Справа: № 2а-281/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.
Суддя-доповідач: Костюк Л.О.
Іменем України
"21" червня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого -судді Костюк Л.О.;
суддів: Бужак Н.П., Троян Н.М.;
розглянувши в порядку письмового провадження у залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова група»до Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання дій протиправними, скасування податкових повідомлень - рішень, -
У січні 2012 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання дій протиправними, скасування податкових повідомлень - рішень. Свої позовні вимоги мотивував тим, що в даному випадку відсутні порушення вимог податкового законодавства та що в основу оскаржуваного податкового повідомлення -рішення покладено невірно встановлені факти, що призвело до невірного застосування норм закону.
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 березня 2012 року позов задоволенно.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 16.11.2011 року №0001102330, №0001112330, №0001122330, прийняті Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби України.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.
За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.
З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вважає, що розгляд справи має бути проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.
Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задоволюючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття податкових повідомлень-рішень від 16.11.2011 року №0001102330, №0001112330, №0001122330 з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем доведено факт правомірного формування валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Югтрансагро».
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва проведено перевірку TOB «Агропромислова група», за результатами чого складено Акт від 27.10.2011 року № 427/23304/32251264 про результати позапланової виїзної перевірки TOB «Агропромислова група»код за ЄДРПОУ 32251264 з питань здійснення контролю з питання правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток
підприємства по взаємовідносинах з ПП «Югтрансагро»код за ЄДРПОУ 36580289 за період з 01.06.08 року по 30.06.2011 року
В ході проведеної перевірки було встановлено порушення позивачем вимог: - п. 5.1, пп. 5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції Закону України від 22.05.1997 року №283/97-ВР (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 138926грн.; - пп. 7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, пп.7.7.1. п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, абз. а) п. 198.1., п. 198.6. ст. 198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.04.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого: занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 8454грн; завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду рядка 24 податкової декларації з податку на додану вартість на суму 102686грн., в т.ч. по періодах.
На підставі Акту перевірки ДПІ у Подільському районі м.Києва прийнято: - податкове повідомлення рішення форми «Р»від 16.11.2011 року №0001102330, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 141 569,00 грн., в тому числі за основним платежем 138 926,00 грн.; за штрафними санкціями 2 643,00 грн.; - податкове повідомлення рішення форми «Р»від 16.11.2011 року №0001112330, яким збільшено договору суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 10 568,00 грн., в тому числі за основним платежем 8 454,00 грн.; за штрафними санкціями 2 114,00 грн.; - податкове повідомлення рішення форми «ВІ»від 16.11.2011 №0001122330, згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення Т податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за січень 2011 року у 0401/21с розмірі 102 686,00 грн. та визначено штрафні санкції у розмірі 1 грн. За результатом адміністративного оскарження податкових повідомлень рішень, скарги - залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.
Як вбачається з Акту перевірки, порушення податкового законодавства з боку ТОВ «Агропромислова група»обґрунтовано нікчемністю господарських договорів, укладених між ТОВ «Агропромислова група», як покупцем, та ПП «Югтрансагро».
Згідно з інформаційним листом Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 року, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: 1. Рух активів у процесі здійснення господарської операції. 2. Установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних термінал фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ПП «Югтрансагро» 17.09.2010 року укладено договір поставки №АПГ10-1709/41.
Так, розділом 1 зазначеного договору визначено, що ПП «Югтрансагро»(постачальник) зобов'язується поставити і передати у власність, а Позивач (покупець) прийняти й оплатити товару становить 14 тонн, умови поставки визначаються відповідно до міжнародних правил тлумачення термінів (Інкотермс в редакції 2000 року), а саме HXW зернові склади TOB «Млинівці»(тернопільська обл., м. Підволочиськ, вул. Б. Хмельницького, 1 8) надалі «зерносклад».
Відповідно до п. 3.4 Договору №ЛПГ10-1709/41 постачальник зобов'язаний виконати зобов'язання з поставки товару в повному обсязі терміном до 30.09.2010 року.
