконання, поставки (оплати) товарів (послуг); одиниця виміру товарів (послуг) - грн., шт., кг, м, см, м куб., см куб., л тощо; кількість (об'єм, обсяг) поставки товарів, послуг, ціна поставки одиниці продукції без урахування податку на додану вартість; від 28.02.2005 р. № 77401 по постачальнику підприємець ОСОБА_9 -кількість (об'єм, обсяг) поставки товарів, послуг; ціна поставки одиниці продукції без урахування податку на додану вартість.
Відповідно до п.п. 7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; б) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; й) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку".
Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 зазначеного Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Згідно з підпунктом 7.4.5 п.п. 7.4 статті 7 зазначеного Закону, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту), а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Під час перевірки та винесення податкового повідомлення-рішення поза увагою відповідача залишились правові підстави відповідальності позивача як платника податку на додану вартість. Недотримання порядку, встановленого пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених позивачем витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту та не свідчить про обґрунтованість рішення відповідача, так як згідно абз.2 пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку.
Підстави для юридичної відповідальності позивача відсутні, оскільки, немає головного -шкоди. Податок на додану вартість був сплачений вчасно та в повному обсязі, під час перевірки всі податкові накладні були надані, про що вказується в Акті, а недоліки, допущені під час заповнення податкових накладних, є суто технічними. Послуги, за якими були надані вказані податкові накладні, не можливо обчислити в певній кількості або обсязі, оскільки це були послуги по збуту молочної продукції та інформаційно-консультативні послуги, що надавалися протягом певного періоду та включали в себе велику кількість різноманітних за своїм характером робіт.
Крім того, відповідачем не було взято до уваги, що спірні податкові накладні видані по реальним господарським операціям, що відбулися між позивачем та його контрагентами, щодо яких позивачем було сплачено відповідні суми податку на додану вартість, та що виявлені в накладних недоліки не призвели до втрат бюджету.
Підставою для не віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість є відсутність податкової накладної або заповнення її іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової -адміністрації України від 30.05.1997 № 165. Інших підстав для не віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість законодавство України не передбачає.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності І покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.
Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва - залишити без задоволення, а постанову Господарського суду м.Києва від 13 серпня 2007 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 26 червня 2012 року.
Головуючий суддя Костюк Л.О.
Судді: Бужак Н.П.
Троян Н.М.