Справа: № 2а-9853/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.
Суддя-доповідач: Грибан І.О.
Іменем України
"21" червня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючий-суддя Грибан І.О.
судді Беспалов О.О., Губська О.А.
за участі :
секретар с/з Печенюк Р.В.
розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд Арт Плюс»на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 22 листопада 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд Арт Плюс»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Буд Арт Плюс»звернулось до суду з вимогою про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 08.10.2010 №0003032302/0/37524 на суму 225488,37 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 22 листопада 2011 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій вказує на порушення судом першої інстанції, при ухваленні оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, а тому просить її скасувати та ухвалити нову - про задоволення позовних вимог.
На розгляд справи в апеляційному порядку сторони, належним чином повідомлені не з'явилися. Колегія суддів, враховуючи, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів для з'ясування всіх обставин, вважає за можливе здійснювати розгляд справи у відсутності сторін.
В зв'язку з неявкою сторін, на підставі ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового процесу технічними засобами не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи співробітниками Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Буд Арт Плюс»з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правильності нарахування та сплати ПДВ по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «С.ДЖ.Груп»за червень, липень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року та за січень, лютий 2010 року, а результатами якої було складено Акт від 22.09.2010 №6056/2302/33994453.
Актом перевірки зафіксовано порушення п.п. 7.2.1 п. 7.2 та п.п. 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого занижено суму ПДВ у періоді, який перевірявся на загальну суму 150325,58 грн.
На підставі Акту перевірки ДПІ у Дарницькому районі міста Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.10.2010 №0003032302/0, яким Позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах на загальну суму 225488,37 грн., із них за основним платежем 150325,58 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 75162,79грн.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції вважав правомірним та обґрунтованим висновок податкового органу щодо нікчемності угод, укладених позивачем з ТОВ "С.ДЖ..Р.Груп" та відсутність у позивача права на податковий кредит з зазначених господарських операцій.
Колегія суддів не може не погодитися з висновками суду першої інстанції враховуючи наступні обставини справи.
Згідно з частиною першою статті 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Буд Арт Плюс»та ТОВ "С.ДЖ..Р.Груп" укладено договори підряду від 12.06.2009 №28/6-2008, від 09.09.2009 №11/09-2009, від 01.10.2009 №01/10-2009, від 30.10.2009 №26/10-2009. На підтвердження виконання укладених договорів складені Акти приймання виконаних робіт.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
За вимогами п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, а відповідно до п. 18 наказу ДПА України від 30.05.97 р. №165, зареєстрованого в Мінюсті України 23.06.97 р. за №233/2037, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податків здійснювати поставку товарів (послуг) та скріплюється печаткою такого платника податку -продавця.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів.
Відповідно, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, на фіктивність зазначених вище угод вказує той факт, що в провадженні СУ ПМ ДПА України знаходиться кримінальна справа №69-107 за ч.2 ст. 367 КК України, яка порушена відносно директора ТОВ "С.Дж.Р.Груп" ОСОБА_4 Зокрема, в ході досудового слідства встановлено, що ОСОБА_4 за грошову винагороду зареєстрував підприємство ТОВ "С.Дж.Р.Груп», без мети здійснення господарської діяльності.
Крім того, згідно бази АІС ОРД ПА у м. Києві на підприємстві ТОВ "С.Дж.Р.Груп" окрім директора інших працівників не обліковувалося, що вказує на відсутність основних засобів (виробничі потужності), необхідних для ведення господарської діяльності.
Позивачем не доведено факт реальності укладення договору від 12.06.2009 №28/6-2008, від 09.09.2009 №11/09-2009, від 01.10.2009 №01/10-2009, від 30.10.2009 №26/10-2009 та факт виконання ТОВ "С.Дж.Р.Груп" робіт відповідно до вказаних договорів.
Підпунктом 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Відтак, суд першої інстанції правомірно не вважав пред'явлені позивачем податковому органу податкові накладні належними первинними бухгалтерськими документами на підтвердження фактичного придбання позивачем підрядних робіт (послуг).
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд Арт Плюс» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 22 листопада 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Грибан І.О.
Судді: Беспалов О.О.
Губська О.А.