Справа: № 2а-12047/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.
Суддя-доповідач: Грибан І.О.
Іменем України
"21" червня 2012 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючий-суддя Грибан І.О.
судді Беспалов О.О., Губська О.А.
за участі :
секретар с/з Печенюк Р.В.
розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 01 грудня 2011 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -
Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (далі - Позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення № 186/17-04 від 06.05.2011.
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 01 грудня 2011 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в обґрунтування якої вказував на порушення судом норм матеріального та процесуального права , неповно з'ясування обставин справи та просив суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін, виходячи з наступник підстав.
З матеріалів справи вбачається та судом достовірно встановлено, що у період з 05.04.2011 по 11.04.2011 Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва на підставі наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки № 707/17-04 від 22.03.2011 було проведено перевірку своєчасності, достовірності повноти зарахування і сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) та додержання валютного законодавства України позивача як фізичною особо - підприємцем за період з 01.04.2008 по 31.12.2008.
Перевіркою встановлено, що в період з 01.04.2008 по 31.12.2008 позивач проводив взаєморозрахунки з ПП «Інтермастер», яке відповідно до листа ВПМ Броварської ОДПІ Київської області від 10.02.2011 № 1324/7/26-01/633 має ознаки фіктивності. Відповідно до Додатку 5 до податкових декларацій з ПДВ за квітень - грудень 2008 року позивач неправомірно внесено до податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 22 915,80 грн., за відвантажений товар (послуги) від ПП "Інтермастер".
Податковий орган визначив з боку позивача порушення вимог підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого занижено податкове зобов'язання по ПДВ за звітні періоди квітень - грудень 2008 року на 22 915,98 грн., в зв'язку з чим прийнято податкове повідомлення-рішення № 186/17-04 від 06.05.2011, яким позивачу було нараховане зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 28 644,75 грн., у тому числі штрафні санкції у сумі 5728,95 грн.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з правомірності та обґрунтованості прийнятого відповідачем рішення.
Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не може не погодитися, враховуючи наступне.
Відповідно до пп.. 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 цього Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги). У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.
Згідно із підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
При цьому, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.
Отже, при вирішенні питання обґрунтованого віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару(послуг) що придбавалися позивачем , з'ясуванню підлягало визначення реальності та товарності господарських операцій з ПП "Інтермастер" та подальше використання позивачем отриманих від ПП "Інтермастер" послуг.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем було укладено з ПП "Інтермастер" договори про проведення робіт № 03/01 від 03.01.2008, № 08/01 від 08.01.2008, № 30/01-01 від 30.01.2008, № 31/01-01 від 31.01.2008.
ПП "Інтермастер" на виконання вказаних договорів було виписано позивачу акти приймання виконаних підрядних робіт та податкові накладні (копії у матеріалах справи), а позивачем здійснено перерахування на розрахункові рахунки вказаних підприємств грошові кошти.
Зазначені договори, акти приймання виконаних підрядних робіт та податкові накладні підписані з боку ПП "Інтермастер" ОСОБА_4, як директором підприємства.
Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 06.10.2009 у справі № 1-731/2009 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст. 205 Кримінального кодексу України звільнено останнього від кримінальної відповідальності передбаченої ч.1 ст. 205 Кримінального кодексу України на підставі статті 45 Кримінального кодексу України в зв'язку з дійовим каяттям та закрито провадження у справі. Зазначена постанова набрала законної сили 15.10.2009.
Згідно вказаної постанови є доведеним факт створення ПП "Інтермастер" з метою прикриття незаконної діяльності (фіктивне підприємництво) та те, що від імені цього підприємства діяли особи, які не мали законних повноважень на його представництво, на вчинення від його імені юридично значимих дій, оскільки не були наділені такими повноваженнями засновника товариства.
Відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Таким чином, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що право позивача на податковий податок за період що перевірявся, не може підтверджуватися податковими накладними та актами приймання-передачі виконаних робіт, оскільки ці документи мають ознаки дефектності.
Разом з тим, позивачем не надано суду інших достовірних доказів на підтвердження реальності здійснених господарських операцій між ним та зазначеним вище контрагентом.
Доводи апеляційної скарги також не спростовують висновки суду першої інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 01 грудня 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Грибан І.О.
Судді: Беспалов О.О.
Губська О.А.