Справа: № 2а-17518/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В.
Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.
Іменем України
"21" червня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Гром Л. М.
Кучми А.Ю.
при секретарі: Салоїд І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача - Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоматизація та енергетика»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення від 18.11.2011 року № 811/230,
У листопаді 2011 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоматизація та енергетика»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ДПІ у Шевченківському районі міста Києва, в якому просило:
- скасувати податкове повідомлення-рішення № 811/2301 від 18.11.2011 року Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києва, яким визнано зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 67 472,00 грн., в тому числі за основним платежем -56 430,00 грн. та штрафними фінансовими санкціями - 11 042,00 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2012 року позовні вимоги задоволено частково:
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 18.11.2011 №811/2301 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 6 625 грн. (шість тисяч шістсот двадцять п'ять гривень).
В іншій частині позовних вимог -відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, ДПІ у Шевченківському районі міста Києва подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2012 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що 20.10.2010 року між ТОВ «РМА-ГРУП»(постачальник) та ТОВ «Автоматизація та енергетика» (покупець) укладено договір поставки №20/10, відповідно до якого ТОВ «РМА-ГРУП»зобов'язувалась поставити, а ТОВ «Автоматизація та енергетика»прийняти і оплатити матеріали відповідно до специфікацій, які є частиною цього договору.
На виконання умов договору від 20.01.2010р. №20/10 ТОВ «РМА-ГРУП»виписано податкові накладні від 20.10.2010р. №503, від 29.10.2010р. № 526, від 12.11.2010 №527, від 08.02.2011р. №234, від 16.03.2011р. № 62 на загальну суму податку на додану вартість у розмірі 56430,00 грн., яку ТОВ «Автоматизація та енергетика»включено до складу податкового кредиту згідно з деклараціями з податку на додану вартість за жовтень-листопад 2010 року і лютий-березень 2011 року.
24 жовтня 2011 року ДПІ у Шевченківському районі міста Києва було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Автоматизація та енергетика»з питань своєчасності достовірності та повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «РМА-ГРУП»за період жовтень-листопад 2010 року і лютий-березень 2011 року.
Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Автоматизація та енергетика»підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин та порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість.
За результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Автоматизація та енергетика», ДПІ в Шевченківському районі м. Києва було складено акт №2342/2301/36529903 від 07.11.2011року (а.с. 13-26).
На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі міста Києва винесено податкове повідомлення-рішення від 18.11.2011 №811/2301, яким ТОВ «Автоматизація та енергетика»визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 67 472,00 грн., з них: 56 430,00 грн. - основний платіж, 11 042,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (а.с. 12).
Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про правомірність прийняття ДПІ у Шевченківському районі міста Києва податкового повідомлення-рішення від 18.11.2011 №811/2301, з таких підстав.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги вірно встановив, що відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що при ухвалені оскаржуваної постанови Окружний адміністративний суд м. Києва вірно виходив з наступного.
Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Згідно з положеннями підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з підпунктом «а»пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Так само, відповідно до підпункту 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Отже, судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Тому, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Шевченківському районі міста Києва на спростування обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, посилається на висновки акту перевірки від 02.11.2011 №2342/2301/36529903, довідку ДПІ у Голосіївському районі міста Києва від 26.05.2011 №593/3-23-60-33493581, вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 29.09.2011 №1-1198/11, яким ОСОБА_3 засуджено за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 358 та ч. 2 ст. 205 КК України.
Зокрема, вироком Голосіївського районного суду міста Києва від 29.09.2011 у справі №1-1198/11, який набрав законної сили 18.10.2011, відносно ОСОБА_3, засудженого за вчинення злочинів, передбачених статтями 358 частина друга, 205 частина друга Кримінального кодексу України, встановлено, що ОСОБА_3 своїми умисними діями вчинив фіктивне підприємництво, тобто придбання суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності (а.с. 172-181).
Також, згідно довідки ДПІ у Голосіївському районі міста Києва від 26.05.2011 №593/3-23-60-33493581 у ТОВ «РМА-ГРУП»відсутні основні засоби, виробничі активи, транспортні засоби і трудові ресурсі для провадження господарської діяльності.
Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Підсумовуючи вищевказане, колега суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, відповідно до якого висновки акту перевірки ДПІ в Шевченківському районі міста Києва від 02.11.2011 №2342/2301/36529903 є обґрунтованими, так як відповідачем доведено фіктивність характеру господарської операції з вказаним контрагентам з огляду на їх безтоварність з урахуванням відсутності волевиявлення посадових осіб контрагента на здійснення господарської діяльності, відсутності трудових ресурсів, складських приміщень та інших матеріальних об'єктів необхідних для здійснення господарської операції на виконання взятих на себе господарських зобов'язань тощо.
Проте, як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, при винесенні податкового повідомлення-рішення від 18.11.2011 №8111/2301 ДПІ у Шевченківському районі міста Києва було допущено арифметичні помилки при визначенні розміру штрафних (фінансових) санкцій.
Так, враховуючи положення статті 58 Конституції України, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21.12.2000 №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», чинного на час виникнення спірних правовідносин, інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 24.11.2011 №2198/11/13-11, штрафні (фінансові) санкції по податковим зобов'язанням за жовтень, листопад 2010 року мали б бути розраховані відповідачем із розрахунку десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі міста Києва від 18.11.2011 №811/2301 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6 625,00 грн., оскільки при визначенні штрафних (фінансових) санкцій відповідач виходив із розміру 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2012 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу відповідача - Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 квітня 2012 року - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвалу може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів піс ля набрання ухвалою законної сили.
Ухвалу складено в повному обсязі -26.06.2012 р.
Головуючий суддя Бєлова Л.В.
Судді: Гром Л.М.
Кучма А.Ю.