Як вбачається з матеріалів на виконання умов зазначеного договору ПП «Югтрансагро»надано: - рахунок-фактуру №СФ-00659 від 16.09.2010 року, видаткову накладну №РН-0000650 від 16.09.2010 року, податкову накладну від 16.09.2010 року №683.
Крім того, на підтвердження реальності зазначеного договору позивачем надано: - копію складської квитанції №64 від 16.09.2010 року; - копію розрахункових документів про переказ позивачем ПП «Югтрансагро»грошових коштів; - витяг з реєстру податкових та видаткових накладних; - витяг з реєстру складських документів на зерно №5098 від 30.01.2010 року.
Також, позивачем надано суду копію договору складського зберігання зерна №2010 від 28.07.2010 року, укладеного між позивачем та TOB «Млинівці», відповідно до умов якого TOB «Млинівці»надає позивачу послуги зі складського зберігання зерна, в тому числі ріпаку.
Відповідно до ст. 37 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один із таких документів: - подвійне складське свідоцтво; - просте складське свідоцтво; - складську квитанцію.
Отже, наявні в матеріалах справи складська квитанція та витяг з реєстру складських документів на думку суду є належними та достатніми доказами реального виконання спірного договору.
Крім того, позивачем надано суду копію товарно-транснортної накладної №001276 па перевозу ріпаку, квитанцію про приймання вантажу, копії сертифікатів якості.
Також, позивачем було надано суду копію договору транспортного експедирування №ТАК-0401/21Э від 04.01.2010 року укладеного між позивачем та TOB «Техагроком»з надання послуг з організації та забезпечення транспортування вантажу, на виконання якого надано: - акт від 30.09.2010 року №3 про надані послуги; - доповнення до п. 1.1 акту від 30.09.2010 року №3; - доповнення №2; - податкову накладну від 30.09.2010 року №56 видану TOB «Техагроком».
Відповідно до ч. 3 ст 631 Цивільного кодексу України, сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладання.
Отже, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що твердження відповідача, що операція з передачі зерна (16.09.2010) відбулась раніше, ніж укладання договору поставки (17.09.2010) не може розцінюватись як доказ нікчемності правочину.
Також, як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ПП «Югтрансагро»укладено договір поставки від 14.01.2011 року №АПП1-1401/21 з поставки зерна сільськогосподарської культури - сої, в кількості 120 тон +/- 10%, на умовах СРТ - Одеса порт, термінал ЗАТ «Укрслеваторпром»в строк по 31 січня 2011р. за ціною 3 041,67грн без 11ДВ за 1 тону, ПДВ 608,83 гри, ціна із ПДВ 3 650,00 грн за 1 тону.
Як вбачається з матеріалів па виконання умов зазначеного договору ПП «Югтрансагро»надано: - видаткову накладну №Р1Г-0000021 від 17.01.2011 року; - товарно транспортну накладну від 15.01.2011 року; - податкову накладну від 17.01.2011 року; - виписку по розрахунковому рахунку.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ПП «Югтрансагро»укладено договір поставки від 17.01.2011 року №АГІГ11-1701/51 з поставки сої українського походження в кількості 35 тонн +/- 10%, на умовах СРТ - Одеса порт, термінал ЗАТ «Укрелеваторпром»в строк по 20 січня 2011 за ціною 3125,00 грн. Одеса порт, термінал ЗАТ «Укрелеваторпром»в строк по 31 січня 2011р. за ціною 3 041,67грн без ПДВ за 1 тону, ПДВ 625,00 грн., піна із ПДВ 3750,00 грн. за 1 тону.
Як вбачається з матеріалів на виконання умов зазначеного договору ПП «Югтрансагро»надано: - видаткову накладну №РН-0000022 від 17.01.2011 року, товарно транспортну накладну від 17.01.2011 року, податкову накладну від 17.01.2011 №22, Виписку по розрахунковому рахунку, витяг з реєстру отриманих накладних.
Первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складений документ, назву документа (форми), код форми, дату і місце складання; зміст господарської операції, вимірювачі господарської операції (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.
