Справа: № 2518/2-а-1208/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Шляхов В.І.
Суддя-доповідач: Оксененко О.М.
Іменем України
"18" червня 2012 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого -судді Оксененко О.М..,
суддів -Данилової М.В., Федорової Г.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ріпкинської райдержадміністрації Чернігівської області на постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 14 лютого 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Управління праці та соціального захисту населення Ріпкинської райдержадміністрації Чернігівської області про визнання дій відповідача неправомірними та стягнення недоотриманої щомісячної грошової допомоги , -
ОСОБА_2 (далі -позивач) звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ріпкинської райдержадміністрації Чернігівської області (далі -відповідач) про зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії у розмірах визначених ст. 37 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 14 лютого 2011 року позов задоволено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
В зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке відповідно до п. 2 частини першої ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України прийнято у порядку скороченого провадження, згідно з абз. 4 частини 8 ст. 183-2, п. 3 частини першої ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як підтверджується матеріалами справи, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 4 категорії.
Окрім цього, згідно з Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 року № 106 «Про організацію виконання Постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію Законів Української РСР «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи»та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», смт. Ріпки, в якому відповідно до відмітки в паспорті, проживає позивач, віднесене до зони гарантованого добровільного відселення.
Відповідно до ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах: - у зоні гарантованого добровільного відселення - 30 % від мінімальної заробітної плати.
Разом з тим, при визначенні розміру допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, відповідач керувався положеннями постанови КМ України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Всупереч ст. 37 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»позивачу вказана доплата виплачувалася частково, у фіксованому розмірі, визначеному відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не у відношенні до мінімальної заробітної плати, як того вимагає вказаний Закон.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, правомірно керувався положеннями Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не приписами вищенаведеної постанови Уряду.
Що стосується доводів апеляційної скарги про відсутність джерел фінансування виплат, то ці твердження колегією суддів відхиляються, оскільки реалізація встановленого законом права не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги. (У справі «Кечко проти України»Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань).
За таких обставин, оскільки доводи апеляційної скарги спростовуються висновками суду першої інстанції та матеріалами справи, а суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ріпкинської райдержадміністрації Чернігівської області -залишити без задоволення, а постанову Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 14 лютого 2011 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Оксененко О.М.
Судді: Данилова М. В.
Федорова Г. Г.