Справа: № 2-а-1381/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В.
Суддя-доповідач: Костюк Л.О.
Іменем України
"21" червня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого -судді Костюк Л.О.;
суддів: Бужак Н.П., Троян Н.М.;
за участю секретаря: Співак О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 04 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська дистрибуцій на компанія»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва про скасування податкового повідомлення - рішення, -
У січні 2012 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва про скасування податкового повідомлення - рішення. Свої позовні вимоги мотивував тим, що податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва прийнято з порушенням норм чинного законодавства.
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 04 квітня 2012 року позов задоволенно.
Скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва від 10.10.2011 року № 0003282330.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши суддю -доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.
Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задоволюючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, 29 серпня 2011 року ДПІ у Святошинському р-ні м.Києва було проведено фактичну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Українська дистрибуційна компанія", за результатами якої складено акт фактичної перевірки від 29.08.2011 року.
На підставі вказаного акту ДПІ у Святошинському р-ні м.Києва було складено податкове повідомлення-рішення від 10.10.2011 року № 0003282330, яким платнику податків у зв'язку з порушенням п.п.267.6.1. п. 267 Податкового кодексу України нараховано штрафну санкцію у розмірі 752 грн.
Позивач, не погоджуючись із вказаним ППР, оскаржив його до суду.
В акті перевірки зазначено, що в момент перевірки підприємством здійснювалась оптово-роздрібна торгівля алкогольними напоями за готівковий та безготівковий розрахунок із застосуванням реєстратора розрахункових операцій в офісі підприємства за адресою: м. Київ, вул. Миропільська, 11 торгівельної діяльності без отримання відповідного патенту.
Згідно п. 267.6.1. ст. 267 Податкового кодексу України, оригінал торгового патенту повинен бути розміщений: - на фронтальній вітрині магазину, а за її відсутності - біля реєстратора розрахункових операцій; - на фронтальній вітрині малої архітектурної форми; - на табличці в автомагазинах, на розвозках та інших видах пересувної торговельної мережі, а також на лотках, прилавках та інших видах торговельних точок, відкритих у відведених для торговельної діяльності місцях; - у пунктах обміну іноземної валюти; - у приміщеннях для надання платних послуг, а також у приміщеннях, в яких проводяться розважальні ігри.
Згідно пп. 14.1.211. ст.. 14 Податкового кодексу України, пункт продажу товарів для цілей цього Кодексу - це: магазин, інша торговельна точка, що розташовані в окремому приміщенні, будівлі або їх частині, і мають торговельний зал для покупців або використовують для торгівлі його частину; кіоск, палатка, інша мала архітектурна форма, яка розташована в окремому приміщенні, але не має вбудованого торговельного залу для покупців; автомагазин, розвозка, інший вид пересувної торговельної мережі; лоток, прилавок, інший вид торговельної точки у відведеному для торговельної діяльності місці, крім лотків і прилавків, що надаються в оренду суб'єктам господарювання - фізичним особам та розташовані в межах спеціалізованих підприємств сфери торгівлі - ринків усіх форм власності; стаціонарна, малогабаритна і пересувна автозаправна станція, заправний пункт, який здійснює торгівлю нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом; фабрика-кухня, фабрика-заготівельня, їдальня, ресторан, кафе, закусочна, бар, буфет, відкритий літній майданчик, кіоск, інший пункт ресторанного господарства; оптова база, склад-магазин, інші приміщення, що використовуються для здійснення оптової торгівлі за готівку, інші готівкові платіжні засоби та з використанням платіжних карток.
Офісне приміщення позивача відповідачем було віднесено саме до «інших приміщень, що використовуються для здійснення оптової торгівлі за готівку».
Разом з тим, судом першої інстанції також встановлено та підтверджено в судовому засіданні відповідачем, що на момент перевірки товар (а саме алкогольні напої) був відсутній за адресою м. Київ, вул.. Миропільська, 11, факт безпосередньої реалізації товару за цією адресою також не зафіксовано відповідачем, відтак дане приміщення не може вважатись пунктом продажу товарів за відсутності самого товару.
При цьому, пунктом продажу товарів у позивача є складське приміщення у м.Вишневе по вул.. Київській, 8, в якому наявний патент на здійснення торгівлі.
Відтак, помилковим є висновок відповідача про те, в разі знаходження реєстратора розрахункових операцій саме в офісі позивача за адресою м. Київ, вул. Миропільська, 11, то дане приміщення автоматично стає торгівельною точкою (пунктом продажу товарів).
Для такого висновку необхідний встановлений факт продажу товарів саме з даною адресою, а такого встановлено перевіркою не було, відтак порушень п. п. 267.6.1. ст. 267 Податкового кодексу України не вбачається в діях позивача.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.
Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 04 квітня 2012 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 26 червня 2012 року.
Головуючий суддя Костюк Л.О.
Судді: Бужак Н.П.
Троян Н.М.