Отже, наявні у справі матеріали, а саме видаткові і податкові накладні за результатами проведених операцій за спірними договорами, є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України "'Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Відповідачем у суді першої інстанції не заперечувалося правильність оформлення зазначених накладних.
В той же час, як вбачається з висновку відповідача, викладеному в акті перевірки позивача, правочини, укладені між позивачем та ПП «Югтрансагро», не спричинили жодних правових наслідків для його сторін. Даний висновок Відповідачем зроблено на підставі того, що в провадженні СВ ПМ ДПІ у Подільському районі м.Києва знаходиться кримінальна справа порушена за фактом фіктивного підприємництва TOB «Луганськ - Індустріал ХНІ вік». TOB «Фірон», TOB «Анчоус Плюс». TOB «Захід Інтеграція»вчиненого невстановленим слідством особами, за фактом підробки та використання невстановленими особами документів TOB «Транспортно-промислова компанія», TOB «Сайвік», TOB «Легат-М», TOB «Виробничо-комерційна компанія «ДВМ»та ПП. «Ніка і Компанія», за ознаками злочинів, передбачених ст. 205 ч. 2, чт 358 ч. 1, 3 КК України.
Як вбачається з акту перевірки в ході досудового слідства встановлено, що невстановлені особи, які діяли від імені TOB «Легат-М», TOB «Виробничо-комерційна компанія «ДВМ»та ПП «Ніка і Компанія»в період з грудня 2010 року по січень 2011 року внесли до офіційних документів (податкових декларацій з податку на додану вартість) завідомо неправдиві відомості та використали їх у своїй злочинній діяльності з метою надання послуг ПП «Стилет - Юг», ПП «Альтекс Юг», ПП. «Агропрайд»та іншим підприємствам України по мінімізації своїх податкових зобов'язань.
За результатами проведеної контрольно-ревізійної роботи співробітниками ДПІ у Подільському районі м.Києва складено висновки №3/23-404/32594607 від 04.02.2011 року по TOB «Легат-М», №2/23-618/36632352 від 04.02.2011 по ПП «Ніка і Компанія», №4/23-404/34482339 від 04.02.2011 по TOB «Виробничо-комерційна компанія «ДВМ», відповідно до яких встановлено, що господарські операції щодо придбання зазначеними підприємствами товарів (робіт, послуг)у контрагентів-постачальників ПП «Стилет Юг», ПП «Альтекс Юг», ПП «Агропрайд»та його продажу не підтверджується зарахуванням реального часу здійснення операції, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій. Тому, з боку постачальників ПП «Стилет Юг», ІП «Альтекс Юг», ПП «Агропрайд»вбачається незаконне формування податкового кредиту по взаємовідносинам із TOB «Легат-М», TOB «Виробпичо-комерційна компанія «ДВМ»та ГІН «Піка і Компанія».
Також, в ході досудового слідства встановлено, що невстановлені особи використовуючи реквізити та печатки ГОВ «Легат-М», ГОВ «Виробничо-комерційна компанія «ДВМ»та ПП «Ніка і Компанія»створили видимість проведення фінансово-господарських операцій за результатами яких незаконно сформували податковий кредит ряду СПД. Які зареєстровані в м. Києві, в тому числі ПП «Югтраисагро»підприємство першого ланцюга, яке зареєстровано в м. Херсон.
В матеріалах справи відсутні докази наявності кримінальної справи стосовно ПП «Югтрансагро».
Листом Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11 визначено, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом".
Суд першої інстанції вірно погодився з твердженням позивача, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані на підставі аналізу змісту договірних відносин, які існували між TOB «Легат-М», TOB «Виробничо-комерційна компанія «ДВМ»та ПП «Ніка і Компанія», ПП «Югтрансагро», ПП «Стилекс-Юг», ПП «Альт екс-Юг», ПП «Агропрайд»не є належними доказами по справі, оскільки результати аналізу другого ланцюга постачання відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставами для висновків, які стосуються позивача.
При цьому, судом першої інстанції було встановлено, що зазначений договір у судовому порядку недійсними не визнавався. Згідно з частиною другою ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочии, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочии). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ст. 219, 221, 226, 224, 228 Цивільного кодексу України нікчемними, зокрема, є правочини, укладені з недодержанням вимог обов'язкової письмової форми, якщо його недійсність прямо передбачена законом, укладені з недодержанням вимоги закону про обов'язкову нотаріальну форму, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без належного схвалення, укладені недієздатною фізичною особою, вчинені без дозволу органу опіки та піклування або, які порушують публічний порядок, тобто спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Аналіз вказаний статей Цивільного кодексу України свідчить про те, що недійсність правочину може наступати лише за умови наявності певних порушень закону, викладених виню.
Зміст договору, зокрема його предмет, прямо не спрямований на порушення публічного порядку, а саме не спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної чи юридичної особи, держави АР Крим, територіальної громади чи незаконне заволодіння ним. Сторонами додержано форму угоди, яка вчинена у межах дієздатності юридичної особи. Будь-яких законодавчих актів, які б прямо вказували на недійсність цього договору судом не встановлено.
Диспозиція зазначених норм Цивільного кодексу України, при визначенні питання про нікчемність правочину, не містить такої підстави як неможливість виконання умов договору контрагентом. При цьому визнання такого договору нікчемним можливо лише у судовому порядку. В судовому порядку він нікчемними не визнавався. Натомість, договір був фактично виконаний сторонами у повному обсязі, про що свідчать матеріали по справі. Враховуючи реальність настання наслідків за вказаним договором, ознак нікчемності правочинів не вбачається, отже висновок відповідача про нікчемність правочину та порушення у зв'язку з цим податкового законодавства позивачем не відповідає дійсності.
Статтею 86 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З аналізу викладеного, позивачем надано належні докази на підтвердження реального здійснення господарських операцій відповідно до зазначених договорів, право позивача на податковий кредит підтверджене податковими накладними виданими особою, яка належним чином зареєстрована платником податку на додану вартість.
Підсумовуючи викладене, встановлено що в діях позивача наявна господарська мета, а саме встановлено зв'язок між фактом придбання товарів та послуг відповідно до вказаних договорів та господарською діяльністю останнього.
Відповідачем не надано належних доказів на підтвердження наявності умислу в діях осіб, що уклали вказані правочини, що є необхідною умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства.
Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Водночас, вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Враховуючи, що витрати позивача за вказаними договорами №10/13-09 від 13.10.2009 року та №01/05 від 03.05.2007 року підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, суд вважає безпідставним та необгрунтованим висновок Акту перевірки про порушення позивачем пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 3.1 ст. З, п. 10.1 ст. 10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України "Про податок на додану вартість" передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.
Також, відповідно до змісту пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок па додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Згідно з п. 9.8 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.
В матеріалах справи відсутні докази анулювання реєстрації як платника податку ПП «Югтрансагро».
Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Отже, правомірність віднесення витрат щодо придбання товарів за вказаними договорами та формування податкового TOB "Агропромислова група", підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037. Відповідна сума ПДВ позивачем сплачена в вартості поставленого товару, що підтверджується платіжним дорученням з відміткою банку про їх виконання.
Таким чином, наявність у TOB "Агропромислова група" умислу на укладення вказаних договорів з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, ідповідачем не доведено, а тому вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів його завідомої суперечності інтересам держави і суспільства.
Враховуючи викладене, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ПП «Югтрансагро»податкових накладних, а також віднесення до валових витрат, які були здійсненні у зв'язку з закупкою товарів, за висновком суду першої інстанції є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства. Відтак, викладений в Акті перевірки висновок про нікчемність договорів укладених між позивачем та ПП «Югтрансагро»є необгрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесені спірні податкові повідомлення-рішення від 16.11.2011 року №0001102330, №0001112330, №0001122330 безпідставні.
Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.
Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 березня 2012 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 26 червня 2012 року.
Головуючий суддя Костюк Л.О.
Судді: Бужак Н.П.
Троян Н.М.